Шалаєва А.В.

Буковинський державний медичний університет

Структурно-семантичний аналіз вокабулярію лікарів сімейної медицини

Розвиток медицини в нашій країні, який спостерігається за останні роки, дав поштовх виникненню нових термінів і понять, яких раніше не було в українській мові.

В час бурхливого розвитку різних галузей медицини і збільшення потоку інформації старі засоби утворення термінів не можуть вичерпати собою всі можливі і необхідні найменування понять. З цією метою використовуються складені найменування, тобто термінологічні словосполучення.

Теоретично кожне слово може бути потенційним терміном, але воно стає ним тільки при умові актуалізації – виведенні його з лексико-синтаксичної системи мови і включенні в систему термінів для позначення спеціального поняття як елемента системи спеціальних понять в даній галузі науки і в медичній зокрема. Таким чином медичний термін – це актуалізоване слово, що позначає одне і тільки одне спеціальне поняття в кожну одиницю своєї актуалізації.

Термін взагалі, і медичний так само, є перш за все, мовний знак, елемент комунікативної системи мови, слово. З цього однак не випливає, що все, властиве слову як елементу лексико-синтаксичної системи мови, не чуже і медичному терміну як елементу системи спеціальних термінів.

В результаті актуалізації слово позбавляється своїх словесних властивостей, притаманних йому як елементу лексико-синтаксичної системи мови – полісемії, антонімії, омонімії та емотивності – воно стає елементом системи термінів і набуває нових властивостей елемента даної системи – однозначності , системності та неемотивності.

Дуже важливою властивістю терміна є його семантична двоплановість: слово як потенційний термін є елементом комунікативної системи мови і володіє своїм власним інваріантним мовним значенням, що зближує його з іншими словами по лінії синонімії і відрізняє від інших слів по лінії антонімії та омонімії.

Конкретність та однозначність слова-терміна визначається тим, що в кожну одиницю своєї актуалізації воно диференціює одне і тільки одне поняття в межах одного класу понять і ніколи більше одного одночасно.

Терміни-словосполучення, терміно-системи такої галузі медицини як сімейні лікарі побудовані на базі традиційних термінів.

Інколи переклад таких словосполучень, скомпонованих із складних лексичних одиниць, які потребують різного ступеня переосмислення, викликає деякі семантичні труднощі. Тому необхідно кожний термін-словосполучення розглядати як єдність та мати певні навички орієнтації в структурі таких термінів-словосполучень, розуміти їх похідні, складні та складові одиниці і вміти правильно знаходити їх еквіваленти в рідній мові.

Найчастіше при перекладі складених термінів виникає необхідність звертатися до тлумачних словників як до найнадійнішого джерела інформації про значення слова. Словникові дефініції дають можливість відштовхуватися від накопиченого у мові та письмово зафіксованого досвіду вживання лексичних одиниць.

Визначення структурних лексико-семантичних компонентів треба починати з центральної частини – ядра, або слова-ідентифікатора. Далі має йти аналіз лексикографічних даних для встановлення слів, що знаходяться з ним у відносинах семантичної зв’язаності.

Під час читання іншомовної літератури перед багатьма спеціалістами виникають труднощі, пов’язані з семантизацією невідомої лексики. При семантизації нових невідомих термінів вокабулярію сімейних лікарів виведення терміна відбувається на основі його внутрішньої структури або контексту. Знання значення терміно-елементів сприяє семантизації терміна в цілому. Наявність певної понятійної бази й широкий світогляд також стимулюють процес виведення значення термінів.

Тлумачення і переклад термінів в галузі сімейних лікарів базується на умінні сприймати термін в цілому з урахуванням значення всіх його терміно-елементів. Конкретне поняття виникає в результаті взаємодії загального поняття терміну на поняття окремих мовних одиниць.

Будь-яка система має певну організацію, тобто структуру цієї системи. Аналіз складних термінів показує, що домінують препозитивні атрибутивні термінологічні словосполучення. Вони утворюються шляхом поєднання ряду компонентів і інколи представляють труднощі для перекладу через багаточисельність семантичних зв’язків між компонентами. Для подолання труднощів перекладу таких термінів-словосполучень велике значення має знання засобів їх перекладу рідною мовою. З їх кількості можна відокремити два різновиди: двокомпонентні та багатокомпонентні: family physician, practice based needs.

