К.геогр.н. Габчак
Н.Ф.
Закарпатський державний
університет
Ужгородський національний університет
Еколого-геоморфологічний
аналіз Закарпатської
області: історія становлення, сучасний стан та перспективи розвитку
Басейни річок Закарпатської
області, зокрема р.Тиса та її
правих допливів, є унікальними об’єктами еколого-геоморфологічних досліджень. По-перше,
історія розвитку і формування річкових систем та їх басейнів нерозривно
пов’язана з історією розвитку Українських Карпат. По-друге, витоки
основних річок і верхні частини
їхніх басейнів лежать в
Українських Карпатах, а нижні – у межах Закарпатської рівнини, що зумовлює
велику геоморфологічну диференціацію басейнових систем [1]. На
досліджуваній території поширені
від типово гірських річок, сформованих
в області давніх зледенінь (райони масивів Чорногори і Свидівця), до
типово рівнинних - на Закарпатській рівнині. По-третє, басейни основних річок є цілісними
інтегральними утвореннями (Дубіс,1995), що
робить їх ідеальними об’єктами для системних і комплексних географічних
та еколого-геоморфологічних досліджень.
Дослідженнями цих об'єктів займалися
такі відомі вчені,
як С.Л.Рудницький (1926), П.М.Цись (1962, 1965), Г.І.Раскатов (1948,
1957), О.І.Спиридонов (1952) Т.Ю.Піотровська (1961), І.Д.Гофштейн (1964),
О.М.Адаменко (1987, 2000, 2002), Г.Д.Гродецька (1987), Б.П.Висоцький (1961), М.Ф.Веклич (1997), Г.І.Рудько (2000, 2002), С.М.Стойко (1991,
1995), І.П.Ковальчук (1997, 200, 2002, 2004), В.П.Палієнко (1999, 2002),
Я.Б.Хомин (1992), О.Г.Ободовський
(2001), Б.Кіндюк (2003) та інші.
В останні роки основна увага
звертається на вивчення
екстремальних явищ і процесів
(Екологічний збірник, 2003),
розробку концепції сталого
розвитку регіону тощо. У зв'язку
з недостатнім висвітленням питань,
присвячених аналізу ступеня вивченості
еколого-геоморфологічних проблем території, розглянемо
детальніше цю проблему.
Сучасні басейнові
системи Закарпатської
області як складні
форми рельєфу пройшли певні
еволюційні етапи формування і розвитку.
Морфологія річкових долин
території досліджень не відповідає потужності сучасних річок і це свідчить про те, що
річкова мережа краю формувалася протягом
тривалого історико-географічного часу і має бути стійкою геоморфологічною
системою. Однак, проходження
катастрофічних паводків 1998р. та 2001р.
та ціла низка інших подій останніх років вказують на порушення природної рівноваги у басейнових системах досліджуваної території.
Головна причина – зростаючий антропогенний
вплив та реакція басейнових систем на ступінь і масштаби їх трансформації, що є
об’єктом досліджень екологічної геоморфології ( Адаменко, Рудько,
Ковальчук,1997; Ковальчук,1997; Стецюк,1998), яка інтенсивно розвивається
як самостійна наука з 80-их років минулого століття.
Історія
еколого-геоморфологічних досліджень
території Закарпатської області тісно
переплетена з історією розвитку геоморфології як науки вцілому, так і з
історією геологічних і геоморфологічних досліджень Українських Карпат. На основі аналізу літератури з даної проблеми
виділено три основні етапи еколого-геоморфологічних досліджень області та її басейнових систем [ 100] :
перший - традиційних геоморфологічних досліджень,
який охоплює період з початку ХХ
століття до 70-80 років ХХ століття. Характерною його
ознакою була увага до
морфологічних, морфокліматичних і морфоструктурних проблем, питань генези та
історії розвитку території;
другий - системного аналізу рельєфу. Він бере початок у
70-80 рр і триває до кінця ХХ
століття. Важливими питаннями, які
вивчаються природничими науками у цей період, є системний аналіз структури і функціонування рельєфу,
зокрема басейнових систем, поширення та
спектру сучасних геоморфологічних процесів;
третій - комплексних еколого-геоморфологічних
та геоекологічних досліджень басейнових та природно-господарських систем. Він
триває з кінця ХХ століття по даний час.
