Пушкар Т.А.

Харківська національна академія міського господарства

Етапи дослідження питань розвитку будівництва у вітчизняній науці

Розвиток будівельної галузі на території України протягом останніх сімдесяти років пов’язаний з історичними умовами становлення національної економіки, що зумовлювало як специфіку діяльності безпосередньо будівельних підприємств, так і основні напрямки наукових досліджень їх діяльності. Кожний історичний етап формував парадигми дослідження сфери будівництва, значно змінюючи акценти.

Початок тридцятих років двадцятого сторіччя – це період масового промислового будівництва згідно з розробленими першими п’ятирічними планами СРСР. Проголошений курс на індустріалізацію стимулює розробки в галузі оптимальної організації будівництва, насамперед промислових об’єктів, максимальної раціоналізації праці й підвищення її продуктивності, скорочення термінів будівництва. Саме в роботах цього історичного періоду визначена необхідність переходу до підрядного способу проведення будівельно - монтажних робіт і створення спеціалізованих підрядних організацій, що стало на той час значним кроком у розвитку будівництва. [1, 5]. Основним принципом проведення робіт в цей період став принцип економії часу, що зумовило розробку швидкісних методів проведення будівельних робіт, а в подальшому було покладено в основу організації поточного будівництва. Саме принцип єдиного потоку, розробка й організація поточного будівництва стала одним з основних питань в дослідженнях вчених в сфері будівництва в період 50-70 р.р. двадцятого століття.

Розвиток будівництва в роки після Другої світової війни потребував вирішення схожих питань розбудови об’єктів різного призначення, зруйнованих під час війни, та будівництва нових, що зумовлювало нарощування темпів будівельного виробництва. Тим самим, історичні умови періоду п’ятидесятих – шістдесятих років двадцятого сторіччя залишили актуальними ті ж питання, що і раніше, але з однією особливістю: вагомо стало заявляти про себе житлове будівництво. Організація виробничих баз, що обґрунтовано дають можливість підвищити ефективність будівництва, і подальша розробка теорії потоку в будівельному виробництві, насамперед в масовому житловому будівництві, залишилися панівними в даний період [2, 3, 4, 6].

Поточне будівництво окреслило ще один напрямок розробок, які безпосередньо з ним пов’язані. Це нормування та уніфікація будівельних робіт та конструкцій. Але, в умовах адміністративного планування та державного фінансування, коли всі зусилля були спрямовані на забезпечення процесу будівництва як такого, іноді без націленості на кінцевий результат, в шістдесяті – сімдесяті роки сформувалися великі територіальні будівельні монополії, а повнозбірне типове будівництво стало пануючим на терні колишнього СРСР. Типове будівництво призвело до інертної позиції будівельних підприємств в організаційній та фінансовій діяльності, типові рішення в будівництві скоротили номенклатуру проектів, конструкцій, будівельних матеріалів, варіантів виробничих баз тощо. Скоротилась ефективність будівництва, почалися формуватися сумно відомі “довгобуди”. Пошук шляхів до підвищення керованості будівельних структур, оптимального проектування не тільки процесу будівництва, а й самої будівельної організації стали основним в цей період. Особливістю даного періоду став розвиток обчислювальної техніки та активне застосування автоматизованих систем управління в різних галузях народного господарства [7, 8, 9].

