Экономические науки / 14.Экономическая теория.

К.е.н. Сухий О.О.

Львівська комерційна академія

ЕФЕКТИВНІСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ КАПІТАЛУ

В РІЗНИХ ЧАСОВИХ ПЕРІОДАХ

Аналіз динаміки ефективності функціонування капіталу проводиться стосовно кількох варіантів розвитку фірми: а) при постійному капіталі (К=const) збільшується обсяг праці L і, відповідним чином, змінюється загальний продукт ТР; б) при збалансованому зростанні усіх факторів виробництва нарощується обсяг капіталу і праці та змінюється загальний продукт. Перший варіант розвитку фірми має місце у короткостроковому періоді й описується законом спадної віддачі. Другий варіант розвитку відбувається уже в довгостроковому періоді та може бути пов'язаний з ефектом масштабу.

Проте, як правило, закон спадної віддачі і ефект масштабу розглядаються в різних часових періодах і відокремлено один від одного. Ми хочемо запропонувати новий крок і напряму пов’язати між собою ці два економічні закони, хоча історично вони були встановлені на емпіричному матеріалі дійсно відокремлено один від одного.

Тому виносимо на розгляд міжчасовий аналіз виробництва, який би виступив ланкою поєднання в повному комплексі мікроекономічного інструментарію між короткостроковим і довгостроковим часовими періодами.

Тобто, якщо історично ці закони були встановлені відокремлено та емпірично, і різні економічні дисципліни (чи економіка підприємства, чи менеджмент, чи фінанси, чи міжнародна економіка) часто оперують поняттям ефекту масштабу (економія від ефекту масштабу), то тепер, коли є відповідний математичний і графічний апарат для опису цього явища, ми можемо показати існування глибшого взаємозв’язку між законом спадної віддачі і ефектом масштабу.

Так, на увагу заслуговує те, що серед основних причин позитивного ефекту масштабу називають (в аспекті використання робочої сили) спеціалізацію праці. Водночас, спеціалізація праці в короткостроковому періоді є причиною того, що спочатку при одному змінному факторі – праці, граничний продукт може навіть зростати (закон спадної віддачі ще не починає діяти).

З іншого боку, причиною негативного ефекту масштабу типово виступають труднощі управління великим виробництвом. Під певним оглядом також можна сказати, що в короткому періоді часу залучення великої кількості змінного ресурсу теж утруднює його раціональне використання та ефективне управління ним, що, серед іншого, також призводить до падіння граничної віддачі цього змінного ресурсу. Ці міркування виявляють паралелі в самому поясненні механізму дії ефекту масштабу і закону спадної віддачі.

На рівні графічної моделі і ефект масштабу і закон спадної віддачі проявляється в нерівномірному розміщенні ізоквант при їх перетині променями різного розміщення і нахилу. Тому можемо стверджувати, що економічна природа цих двох законів є подібна і в їх основні лежить один і той самий глибший економічний феномен, який просто по різному проявляється в різних часових періодах і може бути на загал охарактеризований як проблема оптимального поєднання різних факторів виробництва різної потужності і продуктивності (стосовно реального капіталу), різної виробничої й управлінської майстерності та спеціалізації (стосовно людських ресурсів).

Формулювання ефекту масштабу передбачає три варіанти: зростаючий (позитивний) ефект масштабу, постійний (нейтральний) ефект масштабу та спадний (негативний) ефект масштабу. Тому для уніфікації підходу пропонуємо визначати існування також зростаючої віддачі, а не розглядати її лише як побічний варіант – як виняток із закону спадної віддачі. Адже саме зростаюча віддача по праці завдяки спеціалізації праці та більш ефективному управлінню людськими ресурсами може забезпечувати реалізацію зростаючого ефекту масштабу.

Іншими словами: закон спадної віддачі (який, як ми показали має подібну економічному природу до ефекту масштабу) при його традиційному формулюванні по відношенню до ефекту масштабу втрачає симетрію, і тому на глибшому рівні економічного аналізу вважаємо доцільним говорити не про порушення закону спадної віддачі, а про зростаючу віддачу.

Таким чином, якщо є виняток із закону спадної віддачі (поширений закономірний виняток, економічно обґрунтований спеціалізацією праці, виняток який може лежати в основні зростаючого (позитивного) ефекту масштабу) – пропонуємо називати це не лише просто винятком, а ефектом зростаючої віддачі. Тому оскільки закон спадної віддачі є законом емпіричним, і на практиці зустрічається і економічно обґрунтована зростаюча віддача, пропонуємо говорити про різні типи віддачі і таке постановка питання буде більш коректною.

З іншого боку таке запровадження в розгляд різних типів віддач від одного змінного фактора дає нам інтегральну єдність з ефектом масштабу

Запропоноване трактування не лише забезпечує уніфікований підхід до динаміки віддачі змінного ресурсу та ефекту масштабу, але й краще узгоджується з теоретичними викладками, з тим зауваженням вчених-економістів, що закон спадної віддачі – це насамперед емпіричний закон, який може і не виконуватися. В такий спосіб ми уникаємо суперечностей і визнаємо правомірність різних типів віддачі. За відносинами узгодження - суперечність це подібне до переходу від класичної механіки до теорії відносності: теорія відносності не заперечує, що у щоденному житті ми можемо користуватися законами класичної механіки і теорія відносності їх цілком підтверджує – при швидкостях малих порівняно із швидкістю світла. Так, оскільки емпірично в економічній практиці ми найчастіше зустрічаємося з тою ділянкою виробничої функції в короткостроковому періоді, де уже діє спадна віддача (якщо говорити про змінний ресурс – працю – особливо в менш розвинених країнах), то повністю правомірним залишається формулювання закону спадної віддачі.

Таким чином, нами запропоновано міжчасовий аналіз виробництва, який дозволяє інтегрувати ефект масштабу і закон спадної віддачі, тобто уніфікувати аналіз ефективності функціонування капіталу в різних часових періодах.