Экономические науки.3. Финансовые отношения

Сандалович Г.Є.

Одеський державний економічний університет, Україна

Перспективи розвитку української системи оподаткування у відповідності до вимог Європейського Союзу та СОТ.

Аналізуючи знаходження можливостей реформування системи оподаткування в умовах ринкової трансформації економіки України шляхом дослідження кожного ступеню адаптації діючого законодавства до вимог Директив, запроваджених Радою ЄС спираючись на численні економічні дослідження, а також багаторічний досвід оподаткування у високорозвинених  державах світу. Проблемами реформування діючої податкової системи та розробкою концепцій з оптимізації податків займаються таки науковці, як Дікань Л.В., Турецький Д. та Меламед М.

Мета статті – показати знайдені можливості адаптації діючого законодавства у рамках проаналізованих змін в положеннях основних законів та досі не врахованих показників.

Положення Директиви 67/227/ЄЕС враховано повністю в законодавстві України, зокрема щодо:

1)                  заміни існуючої системи податків з обігу спільною системою податку на додану вартість;

2)                 застосування спільної системи податку на додану вартість до товарів та послуг загального по­датку на споживання, який був би прямо пропорційним ціні товарів та послуг, незалежно від кількості операцій, які було здійснено в процесі виробництва та обігу до стадії стягнення пода­тку. Стосовно кожної операції податок на додану вартість, обчислений на основі ціни товарів та послуг, за ставкою, яка застосовується до таких товарів та послуг, підлягає сплаті після від­рахування сум податку на додану вартість, безпосередньо включених до різноманітних складо­вих ціни. Спільна система податку на додану вартість застосовується на всіх етапах, що         пере­дують роздрібній торгівлі.

Положення Директиви 77/388/ЄЕС частково враховані в законодавстві України. Зокрема, враховано положення щодо:

1)                 поняття платника податку - це будь-яка особа, яка самостійно здійснює у будь-якому місці будь-яку господарську діяльність з виробництва, продажу товарів та надання послуг, незалеж­но від мети та результату такої діяльності.

2)                 податком на додану вартість оподатковуються операції з:

       а) постачання товарів або надання послуг у межах території країни особою, яка є платником податку;

б)          імпорт товарів;

3) порядок визначення бази оподаткування податком на додану вартість. У випадку постачання товарів або надання послуг на території країни оподатковувана сума складається з будь-якої винагороди, яка отримана або буде отримана постачальником від покупця, замовника або третьої сторони, включаючи субсидії, безпосередньо пов’язані з ціною поставленого товару чи наданої послуги.

Не враховано в законодавстві України положення щодо:

1)        застосування одної або двох знижених ставок податку відповідно до умов, що вони встановлюють для цілей забезпечення правильного та простого застосування таких знижених ставок та попередження будь-якого можливого ухилення від оподаткування. Такі ставки визначаються як відсоток до оподатковуваної суми, який не може бути меншим ніж 5 відсотків та застосовуються до таких товарів та послуг як: продукти харчування та корми для тварин; питна вода; фармацевтична продукція; медичне обладнання; пасажирські транспортні послуги; книги, журнали, газети; театрально-концертні вистави, послуги музеїв, радіо- та телевистави тощо; послуги письменників, митців тощо; житлово-комунальні послуги; розміщення в готелях, кемпінгах тощо; спортивні події; поставки товарів та надання послуг благодійними організаціями та організаціями соціальної допомоги; ритуальні послуги; медичні та стоматологічні послуги (за винятком тих, які звільнені від оподаткування); прибирання вулиць, вивіз сміття, переробка відходів тощо. Окрім того, можуть застосовувати знижені ставки для постачальників природного газу та електроенергії за умови, що це не призведе до виникнення ризику викривлення конкуренції;

2)        заборони включати до бази оподаткування знижки цін при достроковій оплаті та під час продажу, а також суми, передані платнику податку покупцем для здійснення додаткових витрат в його інтересах;

