Аспірант Астахова М.М.

Полтавський університет споживчої кооперації України

Організаційні підходи щодо проведення аудиту резервів підприємства

Кожна аудиторська перевірка складається з низки послідовних аудиторських процедур. Зарубіжні й вітчизняні автори по-різному висвітлюють послідовність здійснення аудиторського процесу. Організація аудиторської перевірки резервів підприємства є досить трудомістким процесом, який потребує від аудитора знання безлічі нормативно – правових актів, П(С)БО, МСА, а також галузевих особливостей створення резервів. Тому до початку проведення перевірки аудитору потрібно визначити ступінь надійності та репутацію клієнта, організаційні особливості ведення обліку на підприємстві, види та методику створюваних резервів.

Аналіз економічної літератури [1-11] показав, що методика й організація аудиту резервів практично не вивчена. Виділена проблема потребує вивчення існуючих методик проведення аудиту з подальшим відокремленням методичних рекомендацій з організації і проведення аудиту резервів. Основною метою аудиту резервів є проведення незалежної експертної оцінки системи обліку резервів, встановлення достовірності сум створених резервів та їх відображення у фінансовій звітності.

Для рішення й досягнення поставленої мети нами виділено основні процедури проведення аудиту резервів:

1) порівняння даних фінансової звітності з даними первинного обліку;

2) визначення методичних підходів до формування резервів;

3) визначення основних напрямів і методичних прийомів та рекомендацій проведення аудиту резервів;

4) визначення порядку й послідовності обробки облікової інформації;

5) визначення етапів проведення аудиту резервів;

6) встановлення основних помилок і чинників, що впливають на їх відображення в облікових регістрах і фінансовій звітності;

7) ознайомлення з порядком відображення резервів в обліку відповідно до прийнятої облікової політики підприємства;

8) визначення основних чинників, що впливають на методику проведення аудиту резервів на конкретному підприємстві.

Ці завдання необхідно вирішувати в єдиному комплексі з об’єктом, предметом і методами аудиту резервів. Для визначення предмета, об’єкта і методів аудиту резервів ми прийняли загальні практичні та висвітлені теоретичні підходи.

Вивченням основних питань і проблем, пов’язаних з теоретичним і практичним застосуванням методів та прийомів аудиту, а також виділенням предмета й об’єкта аудиторських перевірок займалися багато зарубіжних і вітчизняних учених, зокрема О.А. Петрик [8], М.Т. Білуха [4], В.П. Завгородній [9], Н.І.Дорош [10], В.Я. Савченко [7]. Ці вчені зробили значний вклад у вітчизняну аудиторську практику та теорію, а також здійснили систематизацію методів і прийомів аудиту, виділили визначення та розкрили суть об’єкта й предмета аудиту. На нашу думку, предметом аудиту резервів виступає загальна сума понесених витрат на формування резервів, яка відображена у фінансовій звітності; об’єктом аудиту резервів є складова частина предмета – дані про резерви, які знайшли своє відображення в первинній обліковій документації та облікових регістрах.

Основним недоліком проведення аудиту в Україні є розмите визначення стадій, пов’язаних з організацією і методикою проведення аудиторської перевірки. Вивчення чинних МСА, а також низки наукових видань [1-11] дало нам змогу виділити основні стадії проведення аудиту резервів. Так, ми пропонуємо процедуру проведення аудиторської перевірки поділити на три стадії: підготовчо-дослідну, надання аудиторських послуг та завершальну. Кожна стадія аудиту повинна бути розбита на основі етапи, на кожному з котрих розглядається і вирішується визначене коло питань та завдань. При плануванні аудиту слід враховувати чинники, які впливають на строки й якість його проведення, зокрема: організаційно-економічну характеристику суб'єкта господарювання; галузеву специфіку і вид діяльності; строки проведення перевірки; облікову політику; основні ділянки обліку, що підлягають перевірці; розподіл повноважень між співробітниками організації та аудитором; визначення вірогідності господарських операцій і ступеня внутрішнього контролю; наявність аудиторських висновків і результатів минулих перевірок, на основі яких аудитор визначає ступінь аудиторського ризику і накреслює основні напрями перевірки; необхідність залучення фахівців (експертів) при проведенні аудиту тощо.

Отже, планування аудиторської діяльності тісно пов’язане з підготовчо-дослідною стадією та стадією надання аудиторських послуг. Так, при проведенні аудиторської перевірки резервів ми пропонуємо наступну методику, яка передбачає чітке виділення основних етапів, напрямів, процедур, методів контролю і послідовності проведення аудиту:

1. Етап вибору аудиторських процедур збирання доказів.

2. Етап визначення методів і прийомів проведення аудиту.

3. Етап вивчення переліку основних облікових регістрів і документів.

4. Етап проведення перевірки резервів.

5. Етап узагальнення зібраних аудиторських доказів та складання аудиторського висновку.

Література:

1. Адамс Р. Основы аудита: Пер. с англ. / Под ред. Я.В. Соколова. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1995. – 398с.

2. Аренс А., Лоббек Дж. Аудит: Пер. с англ.; Гл. редактор серии проф. Соколов В.Я. – М.: Финансы и статистиа, 1995. – 560с.

3. Аудит Монтгомери / Ф.Л.Дефлиз, Г.Р. Дженик, В.М. О’Рейлли, М.Б.Хирьи; Пер. с англ. // Под ред. Я.В. Соколова. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. – 542с.

4. Білуха М.Т. Курс аудиту. – К.: Вища шк..; Знання, 1998. – 574с.

5. Давидов Г.М. Аудит: Підручник. – К.: Знання, 2004. – 511с.

6. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.93р. №2136-ХІІ (із змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України: Офіційне видання. – К., 1993. - №23. – ст.243. – С.570-579.

7. Савченко В.Я. Аудит: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 322с.

8. Петрик О.А. Аудит: Методологія і організація: Монографія. – К.: КНЕУ, 2003. – 260с.

9. Завгородний В.П.. – Бухгалтерский учёт, контроль и аудит в системе управлния предприятием. - К.: ВАКЛЕР, 1997. – 976с.

10. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001. – 402с.

11. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: Навчальний посібник. 3-є вид. – К.: Каравела, 2006. – 312с.