«Филологические науки» 3

УКЛАДАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ СЛОВНИКІВ У 20-30-Х РР. ХХ СТ.

О.А. Лященко, кандидат філологічних наук, асистент

Національний аграрний університет

Незважаючи на швидкий розвій мовознавчих студій, історія створення і розвитку тематичної сільськогосподарської термінології досі залишається маловивченою. Як правило, лінгвісти розглядають її в широкому контексті наукового термінотворення, а для дослідників ретроспективної сільськогосподарської бібліографії першочерговим завданням постає облік і збереження публікацій на аграрну тематику. Тож на сьогодні чи не єдиною систематичною розвідкою з цього питання є дисертація «Історія становлення і розвитку української наукової ботанічної термінології» В. Гамалії. Втім, у своїй праці авторка зосереджена на процесі створення ботанічних словників, довідників, посібників тощо і менше уваги приділяє галузевим сільськогосподарським словникам. Їх недостатнє вивчення обумовлює актуальність цього дослідження, мета якого – висвітлити суспільно-політичні передумови й основні характеристики тематичної сільськогосподарської лексикографії в 1920-30-х рр.

Перша третина минулого століття позначена поворотними подіями у політичному, мистецькому й науковому житті України, які означали поступове виокремлення українського культурно-національного простору на тлі Російської імперії, що занепадала. Загальні неоромантичні настрої доби, а саме «ходіння в народ» або ж народництво, підвищена увага до української мови, історії та мистецтва посилилися після Жовтневої революції 1917 р., створення Центральної Ради й проголошення Української Народної Республіки. Одразу ж постали актуальні питання запровадження освіти рідною мовою, видавництва наукової й художньої літератури. Оскільки на той час не існувало підручників та інших навчально-наукових видань українською, слід було їх писати, впорядковувати, узгоджувати термінологію, встановлювати галузеві термінологічні стандарти. Навіть з приходом більшовиків ці потреби не зменшилися, адже розгорнута радянською владою політика українізації в 1925-1936 рр. стимулювала національне піднесення з метою викликати симпатії в україномовного населення до нової влади. За створення тематичних словників з різних галузей знань взялися просвітницькі організації («Громади», «Просвіти»), студентські гуртки при освітніх закладах, а також наукові інституції, серед яких вирізнялись Термінологічна Комісія Природничої Секції Київського Наукового Товариства (заснована 1918 р.) та Ортографічно-Термінологічна Комісія при Академії Наук (виникла 1919 р.), що в травні 1921 р. об’єдналися в Інститут Української Наукової Мови Академії Наук або ІУНМ. Очолив його академік А. Ю. Кримський. ІУНМ мав 6 відділів, серед яких був і сільськогосподарський, що, в свою чергу, включав ветеринарно-зоотехнічну, лісову та фітотехнічну секції.

Спершу до укладання галузевих словників бралися люди різного наукового рівня, часто без відповідної освіти. Однак із зростанням авторитету ІУНМ проекти лексикографічних видань підлягали рецензуванню працівниками інституту, це полегшувало створення єдиних термінологічних стандартів та впровадження їх у систему української освіти. В Інституті була вироблена чітка методологія для впорядкування словників, одна з її засад – орієнтація на ресурси рідної мови при перекладі й адаптації наукових понять і явищ. Цим українська термінологія розійшлася з російською, що переважно будувалася на інтернаціональній підставі.

Впродовж існування Інституту його працівники уклали та видали 24 словники з різних галузей науки, техніки, культури. Більше того, 1926 р. з Державним Видавництвом України було підписано угоди на укладання 34 термінологічних словників, однак закриття закладу і перетворення його на Інститут мовознавства ім. О.Потебні (НДІМ) в 1934 р. призвело до того, що багато словників залишилося не виданими і, відтак, назавжди втраченими. Цінними пам’ятками термінологічної діяльності стали й два видання «Вісника» Інституту (відповідно 1928 і 1929 рр.), які теж не мали продовження після заборони наукової інституції. Упродовж 1933-1935 рр. було видано так звані «Репресивні термінологічні бюлетні», які містили списки заборонених лексикографічних праць через їх виразно «націоналістично-буржуазне» спрямування. Серед них, між іншим, був і "Ботанічний термінологічний бюлетень" (1935 р.). Активне видавництво словників української мовою припинилося аж до 1960-70-х рр., знайшовши своє третє відродження вже в 1990-х рр.

Попри стислі часові рамки першого етапу створення української лексикографії, у цей період було видано низку тематичних словників із сільськогосподарської тематики. Користуючись класифікацією термінологічних словників 1920-30-х рр. В. Кубайчука (Кубайчук В. «Хронологія мовних подій в Україні», 2003), варто згадати такі видання:

Термінологічні словники, укладені без участі УНТ та ІУНМ

1. Мельник М. Українська номенклатура вищих рослин. – Львів: НТШ, 1922.

2. Дубровський В. Російсько-український технічний словник, з додатком сільськогосподарських термінів. – Київ: Трест Київдрук, 1925. – 72 с.

3. Чикаленко Є. Російсько-український сільськогосподарський словник. – Подєбради, 1927. – 63 с.

4. Чикаленко Є. Лісотехнічний словник. Німецько-український. Лісова термінологічна комісія при Агрономічно-лісовому факультеті УГА в ЧСР та Спілки техніків с. г. в ЧСР. – Київ, 1928. – 137 с.

5. Фотинюк Г. Українсько-польські та латинські назви рослин. – Львів: Накладня М.Матвійчука, 1934. – 20 с.