3)        відшкодування всім платникам податків, які не мають постійного місця здійснення підприємницької діяльності на території Співтовариства, суму податку на додану вартість, сплаченого у відношенні наданих послуг чи поставленого рухомого майна в межах території країни іншим платником податку або у відношенні імпортування товарів до країни. Відшкодування податку на додану вартість надається за заявою платника податку. Визначається процедура подачі заяв, включаючи строки подання заяв, період, який такі заяви мають охоплювати, компетентні органи, до яких такі заяви подаються, та мінімальні суми, у відношенні яких такі заяви може бути подано. Також має бути визначена процедура здійснення відшкодування, включаючи строк його здійснення;

4)        спеціального режиму оподаткування, який застосовується до товарів, що були у вжитку, предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату;

5)        спеціального режиму оподаткування, який застосовується до банківського золота;

6)        спеціального режиму оподаткування, який застосовується до платників податку, що не мають постійного місця здійснення підприємницької діяльності, які здійснюють поставку послуг у електронній формі особам, що не є платниками податку .

Положення Директиви 79/1072/ЄЕС враховано повністю в законодавстві України, зокрема щодо відшкодування кожному платнику податку, який не має постійного місця здійснення підприємницької діяльності на території країни, але який має постійне місце здійснення підприємницької діяльності на території іншої держави податок на додану вартість, стягнений за надані йому послуги або за продане йому рухоме майно іншим платником податку на території країни або за імпорт товарів у країну, якщо такі товари використовуються для цілей операцій.

Положення Директиви 86/560/ЄЕС враховано повністю в законодавстві України, зокрема щодо надання відшкодування за заявою платника податку. Має бути визначена процедура подачі за­яв, враховуючи обмеження у часі для цих дій, період, протягом якого заяви розглядаються, по­садових осіб, відповідальних за прийняття та розгляд заяв, та мінімальні суми, які відшкодову­ються. Також визначається процедура самого відшкодування, враховуючи обмеження у часі для цих дій. Для того, щоб попередити зловживання та переконатися у виправданості заяви, на пред’явників заяв покладається обов’язок представляти докази свого залучення до економічної діяльності відповідно до Директиви 77/388/ЄEC,але відшкодування може не надаватися у випадках, коли умови є більш сприятливими ніж ті, що застосовуються для платників податків Співтовариства.

Закон України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон) відповідає положен­ням Директиви 77/388/ЄЕС, Директиви 79/1072/ЄЕС та Директиви 86/560/ЄЕС, зокрема в частині визначення об’єктів  оподаткування, встановлення ставки податку на додану вартість, визначення бази оподаткування та порядку відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 4.6 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 27.07.06 № 1038 «Про встановлення строку повернення тари, яка за умовами договору (контракту) є зворотна (заставна)». Положення цієї постанови узгод­жуються з нормами підпункту 3 пункту С Додаткові положення Статті 11 Директиви 77/388/ЄЕС, де зазначено, що стосовно витрат на пакування, яке підлягає поверненню, держави-члени можуть виключити їх з бази оподаткування вживаючи необхідних заходів для забезпечення коригування такої бази у випадку, коли пакування не було повернено або включити їх до бази оподаткування вживаючи необхідних заходів для забезпечення коригування такої бази у випадку, коли пакування було фактично повернено.

Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюд­жетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181) відповідає положенням пу­нкту 4 статті 22 Директиви 77/388/ЄЕС, зокрема щодо строку подачі податкової декларації. Так, відповідно до підпункту 4.1.4 статті 4 Закону № 2181 для подання декларації встановлюється такий строк: якщо звітний (податковий) період дорівнює календарному місяцю, декларація подається до державної податкової інспекції (адміністрації) за місцезнаходженням платника протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Ке­рівником податкової інспекції (адміністрації) або його заступником за письмовим запитом платни­ка граничні строки для подання податкової декларації можуть бути продовжені.

