Секція «Зовнішньоекономічна діяльність»

Тімохіна Н.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

ім. Михайла Туган-Барановського

Тероризм як одна з глобальних проблем сучасності

Право людей на життя є найважливішим правом, що відзначається у головних законодавчих документах країн світу, починаючи з Декларації прав людини, прийнятої після Французької революції. Кожна людина має право на життя, бо, по-перше, життя їй дав Бог, а, по-друге, це право гарантовано як конституцією країни, де вона живе, так і міжнародною конвенцією ООН.

ХХ століття не змогло вирішити й залишило в спадщину нинішньому століттю ряд таких глобальних проблем, як екологічна, демографічна, енергетично-сировинна, бідність і нерівність, що збільшується, щодо життєвого рівня різних країн, небезпеки агресії й війни тощо.

На початку ХХІ століття на позицію однієї з найнебезпечніших серед усіх проблем висувається тероризм глобального масштабу. Події 11 вересня 2001 року в США показали, що період латентного розвитку тероризму глобального типу закінчився й він перетворюється на такий самий потужний фактор загрози поступальному розвитку світового співтовариства, як й інші глобальні проблеми сучасності.

Причин терористичної діяльності називається велика кількість: політичні, ідеологічні, національні, сепаратистські, етнічні, релігійні, психологічні, територіальні, географічні, соціальні, економічні та інші.

Об’єктивна тенденція глобалізації світу, що інтенсивно використовується в своїх інтересах транснаціональними концернами і урядами розвинених країн, домінує в сучасному світі. Вона суттєво збільшує причини зростання світового тероризму і в цілому організаційної транснаціональної терористичної злочинності. До деяких криміногенних та терогенних обставин, пов’язаних з глобалізацією відносять: різке зниження рівня зайнятості, особливо в країнах, що розвиваються та слаборозвинених країнах; зниження суверенітету країн перед транснаціональними утвореннями та іншими сильними цього світу; дезінтеграція та розпад країн; домінування ринків фінансових спекуляцій, які можуть поставити ті чи інші країни на грань фінансового краху.

До економічних наслідків тероризму відносять: втрату матеріальних цінностей, зміна оцінки економічних ризиків, зниження активності на товарних ринках, циклічне збільшення кількості банкротств, збільшення трансакційних витрат та інші.

Рівень ефективності боротьби з тероризмом є дуже низьким. Загальновідомо, що злочинна діяльність взагалі дуже прибуткова: мінімум зусиль та максимум вигоди (якщо не враховувати «лотерейної» кримінальної відповідальності). Успішність терористичної діяльності в декілька разів вище антитерористичної. Тероризм віками використовується в якості зброї в боротьбі з політичними та іншими супротивниками. При обмежених силах та засобах він дозволяє досягти значних політичних, ідеологічних або економічних цілей. А можливість відповідальності за його здійснення майже нульова.

Давно відомо, що краще попередити злочин, ніж потім за нього наказувати. Це, безперечно, відноситься і до такого вкрай небезпечного злочину, як тероризм. Однак специфіка тероризму така, що попередити його виявляється дуже складно, а наказувати іноді просто нема кого (у випадку терористів – самовбивць).

Інтернаціоналізація злочинності повинна мати своїм наслідком інтернаціоналізацію мір з протидії їй. А це означає необхідність здійснення комплексу заходів: ефективна координація діяльності правоохоронних органів різних держав з розшуку, затриманню та покаранню міжнародних злочинців; укладання системи угод між всіма державами-членами ООН про взаємодопомогу в боротьбі з міжнародною злочинністю, в тому числі організованою; постійний обмін досвідом в цій сфері; прийняття міжнародного карного кодексу і створення міжнародного кримінального суду для покарання терористів та інших злочинців, діючих у всіх країнах і тих, що порушили як національні, так і міжнародні норми.

Терористами використовуються різноманітні засоби, які можуть викликати смерть або нанесення шкоди здоров’ю, знищення та ушкодження майна. В основному це вибухові речовини та прилади промислового, військового призначення або саморобні. Звідси витікає, що міри безпеки мають бути направлені також на охорону джерел отримання таких засобів (військові та промислові склади, бази, полігони, учбові центри, воїнські частини тощо). Увагу слід приділяти і джерелам придбання матеріалів для саморобних вибухових приладів. Немає необхідності підкреслювати особливу роль охорони тих закладів та підприємств, де маються радіоактивні, біологічні або хімічно небезпечні речовини.

Грамотне застосування вище наведених техніко-організаційних мір здатне зірвати навіть дуже ретельно підготовлену терористичну акцію. Однак, джерела тероризму слід шукати в тій специфічній соціально-культурній середі, яка формує особистість потенційного терориста і мотиви його поведінки. Переломити ситуацію в цій сфері – складніша задача, що встала перед людством сьогодні.

Оскільки в процесі розвитку людського суспільства політичні, соціальні, економічні, національні, територіальні та інші протиріччя постійно наростають, соціальні база для тероризму також розширюється. Саме ці тенденції визначають сьогодні посилення боротьби із злочинністю терористичної направленості, розширення взаємодії країн і створення різноманітних національних та наднаціональних утворень, основна задача яких – звуження соціальної бази терористів та утримання контролю над терористичною діяльністю, що розширюється.

Тому треба думати не про виключно антитерористичну захищеність окремих країн, а світу в цілому, не про винахід все нових та великовартісних форм контролю за поведінкою волютнарістські стигматизованих груп населення і цілих народів, а над розв’язанням соціально-економічних проблем народів світу, і тих, що в ХХІ знаходяться на грані злиднів та сприймають світопорядок, що склався, як явно несправедливий.