Аспірант
Астахова М.М.
Полтавський
університет споживчої кооперації України
Організаційні підходи щодо проведення
аудиту резервів підприємства
Для рішення й досягнення поставленої
мети нами виділено основні процедури проведення аудиту резервів:
1)
порівняння
даних фінансової звітності з даними первинного обліку;
2)
визначення
методичних підходів до формування резервів;
3)
визначення
основних напрямів і методичних прийомів та рекомендацій проведення аудиту резервів;
4)
визначення
порядку й послідовності обробки облікової інформації;
5)
визначення
етапів проведення аудиту резервів;
6)
встановлення
основних помилок і чинників, що впливають на їх відображення в облікових
регістрах і фінансовій звітності;
7)
ознайомлення з
порядком відображення резервів в обліку відповідно до прийнятої облікової
політики підприємства;
8)
визначення
основних чинників, що впливають на методику проведення аудиту резервів на
конкретному підприємстві.
Ці завдання необхідно вирішувати в
єдиному комплексі з об’єктом, предметом і методами аудиту резервів. Для
визначення предмета, об’єкта і методів аудиту резервів ми прийняли загальні
практичні та висвітлені теоретичні підходи.
Вивченням основних питань і проблем,
пов’язаних з теоретичним і практичним застосуванням методів та прийомів аудиту,
а також виділенням предмета й об’єкта аудиторських перевірок займалися багато
зарубіжних і вітчизняних учених, зокрема
О.А. Петрик [8], М.Т. Білуха [4], В.П. Завгородній [9], Н.І.Дорош [10], В.Я.
Савченко [7]. Ці вчені зробили значний вклад у вітчизняну аудиторську практику та
теорію, а також здійснили систематизацію методів і прийомів аудиту,
виділили визначення та розкрили суть
об’єкта й предмета аудиту. На нашу думку, предметом аудиту резервів виступає загальна сума понесених витрат на формування
резервів, яка відображена у фінансовій звітності; об’єктом аудиту резервів є
складова частина предмета – дані про резерви, які знайшли своє відображення в
первинній обліковій документації та облікових регістрах.
Основним
недоліком проведення аудиту в Україні є
розмите визначення стадій, пов’язаних з організацією і методикою проведення
аудиторської перевірки. Вивчення чинних МСА, а також низки наукових видань
[1-11] дало нам змогу виділити основні стадії проведення аудиту резервів. Так,
ми пропонуємо процедуру проведення аудиторської перевірки поділити на три
стадії: підготовчо-дослідну, надання аудиторських послуг та завершальну. Кожна
стадія аудиту повинна бути розбита на основі етапи, на кожному з котрих розглядається
і вирішується визначене коло питань та завдань. При плануванні аудиту слід враховувати чинники, які впливають на строки й
якість його проведення, зокрема: організаційно-економічну характеристику суб'єкта
господарювання; галузеву специфіку і вид діяльності; строки проведення перевірки; облікову політику; основні ділянки обліку, що
підлягають перевірці; розподіл повноважень між співробітниками організації та аудитором; визначення вірогідності
господарських операцій і ступеня внутрішнього контролю; наявність аудиторських висновків і
результатів минулих перевірок, на основі яких аудитор визначає ступінь
аудиторського ризику і накреслює основні напрями перевірки; необхідність залучення фахівців
(експертів) при проведенні аудиту тощо.
Отже, планування аудиторської
діяльності тісно пов’язане з підготовчо-дослідною стадією та стадією надання аудиторських
послуг. Так, при проведенні аудиторської перевірки резервів ми пропонуємо наступну методику,
яка передбачає чітке виділення основних етапів, напрямів, процедур, методів
контролю і послідовності проведення аудиту:
1. Етап вибору аудиторських процедур збирання
доказів.
2. Етап визначення методів і прийомів проведення
аудиту.
3. Етап
вивчення переліку основних облікових регістрів і документів.
4. Етап проведення перевірки резервів.
5. Етап узагальнення зібраних аудиторських
доказів та складання аудиторського висновку.
Література:
1.
Адамс Р. Основы аудита: Пер. с англ. / Под ред. Я.В.
Соколова. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1995. – 398с.
2.
Аренс А., Лоббек Дж. Аудит: Пер. с англ.; Гл. редактор серии проф.
Соколов В.Я. – М.: Финансы и статистиа, 1995. – 560с.
3.
Аудит Монтгомери / Ф.Л.Дефлиз,
Г.Р. Дженик, В.М. О’Рейлли,
М.Б.Хирьи; Пер. с англ. // Под ред. Я.В. Соколова. –
М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. – 542с.
4.
Білуха М.Т.
Курс аудиту. – К.: Вища шк..; Знання, 1998. – 574с.
5.
Давидов Г.М. Аудит: Підручник. – К.:
Знання, 2004. – 511с.
6.
Закон України
“Про аудиторську діяльність” від 22.04.93р. №2136-ХІІ (із змінами і
доповненнями) // Відомості Верховної Ради України: Офіційне видання. – К.,
1993. - №23. – ст.243. – С.570-579.
7.
Савченко В.Я.
Аудит: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 322с.
8.
Петрик О.А.
Аудит: Методологія і організація: Монографія. – К.: КНЕУ, 2003. – 260с.
9.
Завгородний В.П.. – Бухгалтерский учёт, контроль и
аудит в системе управлния предприятием. - К.:
ВАКЛЕР, 1997. – 976с.
10. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. – К.: Т-во “Знання”, КОО,
2001. – 402с.
11. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: Навчальний
посібник. 3-є вид. – К.: Каравела, 2006. – 312с.