Згідно статті 22 абзацу 4 Директиви 77/388/ЄЕС строк подачі податкової декларації не може перевищувати два місяці, наступні після закінчення кожного податкового періоду. Податковий період встановлюється строком у один, два або три місяці, однак можливе встановлення і інших строків, які не можуть перевищувати 1 рік.

3.       Постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 року № 1104 «Про затверджен­ня Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України».

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2006 року № 535 внесені зміни в частині на­дання права платнику податку, що виконує проект технологічного парку згідно із Законом України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків», при імпорті нових устат­кування, обладнання, комплектуючих виробів подавати органу митного контролю податковий век­сель із строком погашення на 720 календарний день, а при імпорті матеріалів, які не виробляються в Україні, -  податковий вексель на суму податкового зобов’язання із строком погашення на 180 календарний день з дня подання векселя органу митного контролю. Вищезазначені зміни не су­перечать положенням статті 54 УПС щодо заохочення та захисту інвестицій. Не суперечить (част­ково відповідає) частині пункту 8.2 (а) статті 8 частини IV Угоди про субсидії та компенсаційні заходи системи угод СОТ.

Постанова Кабінету Міністрів України від 17.12.2006 року № 1949 «Про перелік ліка­рських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість».

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2006 року № 942 внесені зміни в частині за­міни позицій, внесених до вищезазначеного Переліку (зміни передбачають уточнені назви позицій). Вказана постанова Кабінету Міністрів України не містить норм, що наближують положення національного податкового законодавства до законодавства ЄС.

Частково враховано в законодавстві України такі положення Директиви 92/12/ЄЕС які стосуються виробництва, обробки та зберігання підакцизних товарів, що вимагає створення компетентними органами електронної бази даних, що повинна містити реєстр осіб, які є ліцензованими керуючими складу або зареєстрованими торговцями для цілей акцизного збору, а також реєстр приміщень, ліцензованих в як податкові склади, - місця виробництва, обробки, збереження, отримання та від­правки підакцизних товарів в режимі зупинення оподаткування ліцензованим керуючим скла­дом при здійсненні ним своєї діяльності з дотриманням певних умов, встановлених податковими органами, на території якої розташовано цей податковий склад .

Не враховано в законодавстві України такі положення:

1)                 поняття ліцензованого керуючого складом - фізичної або юридичної особи, яка отримала ліцензію від податкового органу під час здійснення своєї діяльності на вироблення, оброблен­ня, зберігання, отримання та відправлення підакцизних товарів у режимі зупинення оподатку­вання на податковому складі;

2)        поняття режиму зупинення оподаткування - податкового режиму, який застосовується до виробництва, обробки, зберігання та переміщення підакцизних товарів з зупиненням сплати акцизного збору, тобто на умовах податкового кредиту. При такому режимі із акцизного збору не виникає податкового зобов’язання щодо підакцизних товарів, які переміщуються з одного податкового складу на інший з метою обробки (переробки), змішування, розливу, пакування, розфасовки чи експортуються до місця призначення за межами митної території згідно з пра­вилами перевезення;

3)        переміщення підакцизних товарів при наявності супровідного документа (адміністра­тивного або комерційного).

Не враховано в законодавстві України положення щодо інформування заявників-керуючих складом про необхідність у бухгалтерському обліку відображати всю інформацію, необхідну для належного функціонування та здійснення контролю за податковим складом. Залежно від положень законодавства це, зокрема, включає:

•            документацію щодо запасів сировини,

•            виробничий реєстр,

•            документацію щодо всіх товарів,

•            документацію щодо отриманих та відправлених товарів (стаття 4).

1.                  Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, ко­ньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі-Закон). Законом України від 09.02.2006 року № 3425 «Про внесення змін до деяких законів України щодо де­ржавного регулювання виробництва та обігу тютюнових виробів» внесено зміни до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині нанесення на етикетки тю­тюнових виробів інформації щодо характеристики продукту, що відповідає статті 21 Директиві 92/12/ЄЕС.

