Запорізький Національний Технічний Університет

Битва за Стокгольм та її наслідки щодо російських і шведських відносинах

До 300-ліття Полтавської баталії присвячується

Перебуваючи в Полтаві та в деяких відомих на весь світ історичних та культурологічних місцях Полтавщини, я переконався в тому, наскільки багатюща ця земля на визначні події, особливо Полтавською битвою 1709 року, що перекреслила самостійний розвиток Української держави, що у 2009 році шведи, росіяни та українці будуть відзначати та 200-ліття від Дня народження Великого українця Миколи Васильовича Гоголя – який у своїх російських творах показав росіянам, що така Малоросія(Україна) та продовжував справу Олександра Пушкіна у розвитку російської літературної мови, який найкраще знав історію Україна та її мову і культуру.

Ця поїздка на Полтавщину була як особиста дань моїм далеким пращурам, які заснували у 1798 році на північному Приазов`ї поселення Юрківка (нині Оріхівський район, Запорізької області) з іншими переселенцями з Полтавської губернії початку ХІХ століття.

Отже про битву за Стокгольм! А мова піде про битву поблизу Багенстекета, що відбулася 13 серпня 1719 року, на відміну від Полтавської, не було написано багатотомних досліджень. Так уже трапилося, що її обминали своєю увагою як російські, так і шведські дослідники Великої Північної війни 1700-1721 років XVIII століття.

Поле битви порівняно мале і має розміри 1200х800 метрів. Розташоване це місце за 15 кілометрів на схід від Стокгольма і може вважатися його віддаленим передмістям. Туристи їздять туди не часто, оскільки, крім старого монумента, там дивитися немає на що. І все ж місце це особливе і заслуговує на те, щоб розповісти про нього читачам. Що ж то була за битва, і яку роль вона відіграла у великому протистоянні Росії та Швеції?

Почався 1719 рік. Два місяці минуло від того дня, коли поблизу норвезької фортеці Фредрікстен загинув шведський король Карл ХІІ. Точилися суперечки: чи була та куля ворожою, чи монарх загинув від руки найманого вбивці? Так чи інакше, але спадкоємця трону не було. У січні 1719 року риксдаг прийняв рішення на користь сестри Карла ХІІ Ульріки Елеонори. Саме на ній закінчилася Пфальцська династія, яка дала світу великих королів-воїнів таких як: Карла Х Густава, Карла ХІ та Карла ХІІ. Вперше пролунало слово «конституція», Швецією почала правити Державна рада, в якій королева мала тільки два голоси. Через рік Ульріка Елеонора зречеться шведського трону на користь свого чоловіка Фрідріха Гессенського, який правитиме країною 31 рік. Велика Північна війна, що точилася 19 років, поступово добігала свого кінця. Вкрай знесилена Швеція докладала всіх зусиль, аби відтягнути підписання мирної угоди з Росією. Вона вирішила шукати виходу із війни не шляхом підписання угоди з переможцем, а шляхом врегулювання відносин із Англією. Шведи сподівалися, що саме Англія допоможе їм пом`якшити умови, висунуті російським царем Петром І, який вимагав юридичного визначення своїх завоювань. Така політика спровокувала новий спалах бойових дій на Балтиці.

Якщо переможений ворог не погоджується на переговори, його треба примусити піти на них. Потужна ескадра російського флоту у складі 130 галер, 100 шлюпів, 21 корабля та 30000 матросів під командуванням адмірала Федора Апраксіна протягом липня-серпня 1719 року наводила жах на жителів східного узбережжя Швеції. За два місяці було спалено 7 міст, 10 великих сіл і близько 1000 садиб. Пізніше ескадра отримала наказ здійснити десантну операцію, головною метою якої було примусити нарешті Швецію підписати мирну угоду на вигідних для Росії умовах. 13 серпня 1719 року о 14 годині почалася висадка десанту в районі Багенстекета силами шести батальйонів ( від 3000 до 6000 солдатів). Фактично, це була спроба захистити Стокгольм за допомогою дивізіону галер, що мали дістатися столиці Швеції вузькою протокою, яку захищали лише два редути та декілька затоплених торгових кораблів. Адмірал Апраксін назвав цю протоку «таємними дверима до Стокгольма». Це був єдиний шлях до Стокгольма, що не був прикритий потужною фортецею Ваксхолм. Утім, 100 шведських резервістів, котрі перебували в першому редуті, спромоглися стримувати наступ трьох батальйонів ворога протягом 5 годин. У той же час ще три російські батальйони намагалися захопити редут на протилежному березі протоки. Завдяки двом батальйонам Седерманландського полку під командуванням полковника Рутгера Фукса та галерній ескадрі, що прибули на допомогу, шведам вдалося відбити ворожу атаку й примусити російський десант повернутися на кораблі. Втрати шведів становили 30 чоловік убитими і 70 пораненими, росіяни втратили близько 500 вояків. У відповідності до шведських джерел, наслідком битви стала впевнена перемога шведів. Росіяни, хоч як це дивно, також розглядали її як переможну. Протягом двох наступних років Росія продовжувала морські напади на східне узбережжя, але спроб захопити Стокгольм більше не було. Останню десантну операцію генерал Голіцин підготував на початку серпня 1721 року, але здійснити її не встиг, оскільки 10 вересня 1721 року у фінському місті Ніштадт була підписана мирна угода, яка поставила крапку у Великій Північній війні.

На місці битви під Багенстекета було споруджено 16 липня 1905 року пам`ятник загиблим шведам у присутності Короля Оскара ІІ. На пам`ятнику є напис: «З Богом до перемоги».

Навесні 2006 року група військових археологів під керівництвом Бу Кнарстрема досліджувала місце битви поблизу Багенстекета. Було знайдено багато куль, фрагментів ручних гранат, підков. Ці знахідки дозволили визначити місцезнаходження редутів, від яких час не залишив жодних слідів. Крім того, була досліджена велика братська могила російських воїнів.

Зараз, як вияснилося, будуть продовжуватися дослідження поля Полтавської битви з метою визначення точних місць розташування російських редутів.

І, на самкінець, треба сказати, що Петро І «пробивав вікно до Європи» саме через Україну. Бо Україна (як тоді її називали Малоросією) стояла на перешкоді до задуманих планів Московської держави, яка згодом стала за наказом Петра Росією. Через Україну шлях до європейської цивілізації і цим стала останній день Полтавської битви 27 червня 1709 року. З дня цієї битви, як зазначає шведський історик Петер Енглунд, «закінчився період шведського панування, Росія почала звільнятися від старого ворога, могутнього сусіда, який закрив вихід до Балтійського моря. Водночас, Полтавська битва стала колосальною катастрофою не тільки для Швеції, але й для Європи; вона зламала колишній баланс влади,- могутність після Полтави переходить від Швеції до Росії, яка міцніє і перетворюється у велику державу». Україна з 1709 року втрачає свою незалежність, юридичні і міжнародно-правові чинники, а тому перестає існувати як держава.

Але на сьогодні треба сказати, що Росія починає слабшати як Федерація. А причина може стояти в цьому - демократизація. А демократизація може знищити Росію як федерацію і від неї залишиться територія в розмірі колишнього Володимиро-суздальського князівства.

Отже,Росія завжди була, є і буде (якщо вона цього хоче) й на далі тоталітарною державою. Якщо цього не станеться - вона просто розпадеться ще на ряд незалежних держав. А це може скоро статися.