Душко В.А.

Керівник: Хістєва О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган – Барановського

Досвід Польщі як основа вирішення проблем місцевого самоврядування України

За сучасних умов господарювання в Україні постала нагальна потреба реформування місцевого самоврядування для створення більш ефективної системи взаємодії між державними та місцевими органами влади з метою вирішення соціально-економічних проблем та покращення умов життя населення. При цьому, Україні доцільно скористатися досвідом інших країн, зокрема Польщі, яка близька до нашої країни за адміністративно-територіальним устроєм.

Проблеми реформування місцевого самоврядування в Україні та досвід Польщі в реформуванні місцевого самоврядування досліджувалися багатьма авторами, зокрема Безсмертний Р.П., Гусейнов А.К., Кулєша М.М., Мрочковська Б.А., Шевчук Н.Ю., та іншими.

Метою статті є вивчення досвіду Польщі у реформуванні місцевого самоврядування та дослідження можливостей використання досвіду Польщі при реформуванні місцевого самоврядування України.

Для вирішення проблем місцевого самоврядування нашій країні слід звернути увагу на досягнення свого найближчого сусіда і економічного партнера - Польщі, яка провела адміністративно-господарські реформи, випередивши Україну як мінімум на 5 років.

Метою адміністративної реформи в Польщі було наближення влади до людей, створення самоврядування за зразком країн Євросоюзу. Перший крок по створенню органів місцевого самоврядування (гмін) зроблений Польщею в 1990 році. Другий етап почався 1 січня 1999 року зі вступом в силу територіального розподілу країни на воєводства (області), повіти (райони) і гміни (сільські ради).

До повноважень низових органів самоврядування – гмін – віднесені питання, пов'язані з безпосереднім обслуговуванням населення: в їх веденні знаходяться початкові школи, поліклініки, частина дорожньо-транспортного господарства, весь об'єм комунальних послуг і т.д. Повіти виконують ту ж роль, але на більш високому рівні, забезпечуючи рішення таких суспільних задач, які гмінам не під силу. Вони відповідають за середні учбові заклади, установи культури, соціального забезпечення, відомства по працевлаштуванню, охорону навколишнього середовища, сімейному господарству. Воєводство (на рівні якого функціонують як органи самоврядування, так і урядова адміністрація) несе відповідальність за регіональну політику, спрямовану на поліпшення умов життя його громадян.

Ідея реформи самоврядування дуже проста: дати більше прав і можливостей низовим органам влади. З 12 тис. різного роду установ, що відносяться, в першу чергу, до сфери освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення і культури, майже 7,5 тис. вже передано у ведення місцевих органів самоврядування. Їм же перейшло приблизно 63% установ урядового підкорення. Відбулося скорочення чисельності працівників урядової адміністрації. Так, у воєводських сеймиках (обласних радах) чисельність працівників складає від 25 до 50 чоловік, а в правліннях (виконкомах) – 5 чоловік. В Україні ж ці цифри значно вище – в обласних радах працює від 400 до 500 чоловік, а виконкомах – від 150 до 200 чоловік [1].

Крім того, в Польщі є 12 великих міст, які здавна були центрами воєводств. За ініціативою нинішньої і старовинної польських столиць – Варшави і Кракова 12 жовтня 1990 року в Кракові був організований Союз польських метрополій, метою якого є зміцнення співпраці між всіма центрами регіонів у напрямі створення цивільного суспільства, встановлення партнерських контактів з європейськими містами і забезпечення швидкого соціально-економічного розвитку. Це був черговий етап реформи – надання великим містам більше самостійності і повноважень. При цьому, міста були добре підготовлені до реформи: у них були необхідні кадри, групи експертів і жителі з великим досвідом фінансового управління. Протягом 1996-1997 років було розроблене і упроваджене механізм фінансування крупних міст-метрополій, що стало підставою для їх планового розвитку [3].

Глобальною метою адміністративної реформи, яка проводилася в Польщі, було наближення влади до людей, створення самоврядування за зразком країн Євросоюзу і таким чином організовувати процеси управління, щоб забезпечити плідну взаємодію між владою і населенням. Для цього були притягнуті суспільні організації, які працюють на кожній конкретній території і пропонують реальні механізми для вирішення різних соціальних проблем. В Польщі таких організацій настільки багато, що навіть на виборах до органів місцевого самоврядування поляки більше уваги приділяють саме кандидатам від суспільних організацій, а не політичних партій. В процесі реформування місцевого самоврядування в Польщі беруть активну участь чотири суспільні організації: Спілка польських метрополій, об'єднуючі 12 великих міст; Спілка польських міст, об'єднуючий понад 240 середніх міст; Спілка польських городків, об'єднуючий гміни з населенням менше 40 тис. жителів; Спілка сільських гмін, об'єднуючий більше 350 гмін. Ці організації, що уклали угоду про інтелектуальну співпрацю, звертаються в уряд зі спільними заявами з тих або інших питань. Мета подібного об'єднання – досягнення консенсусу у сфері законодавчих актів, що стосуються місцевого самоврядування. За рахунок громадських організацій в Польщі розв'язуються проблеми безробіття, соціальної реабілітації інвалідів, а також ряд побутових проблем територіальних громад – починаючи від вивозу сміття і закінчуючи організацією виборчого процесу. В Україні ж поки все йде прямо протилежно, проте, ухвалюючи обдумані і обґрунтовані рішення, все це можна вирішити [2].

Майбутнє України полягає в децентралізації, розвитку місцевої і регіональної демократії, забезпечення верховенства права, що повинне стати одним з головних пріоритетів України. Для вирішення існуючих проблем Україні потрібна реформа місцевого самоврядування, що вимагає послідовності і довгого часу. Перш за все, необхідна реформа адміністративно-територіального устрою. Для цього необхідно розв'язати важливі проблеми вдосконалення територіального устрою України: по-перше, це законодавче встановлення статусу адміністративно-територіальних одиниць. По-друге, визначення чітких і науково обґрунтованих критеріїв їх класифікації. По-третє – законодавче закріплення взаємостосунків між державою і адміністративно-територіальними одиницями. В четвертих – закріплення форм і методів взаємостосунків між самими територіальними одиницями держави.

Процеси реформування територіального устрою і бюджетної системи Польщі у напрямі її децентралізації мали позитивний вплив на організацію діяльності органів місцевого самоврядування. Досвід Польщі представляє великий інтерес і є цінним для побудови інституту місцевого самоврядування в Україні, його слід вивчати і враховувати в процесі удосконалення чинного законодавства.

Література

1. Кипиани В. Административно-территориальная реформа ещё не закончилась//Киевские ведомости. – 2007, №45

2. Мостовая Ю. Как нам обустроить Украину//Зеркало недели. – 2007, №27

3. Мрочковська Б. Використання коштів бюджетів місцевого самоврядування Польщі//Світ фінансів. – 2006, №3-4