2.                  Закон України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)» (далі - Закон). Законом України від 23.02.2006 року № 3502 «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання виробництва бензинів моторних сумішевих» внесено змі­ни до Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продук­цію)» в частині встановлення пільгового оподаткування бензинів моторних сумішевих. Зазна­чені зміни відповідають пункту 19 Преамбули Директиви 2003/30/ЄС, в якому зазначено, що у своїй резолюції від 18 червня 1998 року Європейський Парламент закликав збільшити ринкову частку біопалива до 2 % більше ніж на п’ять років за допомогою пакету заходів, включаючи звільнення від податків, фінансової підтримки для переробної промисловості та встановлення обов’язкової частки біопалива для нафтових компаній.

3.                  Постанова Кабінету Міністрів України від 13.0.2006 року № 275 «Питання використання у 2006 році коштів державного бюджету, які виділяються виробникам лікарських засобів для компенсації додаткових витрат, пов’язаних із зміною ставки акцизного збору на спирт етиловий» якою затверджено перелік лікарських виробів, виробництво яких підлягає компенсації з бюджету відповідає положенням статті 27 (d) Директиви 92/83/ЄЕС.

Положення Директиви 90/434/ЄEC враховані в законодавстві України, зокрема:

1)                 «злиття» означає правочин, в силу здійснення якого одне або більше товариств, в ході припи­нення діяльності, але без відкриття процедури ліквідації, переводять усі активи та пасиви до іншого існуючого товариства в обмін на випуск на користь їхніх акціонерів цінних паперів, що представляють капітал такого іншого товариства та, у відповідних випадках, здійснюють гро­шові виплати, що не перевищують 10 % номінальної вартості, або, за її відсутності, облікової вартості таких цінних паперів (стаття 2);

2)                 «поділ» означає правочин, в силу здійснення якого товариство, в ході припинення діяльності, але без відкриття процедури ліквідації, переводить усі активи та пасиви до двох або більше існуючих або нових товариств в обмін на пропорційний випуск на користь їхніх акціонерів цінних паперів, які представляють капітал цих товариств та, у відповідних випадках, здійсню­ють грошові виплати, що не перевищують 10 % номінальної вартості, або, за її відсутності, об­лікової вартості таких цінних паперів (стаття 2);

3)        «переведення активів» означає правочин, згідно з яким товариство, не припиняючи діяльності, переводить всі або один чи більше своїх структурних підрозділів до іншого товариства в обмін на переведення цінних паперів, що представляють капітал товариства, яке отримує переведен­ня (стаття 2); 4) «обмін акціями» означає правочин, згідно з яким товариство придбаває частку участі у капіта­лі іншого товариства таким чином, що отримує у ньому більшість прав голосу шляхом обміну цінних паперів акціонерів останнього товариства на випущені на їх користь цінні папери, що представляють капітал першого товариства, та, у відповідних випадках, здійснює грошові ви­плати, що не перевищують 10 % номінальної вартості, або, за її відсутності, облікової вартості цінних паперів, випущених для обміну (стаття 2 Директиви 90/434/ЄEC).

Статтями 106-109 Цивільного кодексу України та статтею 126 Господарського кодексу Украї­ни врегульовані питання, пов’язані із поняттями «злиття», «поділ», «виділ», які по суті є поняття­ми, аналогічними тим, що наведені у Директиві 90/434/ЄEC. Різниця у визначенні термінів полягає в тому, що зазначені терміни у вітчизняному законодавстві надані для підприємств незалежно від їх організаційно-правової форми, в той час як у Директиві 90/434/ЄEC ці поняття визначені для акціо­нерних товариств. Крім того, Положенням про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реорганізації товариств, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних па­перів та фондового ринку від 30.12.2006 року № 221, врегульовані питання, пов’язані з порядком реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариств (злиття, приєднання, поділу, виділення, пе­ретворення).

