Філософія /5. Філософія релігії

Стасюк Л. О.

Національний університет водного

господарства та природокористування (м. Рівне)

Стан і сучасні проблеми екуменізму в контексті протестантської еклезіології

Розбудова демократичної України супроводжується процесами її духовного відродження і розвитком державно-церковних відносин, що актуалізує філософсько-релігієзнавче дослідження феномена екуменізму. Релігійне буття початку ХХІ ст. характеризується різновекторними явищами, одним з яких постає екуменічний рух. Його представники пропагують зближення і єдність християнських церков.

Неоднозначний і суперечливий стан екуменізму обумовлений наслідками науково-технічного прогресу, глобалізаційними процесами, урбанізацією, секуляризацією, соціальними, політичними, економічними реаліями певної країни, регіону, іншими чинниками суспільного життя, а також рівнем проявів духовних цінностей у сучасному світі, специфікою міжцерковних, внутрішньоцерковних і міжетнічних взаємодій. Консолідація екуменізму навколо проблем релігійної й світської сфери спонукає до перспективних зрушень насамперед у формуванні міжконфесійної толерантності, яка стала підґрунтям екуменічних відносин. Релігійна толерантність передбачає взаємоповагу й взаєморозуміння між різними християнськими конфесіями.

На тлі антагоністичних тенденцій між католиками і православними, дезінтеграційних процесів у православ’ї в Україні 90-р. ХХ ст., нині актуалізується проблема впорядкування релігійної і позарелігійної практики протестантських деномінацій. Позитивні тенденції в поширенні й розвитку екуменізму засвідчує факт створення в 2005 р. Ради Євангельських Протестантських Церков України (РЄПЦУ), яка планує консолідувати зусилля протестантів із метою „утвердження та захисту принципів свободи совісті та віросповідання, рівності всіх релігійних організацій у своїх правах, координації та узгодження спільної позиції Євангельських Протестантських Церков України на міжконфесійному, державному та міжнародному рівнях, поширення християнських цінностей і моралі” [1, 35].

Рада Євангельських Протестантських Церков України закликає своїх членів до співпраці як у релігійній (розповсюдження християнських євангельських істин), так і в нерелігійній (участь у суспільному житті країни) сферах. Учасники екуменічного діалогу, залишаючись у межах своїх конфесійних віросповідних систем, кожну з яких вважають істинним віровченням, намагаються всіляко сприяти українському духовному відродженню. Для цього вони прагнуть налагодити відносини з державою, відповідно до загальнохристиянських принципів. Екуменічні діалоги в Україні не досягають рівня обговорення і узгодження догматичних відмінностей між християнськими церквами, а обмежуються формуванням спільних позицій стосовно участі у соціальних програмах і адекватним аналізом політичного і духовного клімату у суспільстві новітньої доби

Вироблення спільної позиції відносно проблеми еклезіології одне з основних завдань Всесвітньої ради церков, члени якої стверджують, що лише об’єднана церква здатна претендувати на значущість у людському бутті. З метою подолання міжконфесійних відмінностей обґрунтовується доцільність єдиного підходу до визначення місця й ролі церкви в сучасному соціокультурному просторі.

Умови перебування церков у певних об'єднаннях визначаються специфікою їхньої еклезіології. Серед можливих форм спільного буття об’єднаних церков екуменістами розглядаються такі: федерація, асоціація, братство, союз, церков, міжконфесійний рух, конференція. Сьогодні в Україні існує більше двадцяти протестантських об'єднань, серед яких Всеукраїнський Союз об'єднань Євангельських християн-баптистів, Союз вільних церков Християн Євангельської віри України, Асоціація місіонерських церков євангельських християн України, Братство незалежних церков і місій євангельських християн-баптистів тощо. Ці об'єднання входять до складу Ради Євангельських Протестантських Церков України, відкритої для тих протестантських деномінацій, які визнають пріоритетність євангелізації над політичною діяльністю, захоплення котрою може негативно вплинути на перспективи протестантизму в Україні. Учасники Ради констатують, що Церква повинна адекватно реагувати на події суспільного життя й за можливістю, яка не суперечить конфесійній догматиці й ідеології, брати участь у соціальних і політичних проектах.

Неоднозначні впливи місіонерства на екуменічний рух. Зокрема до дезінтеграції призводить створення з ініціативи американських місіонерів нових християнських відгалужень, які ґрунтуються на течіях радикального протестантизму. Однією з таких є сформована у 2006 р. баптистська громада „Надія для України”.

Таким чином, протестантська еклезіологія визначає особливості екуменічного діалогу та співпраці, які Церкви реалізовують передусім у напрямку позарелігійної практики, що має особливу цінність для взаєморозуміння й зближення як протестантських спільнот, так і окремих християн. Крім того „утвердження нових християнських, екуменічних цінностей у сфері вітчизняної духовної культури є важливою передумовою для успішної інтеграції України в європейську спільноту” [2, 513]. Міжконфесійне співробітництво у межах екуменічного руху як багатогранного і складного явища духовного буття людини впливає на форму і зміст національного релігійно-культурного життя українства.

Література:

1. Життя протестантів // Релігійна панорама, 2005. – №8-9. – С. 34-39;

2. Савельєв В. Християнські екуменічні рухи в сучасній Європі // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник. Кн. І. – Львів, 2005. – С. 512-518.

Заявка на участь у роботі наукової конференції „НАУЧНАЯ МЫСЛЬ ИНФОРМАЦИОННОГО ВЕКА – 2008”

Стасюк Лариса Олександрівна

Старший викладач кафедри філософії Національного університету водного господарства та природокористування м. Рівне роб. тел. (0632) 230-002

Науковий керівник: д. ф. н., проф. Саух П.Ю.

Домашня адреса: 33018, м. Рівне, вул. Студентська, 6 кв. 328

дом. тел. (0632) 280-214

Тема тез доповіді: „Стан і сучасні проблеми екуменізму в контексті протестантської еклезіології

Секція Філософія

Підсекція 5. Філософія релігії