Як відомо, розквіт геоморфологічної науки припадає на
ХХ століття [2]. З початку ХХ до 70-80 рр. ХХ століття розвивається так звана традиційна
геоморфологія, яка займалася дослідженням
„геоморфологічної тріади”, тобто віку, генези і морфології форм рельєфу.
Аналогічна ситуація склалася і у геоморфологічних
дослідженнях басейнових систем
Закарпатської області. Вивчаються
питання розвитку рельєфу Українських Карпат вцілому та річкових долин зокрема. Одними з найцікавіших праць початку ХХ
століття є дослідження відомого географа, академіка АН України, професора
С.Л.Рудницького, які були опубліковані в
1905-1927рр. та стосувалися басейну
Дністра і Тиси, зокрема праця „Основи морфології і геології Підкарпатської Русі й
Закарпаття взагалі”, опублікована в Ужгороді у 1925 і 1927рр. С.Рудницький
розробив свою схему гороутворення Українських Карпат [3], дав
опис історії формування
басейнів Дністра і Тиси.
Дослідник вперше висуває теорію зміщення на північ головного Карпатського вододілу з району Вигорлат -Гутинського хребта
внаслідок опускання Закарпаття та підняття Полонинської Гряди. Цю теорію
підтримали в свій час М.П.Цись (1962), І.Д.Гофштейн (1995); С.Гошовський,
Г.Рудько, Б.Преснер (2002) та інші дослідники Українських Карпат.
С.Рудницький (1925) на території Закарпаття виділяє окрім поверхні
карпатського пенеплену ще ряд молодших рівнів, зокрема пліоценовий
(відносна висота над руслом річок - 300м), древньодилювіальний (180-220м та
120-140м), верхнєдилювіальний (60- 80м і 40м), древньоалювіальний (менше 40м) і
сучасний. Фактично виділені рівні відповідають
поверхням терас річок Закарпаття
і С.Рудницький є одним з перших дослідників терасового комплексу річкових
систем басейну Тиси.
Дослідженням річкових терас
Закарпаття займався В.Зауер (1929), який описав
тераси майже всіх річкових долин
від Тиси до Апшиці (Адаменко,
Гродецкая, 1987; Веклич,1997). Крім нього, питанням визначення кількості і віку терас, їх поширення займалися у різний час Н.П.Єрмаков (1947, 1948), Г.І.Раскатов (1950,
1951), І.В.Висоцький (1961), Т.Ю.Піотровська (1960, 1963, 1966), І.Д.Гофштейн (1964, 1995), А.В.Кожевніков
(1966), О.І.Спиридонов (1952),
М.С.Демедюк (1971), Г.Д.Гродецька
(1982), О.М. Адаменко, Г.Д. Гродецька
(1987) та інші дослідники.
Актуальним до сьогодні залишається питання впливу
кліматичних і тектонічних
чинників на формування річкових долин
і терас, хоч цій проблемі присвячений
спектр наукових досліджень та
публікацій (Гофштейн, 1995;
Гофштейн, 1964; Палієнко, 1999).
Окремо слід відмітити
проблему історії формування басейнових систем Закарпатської області. Досі залишається ще багато дискусійних питань
стосовно існування і розвитку
поперечних річок (Цись,1962; Піотровська,1966; Гофштейн,1964; Гофштейн,1995;
Адаменко, Гродецкая,1987 та інші),
перебудови річкової мережі в окремих частинах басейнів.
Так, Б.П.Висоцький (1961) виділяє долину „пра-Ріки”, П.М.Цись (1962) - „пра-Тересви”,
П.М.Цись (1962), Н.П.Єрмаков (1948), І.Д.Гофштейн (1964) - „Ясіня-Черемоську повздовжню долину та
„пра-долину” р.Тереблі, Н.П.Єрмаков (1948) – „Верховинську повздовжню долину” і висуває теорію „пра-Тересви” або
„пра-Ріки”.
