Экономические науки/внешнеэкономическая деятельность

Камынина Т.Г., Лысенко Е.А.

Донецкий Национальный Университет экономики и торговли

им.Туган-Барановского

Експортна політика підприємств України

Однією з форм здійснення зовнішньоекономічної діяльності є зовнішня торгівля. Вона відіграє величезну роль у підвищенні економічного добробуту держави, поліпшенні рівня життя населення і зміцненні положення держави на світовій арені.

Для нашої країни приоритетним напрямом розвитку зовнішньоекономічної діяльності є розвиток експортних операцій. А для ефективного проведення таких операцій необхідна експортна політика. Під експортом розуміють вивіз із країни товарів, виготовлених, вирощених чи видобутих у країні, а також товарів, раніше завезених через кордон і перероблених на митній території.

Експортні операції вважаються здійсненими, якщо товар після виконання певних митних формальностей та процедур, про які подані відомості для статистичного обліку, пропустили через митний кордон країни-контрагента.

У міжнародній комерційній практиці використовують два основних методи здійснення експортно-імпортних операцій:

1.Прямий метод або прямі продажі.

Виникає визначена фінансова вигода, оскільки скорочуються витрати на суму комісійної винагороди посереднику, знижуються ризик і залежність результатів комерційної діяльності від можливої несумлінності чи недостатньої компетенції посередницької організації.

2. Непрямий чи посередницький метод.

Передбачає купівлю і продаж товарів через торгово-посередницьку мережу.

Експортні операції як складова частина зовнішньої торгівлі є найважливішим джерелом одержання прибутку держави. Досягнення максимальної ефективності експортних операцій, а, отже, максимізація прибутку можливе тільки з використанням знань і досвіду, накопичених протягом тривалого часу.

Основними ланками при здійсненні експортних операцій є промислові підприємства, а також різні невиробничі організації. Тому вивчення експортних операцій держави в цілому неможливе без розгляду й аналізу окремих експортних операцій окремих підприємств.

Експортна політика повинна враховувати збалансованість. Наприклад, якщо в країні відсутні родовища залізничних руд, вона буде змушена їх імпортувати (в разі, якщо не бажає відмовитися від їх користування). Країна, клімат якої не дозволяє вирощувати каву, банани, чай повинна імпортувати ці товари. Держави, що мають певні види продукції, за природними умовами мають так звані резервні ресурси. Завдяки всесвітній торгівлі країна здатна використати цей “надлишок”. В цьому і складається основний зміст моделей “виходу на зовнішні ринки для реалізації надлишку”, що використовуються для аналізу закономірностей зовнішньої торгівлі країн, що розвиваються. В цьому випадку всесвітня торгівля повинна бути пояснена як міжнародний обмін товарами, які є в надлишку.

Реекспортна операція - це продаж та вивезення за кордон раніше ввезеного товару, який не піддавався в реекспортуючій країні ніякій обробці.

Об'єктом реекспорту найчастіше є товари, що продаються на міжнародних аукціонах та товарних біржах.

Здійснюють реекспортні операції торгові фірми для отримання прибутку завдяки різниці цін на той самий товар на різних ринках. Країна, фірма якої здійснює реекспорт, отримує торговий прибуток та вигоди від надання транспортних послуг, проведення страхових, кредитних та інших операцій товаропросування.

Експортний потенціал країни-це здатність суспільного виробництва даної країни виробляти необхідну кількість конкурентоспроможних товарів і послуг для зовнішнього ринку.

Україна має значний експортний потенціал. В експортному потенціалі України виділяють дешеву робочу силу, відносно розвинуту промисловість, значну сировинну базу, можливості АПК і ВПК, наявність високих технологій і науку. Але кожний з цих елементів має суттєві недоліки з точки зору світових масштабів.

В сучасних умовах кожна країна повинна прагнути до як можна більш інтенсивній участі у світовому ринку. Одна з причин всесвітньої торгівлі може заключатися у тому, що фірми будь-якої країни не в змозі виробляти продукти, що користуються попитом на внутрішньому ринку. Активна участь країни у всесвітній торгівлі пов’язана зі значними привілеями: вона дозволяє більш ефективно використовувати існуючі в країні ресурси, прилучитися до всесвітніх досягнень науки і техніки, у більш стислі строки здійснити структурну перебудову своєї економіки, а також більш повно і різноманітно задовольняти потреби населення.