Шаповалов О.О.

Моделювання впливу податкової політики на тіньову економіку

За період своєї незалежності Україна ще не мала таких сприятливих умов для реалізації стратегічних реформ, які мають вирішальне значення для майбутнього розвитку країни. На даний момент більшість економічних тенденцій і короткострокових перспектив в Україні носять позитивний характер. Після десятирічного періоду економічного спаду та кризи, українська економіка, починаючи з 2000 року, характеризується стрімким зростанням та макроекономічною стабільністю. До кінця 2006 року офіційно зареєстрований ВВП був на 80 % вищим, ніж у 1997 році, знизився рівень безробіття, значно зросли доходи домогосподарств і помітним стало зменшення бідності. Водночас швидкими темпами розвивалися кредитні ринки та банківська система, посилилася конкуренція та почала активніше здійснюватися реструктуризація, з’явилися установи зовнішнього корпоративного управління.

Умови, що склалися, відкривають перед Україною можливості щодо реалізації необхідних стратегічних реформ, які забезпечать швидке економічне зростання та збільшення доходів громадян у середньостроковій і довгостроковій перспективі.

Економічне зростання та економічний розвиток багато в чому залежать від інноваційно-інвестиційної політики, ефективність якої визначає суспільний прогрес. В той же час, суттєвим чинником стримування інноваційної розбудови є великий обсяг тіньової економіки.

Значні масштаби тіньової економіки, відповідно до підрахунків уряду, 39% економіки країни перебуває зараз у тіні, тоді як за оцінками експертів, тінізація складає 50-60% [1], ведуть не тільки до суттєвого скорочення державних доходів, що, у свою чергу, знижує якість і кількість вироблених державою товарів і послуг, а й до зведення нанівець інноваційної складової вектора економічного розвитку.

Хоча потрібно враховувати те, що тіньовий сектор є більш конкурентноздатним та ефективним, ніж офіційний сектор, тому зростання тіньової економіки стимулює загальне економічне зростання. Більш того емпіричні дослідження показали, що принаймні дві третини доходів, отриманих у тіньовій економіці, швидко витрачаються в офіційній. Це стимулює розвиток офіційної економіки й приводить до додаткового економічного зростання. Це відбувається за рахунок зросту заощадження доходів зароблених у тіньовому секторі, які у свою чергу й прискорюють економічне зростання, але не вічно.

Підвищення рівня заощадження забезпечує зростання доти, доки економіка не досягне нового стаціонарного стану. Якщо у економіці підтримується високий рівень заощадження, то обсяг капіталу і обсяг виробництва будуть високими, але темпи економічного зростання не завжди будуть високими. Порушення оптимальних співвідношень між національними заощадженнями та інвестиціями в господарчий комплекс за рахунок накопичення заощадження у тіньовому секторі є важливим чинником стримування розвитку української економіки та виявляє неефективність інвестиційної політики [2].

Підсумовуючи викладене, наголосимо, що тінізація економіки призводить до гальмування якісного (стратегічно сталого) зростання економіки, оскільки тіньові економічні агенти орієнтовані лише на короткотермінову перспективу і одержання негайних прибутків. Таким чином, усувається можливість інвестування у інноваційні та довгострокові проекти. Тому при виборі інвестування тіньового чи офіційного проекту економічний агент обирає перший, зважаючи на високу ризикованість інвестування в офіційному секторі економіки і відсутність гарантій капіталовкладень з боку держави, у той час, як у нелегальному бізнесі існують дієвіші органи захисту підприємництва і чіткіші неформальні правила поведінки.

Інноваційна за змістом і характером динаміка світових тенденцій і суспільних процесів сьогодні вимагає від України не менш інноваційної моделі розвитку. Саме тому головними завданнями держави є: визначення пріоритетів подальшого розвитку; створення умов для зростання ринкового попиту на інновації; надання пріоритетної підтримки розвитку освіти; підвищення кваліфікації й якості робочої сили; запровадження адекватної державної політики щодо просування, комерціалізації, використання наукових знань та інновацій; організація управління та регулювання, результативність діяльності яких забезпечить динаміку інноваційного розвитку. Усе це, потребує теоретико-практичного обґрунтування та концептуального узагальнення на основі адекватної методології [3].

Цілеспрямовані дії на економічні процеси й активне управління ними є необхідною умовою їх прискореного розвитку та якісного відновлення. Підсумковим результатом розвитку науки та високотехнологічних галузей повинно стати формування в економіці України нового механізму саморозвитку – національної інноваційної системи, у рамках якої зароджуються й реалізуються інновації. Успішне функціонування подібних систем вимагає не тільки наявності сильного науково-технічного сектора, але й цілого комплексу інституціональних умов.

Література

1. Стратегія БЮТ «Український прорив» - http://tymoshenko.com.ua/ukr/exclusive/documents/4346/

2. Огліх В.В., Шаповалов О.О. Макроекономічний аналіз економічного розвитку та системи оподаткування України // Економіст. – №2, 2006.

3. Заруцька О.П., Шаповалов О.О. Забезпечення інноваційного розвитку держави шляхом запровадження ефективної податкової системи // Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених "Сучасні проблеми соціально-економічного розвитку України", Дн.-ськ, ДНУ,2007.–С.87-89