Дев’яності роки двадцятого сторіччя відзначили значні зміни в умовах господарювання. Трансформація економіки України до ринкових відносин, становлення будівельного комплексу України як будівельного комплексу самостійної держави, а не складової народногосподарського комплексу СРСР, розрив сформованих десятиріччями господарських зв’язків зумовили формування нової парадигми дослідження сфери управління й організації будівельного комплексу і його основної складової – будівельного підприємства. Кризовий стан будівельної галузі в цей період потребував нових підходів до практики функціонування будівельного підприємства, що стало самостійним у прийнятті господарських рішень і виборі стратегій розвитку. Будівельні організації, що були сформовані ще в радянські часи, функціонували в основному як монополії з чітко вираженою спеціалізацією та межами діяльності. Державне фінансування, за рахунок якого в основному здійснювалося будівництво протягом багатьох років, не надало можливості будівельним організаціям виробити принципи діяльності в сфері інвестування будівництва. Будівельні організації і підприємства, залишившись без достатніх обсягів робіт і державного фінансування на початку дев’яностих років, були поставлені на межу виживання. У дослідження даного періоду основний акцент зроблено на формуванні нової системи управління, впровадженні напрямку управління проектами в діяльність будівельних підприємств, оптимізації будівельного виробництва відповідно до нових умов господарювання, розробки ринкових стратегій у діяльності будівельних підприємств, питанні інвестиційної діяльності в будівництві, розвитку житлового будівництва [10, 11]. На сучасному етапі дослідження функціонування підприємств будівельного комплексу вагомими лишаються ті питання, що окреслюють по-перше, розробку стратегії і тактики діяльності будівельних організацій в ринкових умовах; по-друге, пошук шляхів підвищення ефективності управління будівельними підприємствами; по-третє, розробку системи інвестування будівництва в цілому і системи інвестування житлового будівництва зокрема; по-четверте, формування засад інноваційного розвитку будівництва. Вагомим лишається питання нормативно – правової бази здійснення діяльності як в цілому будівельним комплексом, так і його складовими. На сучасному етапі розвитку економіки України в напрямку формування законодавчої бази здійснення будівельної діяльності і забудови територій здійснено значні кроки.

Отже, кожен історичний етап розвитку країни, висуваючи конкретні цілі перед будівельною галуззю країни, окреслював і основні питання досліджень у сфері будівництва й функціонування будівельного комплексу країни і окремих регіонів.

Литература:

1. Барановский А.П. Проектирование организации производства работ. - М.: Союзстандартжилстрой НКТ СССР, 1932. – 32 с.
2. Будников М.С. Назревшие вопросы организации потока в массовом жилищном строительстве. – М.: Академия строительства и архитектуры: Материалы ко 2-й сессии общего собрания членов Академии строительства и архитектуры СССР, 1957. – 22 с.

3. Будников М.С. Поточный метод индустриального жилищного строительства. – М.: Академия строительства и архитектуры: Материалы V сессии Академии строительства и архитектуры СССР по вопросам индустриализации строительства, 1959. – 14 с.

4. Будников М.С. Пути развития теории строительного потока. – К.: Академия строительства и архитектуры: Доклад на VІ сессии Академии строительства и архитектуры УССР, 1962. – 23 с.
5. Неровецкий А.И. Основы строительного производства. – Харьков - Киев: Государственное научно-техническое издательство Украины, 1934. – 517 с.
6. Неровецкий А. Организация производственной базы для строительства колхозного города имени И.В. Сталина Черкасского района Киевской области. – М.: «Московский рабочий», 1950. – 24 с.

7. Баранников А.Ф. Организация управляемых производственных систем в строительстве. – К.: «Будівельник», 1974. – 168 с.

8. Дикман Л.Г. Организация, планирование и управление строительным производством: Учебник для строительных вузов и факультетов. – 2 –е изд. ,перераб. и доп. – М.: Высшая школа, 1982. – 480 с.

9. Педан М.П., Сигель В.Г., Труханюк В.В. Проблемы развития и размещения промышленности строительных материалов. – К.: «Наукова думка», 1977. – 251 с.

10. Залунин В.Ф. Стратегия и тактика строительных фирм в рыночных условиях. – Днепропетровск: Наука и образование, 1998. – 230с.

11. Оптимизация управления процессом деятельности строительного предприятия: Монография / Торкатюк В.И., Дмитрук И.А., Стадник Г.В. и др..Под общей ред. д.т.н., проф. В.И.Торкатюка – Харьков: ХНАГХ,2004. – 552 с.