Положення Директиви 90/435/ЄЕС не враховані в законодавстві України, зокрема поло­ження щодо визначення статусу материнської компанії, який має майже будь-яка компанія, яка відповідає умовам, викладеним в статті 2 Директиви 90/435/ЄЕС та володіє часткою у капіталі компанії іншої держави, яка також задовольняє тим самим вимогам, у розмірі 25 % як мінімум .

Положення Директиви 94/390/ЄЕС не враховані в законодавстві України, зокрема положення щодо прийняття таких податкових заходів, які є необхідними для виправлення негативних наслід­ків прогресивного прибуткового податку, сплачуваного одноособовими володіннями та партнерст­вами, у частині, що стосується прибутків, що використовуються для цілей реінвестування. Зокрема, вони повинні розглянути можливість надання цим підприємствам та партнерствам у цьому відно­шенні права надавати перевагу сплаті податку на прибуток юридичних осіб та/або обмежити розмір податку, яким обкладаються прибутки, що використовуються для цілей реінвестування, до ставки, що відповідає ставці податку на прибуток юридичних осіб.

Положення Директиви 95/59/ЄЕС враховано в законодавстві України, окрім положення щодо звільнення від сплати або відшкодування акцизного збору, що здійснюється у відношенні:

(а)   денатурованих тютюнових виробів, що використовуються для промислових цілей або для ці­лей садівництва;

       (b)   тютюнових виробів, що знищуються під адміністративним наглядом;

(c)   тютюнових виробів, призначених виключно для проведення наукових випробувань або випро­бувань, пов’язаних із визначенням якості продукції;

      (d)    тютюнових виробів, які переробляються виробником.

Проаналізувавши сучасний стан адаптації законодавства України до міжнародних стандартів у сфері податки, включаючи непрямі за напрямком «пільгові умови оподаткування», можна зробити висновок, що рівень адаптації законодавства України в цій сфері є середнім.

З метою подальшого приведення законодавства України у відповідність до міжнародних стандартів необхідно:

Врахувати в законодавстві України положення:        

·                   статті 13 Директиви 77/388/ЄЕС;        

·                   статті 14 Директиви 77/388/ЄЕС;        

·                   пункту 2 статті 27 Директиви 92/83/ЄЕС;        

·                   статті 23 Директиви 92/12/ЄЕС;      

·                   статті 11 Директиви 95/59/ЄЕС.

Наше державне бачення пропозицій:

1.     Податок на прибуток підприємств:

Аналіз показника конкурентоспроможності дозволяє зробити слідуючий висновок: зростання  конкурентоспроможності при стабільній собівартості (не зменшуючи Ії ) дає ріст доходу (виручки) від реалізації товарів робіт послуг.

2.     Податок на доходи фізичних осіб:

Збільшення податку з доходів фізичних осіб можливо при значному підвищенні питомої ваги заробітної плати в складі собівартості починаючи з 30% до 70%, не змінюючи при цьому ставку податку.

3.     Податок на додану вартість:

Розрахунки з цього податку проводити безпосередньо при здійсненні господарчих операцій : податкове зобов’язання підприємства перед державою здійснюється так:

Клієнт-покупець сплачує (зараховує) на 311 рахунок весь розмір платежу, одночасно з 311 рахунку по погашається податкове зобов’язання в результаті на 311 рахунку у підприємства є залишок суми платежу, яка зменшена на суму податкового зобов’язання. 

 

Література

1.                               Закон України «Про систему оподатковування» у редакції Закону України від 18.02.97 року №77/97-ВР, зі змінами та доповненнями.

2.                                                               www.sdla.gov.ua/ - офіційний сайт Державного департаменту з питань адаптації законодавства.

3.                                                               http://www.minfin.gov.ua/  - офіційний сайт Міністерства фінансів України.

4.                                                                http://www.sta.gov.ua/ - Офіційний сайт Державної Податкової Служби України.