На території Закарпатської
області існує лише один район, де існування „пра-долин” є незаперечним. Це -
залишена “пра-долина” Тереблі, де зараз протікає потік Байлова
(1964).
У 60-80 роки виходить чимало публікацій гідрологічної
тематики, які тісно переплетені з
геоморфологічними проблемами.
Зокрема, це роботи, присвячені стоку води і наносів,
формуванню і проходженню паводків,
руслових деформацій тощо (Лисенко, Синицька, 1969; Айзенберг, Вольфцун, Хлоева, 1969; Бефани, Бефані, Вишневський, Іваненко, Позняков та ін. 1967; Бефани,
Мельничук, 1967). Більшість з них
опублікована у працях УкрНДГМІ за 60-80роки
минулого століття.
Другий етап геоморфологічних досліджень басейнових
систем Закарпаття розпочинається з 70-80 рр. ХХ століття, а максимальна
кількість публікацій припадає на
вісімдесяті - дев’яності роки. Він пов’язаний з розвитком у
геоморфології нового напряму -
системного аналізу флювіального
рельєфу, який починає формуватися ще у 50-60 роках ХХ століття і пов’язаний з публікацією
робіт Р.Хортона (1946; 1945), А.Стралера (1952), А.Шайдеггера (1965; 1967),
В.Філософова (1960; 1975) Р.Шрива (1966; 1969) та інших вчених.
„Розквіт” системного аналізу в геоморфології припадає на
70-90рр. ХХ століття. Це роботи
І.Н.Гарцмана (1963; 1974; 1976), Ю.Г.Симонова (1976), О.А.Борсука
(1975), О.М.Кичігіна (1975),
Б.О.Казанського (1976; 1977), М.С.Карасьова
(1976), Г.І.Худякова (1984),
Л.М.Коритного (1974; 1980;1987), І.Г.Черваньова (1980; 1990), І.П.Ковальчука (1982,1987,1992, 1997, 2002)
та інших вчених (Дубіс, 1997). На
території Закарпатської області
перші системні дослідження
басейнових систем проводять Я.Б.Хомин
(1991, 1992), Л.Ф.Дубіс (1988, 1995),
І.П.Ковальчук (1993, 1994, 1995, 2000). Ними проаналізовано структурну організацію басейнових систем за
різними класифікаційними схемами, зокрема за
схемами Хортона - Стралера та А.Шайдеггера. Обгрунтована
методика кодування
різнопорядкових річок із врахуванням
просторового розміщення в системі, оцінена
складність структурної організації
басейнових систем Закарпатської області, проведена ентропійна оцінка
річкових систем, зроблений кореляційний
аналіз між показниками структурної
організації річкових систем, ентропійної оцінки та стоком води і наносів у різнорангових
системах, запропонована класифікація
річкових систем за складністю їхньої
будови.
З системних позицій у цей період
вивчається спектр, поширення та
інтенсивність розвитку сучасних
геоморфологічних процесів у басейнах різнопорядкових
річок, проводяться стаціонарні дослідження ерозійних та інших денудаційних процесів
(Шушняк, 1988, 1989; Чверенко, 1991;
Хомин, 1984, 1986). Цікавими є
дослідження функціонування басейнових систем з точки зору переміщення
води і речовини в системі "схил -
русло" (Ковальчук, 1995, 2002;
Дубіс, 1995, 1996 та інші).