Словники термінологічних комісій - попередників ІУНМ

1. Ніколаєв В. Назви звірів, птиць, комах та инших животин. Матеріяли до української наукової термінольоґії. Матеріяли до термінольоґії по природознавству. – Ч. 1. – Полтава, 1918. – 60 с.

Словники ІУНМ та НДІМ

1. Шарлемань M. Словник зоологичної номенклатури. (Проєкт). Частина l. Назви птахів. Матеріяли до української природничої термінології та номенклатури. – Т. VI. – Київ, ДВУ, 1927. – 63 с.

2. Шарлемань M., Татарко К. Словник зоологичної номенклятури. (Проєкт). Частина 2. Назви хребетних тварин. – УАН, ІУНМ, Природничий відділ. Матеріяли до української природничої термінології та номенклятури. – Т. VI, вип. 2. – Київ: ДВУ, 1927. – 124 с.

3. Щоголів І., Паночіні С. Словник зоологичної номенклятури. (Проєкт). Частина 3. Назви безхребетних тварин. – УАН, ІУНМ, Природничий Відділ. Матеріяли до української природничої термінології та номенклятури. –Т. VI, вип. 3. – Київ: ДВУ, 1928. – 186 с.

4. Яната О., Осадча Н. Словник ботанічної номенклатури. (Проєкт). – УАН, IУНМ, Природничий Відділ. Матеріяли до української термінології та номенклятури. – Т. VII. – Київ: ДВУ, 1928. – 313 с.

5. Сабалдир П. Словник сільсько-господарської термінології. (Проєкт). –ВУАН, НДІМ, Сектор термінології та номенклятури. Матеріяли до української термінології та номенклятури. – Т. VI. – Харків-Київ: УРЕ, 1933. – 392 с.

6. Вовчанецький В., Лепченко Я. Словник ботанічної термінології. (Проєкт). – ВУАН, НДІМ, Сектор термінології та номенклятури. Матеріяли до української термінології та номенклятури. – Т. VII. Харків-Київ: УРЕ, 1932. – 328 с.

7. Сабалдир П. Практичний словник сільсько-господарської термінології. – ВУАН, НДІМ, Відділ термінології та номенклятури. Серія практичних словників. – Вип. 2. – Харків: Радянська школа, 1931. – 99 с.

8. Паночіні С. Практичний словник біологічної термінології. – ВУАН, НДІМ, Відділ термінології та номенклятури. Серія практичних словників. – Вип. 4. – Харків: Радянська школа, 1931. – 90 с.

9. Усовський Б. Католог-довідник сільсько-господарських машин та приладів. – Всеукр. союз с.-г. кооперації "Сільський господар". Відділ машиново-тракторовий. – Харків: Сільське господарство, 1927. – 288 с.

10. Зенкевич С. Словник хемічної літератури. Неорганічна хемія. – Харків: ДВУ, 1928. – 51 с.

Шкільні словники видавництва «Радянська школа» 1934-1935 рр.

1. Російсько-український словник біологічної термінології для середньої школи. – Харків, 1934. – 35 с.

2. Російсько-український словник ботанічної термінології для середньої школи. – Харків, 1934. – 55 с.

3. Російсько-український словник зоологічної термінології для середньої школи. – Харків, 1935. – 116 с.

4. Російсько-український словник хімічної номенклатури і термінології для середньої школи. – Харків, 1935. – 146 с.

Невидані словники

Протягом 1934 р. НДІМ мав здати до друку десять словників, однак було видано лише "Словник медичної термінології", а наступний термінологічний словник вийшов друком лише 1959 р. Багато матеріалів уже підготовлених словників знищили за наказом урядових органів, проте відомо, що до друку станом на 1929 р. було підготовлено:

1. Качаловський О. Словник термінології органічної хемії.

2. Паночіні С. Словник зоологічної термінології.

3. Залізняк В., Щербина Н. Словник термінології неорганічної хемії.

На сьогодні ці матеріали вважаються втраченими.

Словники, видані до згортання українізації, демонструють тенденцію до створення термінології на основі ресурсів рідної мови. Деякі з новостворених термінів так і залишились часткою історії, деякі незаслужено забуті, наприклад, такі як «барометр – тискомір», «інкубатор – вигрівальний апарат» тощо. Проте більшість з них залишилося в науковому вжитку, незважаючи на зусилля радянської влади інтернаціоналізувати термінологію. Так, наприклад, укладачі «Російсько-українського сільськогосподарського словника» 1963 р. орієнтувалися на досвід своїх «націоналістично-буржуазних» попередників, що були незаслужено забуті або, в гіршому випадку, репресовані в 1930-х рр. Звичайно, недоліком першого етапу термінологічної лексикографії можна назвати надмірне вдавання до новотворів та використання діалектизмів. З іншого боку, словники аматорів дозволили накопичити необхідну лексичну базу для вироблення наукових термінів і понять, що вживаються нині. Їхня праця не була оцінена.

У середині 1930-х рр. фактично закінчився перший етап укладання українських термінології. Проте кращі наукові набутки цього періоду все ж таки були використанні при створенні радянських термінологічних словників, хоча тодішня влада заперечувала цей факт. Найсерйознішим негативним наслідком припинення діяльності ІУНМ та згортання лексикографічної роботи 1920-30-х рр. можна назвати відрив від використання ресурсів рідної мови та надмірна інтернаціоналізація термінології. Однак, з огляду на умови існування сучасного інформаційного суспільства та геополітичну спрямованість України в цілому, інтернаціоналізація термінології являє собою природній процес, що відбувається не тільки у вітчизняній науці, а й за кордоном.