Двокомпонентні терміни є найпоширенішими. Вони утворюють значну кількість терміноутворюючих типів. Їх можна поділити на 2 групи.

До першої групи відносяться терміни типу: N + N (health authorities), N+Prep+N (physician-to-population), N’s + N (doctor’s ability), abbr + N (WHO centre, AIDS prevention).

До другої групи належать терміни, утворені за типом: A +N (personal care, general practitioner, tertiary hospitals), Part I +N (continuing education, training programmes, increasing supply), Part II + N (worsened access, subspecialized practice, recognized speciality).

Моделі кожної з цих двох груп подібні як семантично так і структурно. Перша група об’єднує терміни, в яких обидва компоненти іменникові; у другій групі атрибутивний компонент – прикметник або дієприкметник.

В термінах-словосполученнях типу N + N іменники вживаються, як правило, в загальному відмінку. Їх перший компонент, який означає видову ознаку поняття, може перекладатися прикметником (family medicine – сімейна медицина), іменником в родовому відмінку (life expectancy – вірогідна тривалість життя, physician resources – ресурси лікарів), іменником з прийменником (health programme – програма по охороні здоров’я, education requirements – вимоги до освіти).

Щоб вибрати потрібний варіант перекладу науково-медичного терміну також необхідно володіти мовною здогадкою, відповідною існуючою термінологією рідної мови, знати ту галузь медицини, про яку йде мова.

Найбільш важким для перекладу є багатокомпонентні термінологічні словосполучення, тому що вони потребують визначення внутрішніх смислових зв’язків між компонентами.

За типом міжкомпонентних зв’язків багатокомпонентні терміни-словосполучення можна поділити на 3 групи:

1) терміни-словосполучення з послідовним підпорядкуванням, в яких компоненти з’єднуються ланцюжком і кожний наступний з них є базовим для попереднього. А + Б + В, наприклад: middle income countries, medical education system, Family Doctor Scheme, human resource planning;

2) терміни-словосполучення з безпосереднім підпорядкуванням включають компоненти, між якими немає взаємозв’язку і всі вони співвідносяться безпосередньо з певним словом – базовим компонентом термінологічного словосполучення. А + Б + В + Г, наприклад: a well-developed primary care system, proven cost-effective public health;

3) терміни-словосполучення зі змішаним типом міжкомпонентного зв’язку.

(А + Б) + (В + Г) +Д, наприклад: health care providers, socially responsible health care system, sexually transmitted disease control.

Між кількістю компонентів в термінологічному словосполученні та типом міжкомпонентного зв’язку існує закономірне співвідношення: чим більше компонентів в словосполученні, тим більша частина утворень зі змішаним типом міжкомпонентного зв’язку. Терміни-словосполучення, які включають в себе 5 та більше компонентів, організовані в одне ціле тільки за змішаним типом.

З багатокомпонентних терміноутворювальних типів трьохкомпонентні терміни-словосполучення виявились найбільш вживаними, і серед них такі як: (N + N) + N – family medicine practice, child mortality rates, village health workers; (A + N) + N – primary care physician, public health measures, good quality doctors; (N + Ved) + N – hospital-based care, population-based research, tobacco-related death; (N + Ving) + N – family planning services, WHO Collaborating centres; (Num + N) + N – five-star doctor.

В чотирьох- та п’ятикомпонентних термінологічних словосполученнях можливості комбінування компонентів природньо більші: health care system requirements, a socially responsible health care system.

Збільшення числа компонентів в терміні-словосполученні супроводжується включенням в нього інших частин мови з одного боку і об’єднанням компонентів в атрибутивні групи, яким притаманна семантична єдність, з іншого боку: ”Health for all by the Year 2000” movement, high quality primary health care, out-of-pocket payment, community-oriented primary care practice.

Термінологія утворює більшу частину словникового складу сучасної наукової мови. Виявлення тематичного змісту наукового мовлення організує та систематизує основний об’єм лексичного матеріалу. Аналіз кожного терміну вокабулярію лікарів сімейної медицини сприяє його запам’ятовуванню і є основою для осмислення та сприйняття цілої категорії багатокомпонентних термінів.