Третій етап - комплексних
еколого-геоморфологічних досліджень Закарпатської області - охоплює період з кінця ХХ століття по даний
час. Початок цим дослідженням поклали фундаментальні праці з екологічної геоморфології, а саме роботи
І.П.Ковальчука (1997), В.В.Стецюка (1998), О.М.Адаменка, Г.І.Рудька, І.П.Ковальчука (2000),
Б.В.Кіндюка (2002, 2003), М.І.Кирилюка (2001), В.І.Вишневського (2002) та інших
вчених. Екогеоморфологи у дослідженнях басейнових та
природно-господарських систем
зосереджують увагу на
вивченні чинників, еколого-геоморфологічних наслідків взаємодії
геоморфосфери і людини, оцінці
стану природно-господарських систем у
межах басейнів, виявленню кризових еколого-геоморфологічних ситуацій. Особливим
поштовхом для проведення комплексних
еколого-геоморфологічних досліджень стали
катастрофічні паводки 1998р. та
2001р., які завдали не лише мільйонних збитків
господарству, але й забрали життя людей. Проходження паводків вказало на порушення природної рівноваги у
басейнових системах, тому важливими були
питання встановлення причин виникнення паводків (Адаменко, 2002; Звіт
Укр.НДГМІ, 2001; Палієнко, 1999)
активізації і розвитку
небезпечних екзогенних процесів (Рудько, 2002; Рудько, Шута, 2002),
поняття екологічної безпеки [4] та
проблеми еколого-геоморфологічного
ризику [5]. В останні роки на перший план виходять проблеми управління
та моніторингу природними та природно-господарськими системами. Розв’язання цих проблем неможливе
без врахування існуючих
адміністративно-територіальних одиниць,
у межах яких формуються
господарська інфраструктура
області.
Сучасні комплексні еколого-геоморфологічні дослідження території Закарпатської області ведуться за наступними напрямками: 1) оцінка
величини антропогенного навантаження
на різнорангові басейнові,
природно-господарські та адміністративно-територіальні системи, їх класифікація
за показниками антропогенного
навантаження; 2) аналіз спектра, поширення й інтенсивності розвитку сучасних
геоморфологічних процесів у межах басейнових, природно-господарських та
адміністративно-територіальних
систем, вивчення основних чинників їх виникнення, зокрема,
геолого-геоморфологічних (морфометричних параметрів, літології тощо) і
техногенних; 3) проведення комплексної еколого-геоморфологічної оцінки стану
басейнових та адміністративно-територіальних систем та розробка системи оптимізації їх стану.
Отже, з вищесказаного слід зробити висновки, що у геоморфологічних та еколого-геоморфологічних
дослідженнях території Закарпатської області
доцільно виділити три етапи: традиційного вивчення
басейнових систем, системного аналізу
рельєфу та сучасних геоморфологічних процесів, комплексних
еколого-геоморфологічних досліджень. На
останньому етапі помітно посилилась
екологічна складова досліджень, що пов’язано із
зростанням величини антропогенного навантаження
досліджуваної території.
Актуальним завданням сьогодення
є також глибокий аналіз наукової спадщини відомих вчених-геоморфологів, гідрологів,
ландшафтознавців, антропогеографів, геологів та фахівців інших галузей природничої географії, які
працювали на території Українських
Карпат в кінці ХІХ – у ХХ століттях. У зв'язку з
посиленням в кінці ХХ на початку ХХІ
століть ролі екстремальних
процесів, які зумовлюють
масштабну трансформацію рельєфу
річкових русел і заплавного
комплексу, зростання геоекологічної
напруги території Закарпаття, їхньому вивченню необхідно приділити набагато більше уваги, ніж це робилося
у ХХ столітті.
1. 1. Вишневський В.І., Косовець О.О., Гідрологічні характеристики річок України. – К.: Ніка-Центр, 2003.- 324с.
2. Ковальчук І., Дубіс Л. Геоморфологічний аналіз річкових систем: історія, традиційні та нові напрямки //Українська геоморфологія: стан і перспективи: Матеріали міжн. наук.-практ. конф. - Львів,1997. –С. 267-270.
3. Рудницький С. Основи морфології і геології Подкарпатської Русі і Закарпаття взагалі. - Ужгород,1925. Т.1. -16с.
4. Гошовський С., Рудько Г., Преснер Б. Екологічна безпека техногенних геосистем у зв’язку з катастрофічним розвитком геоморфологічних процесів. –Львів. - Київ, 2002. – 642с.
5. Дедю И.И. Экологический энциклопедический словарь. - Кишинев, 1990. - 406с.