Право / 13. Міжнародне право

 Одінцова О.О., Калус К.І., Черкашина І.В.

Донецький національний  університет економіки і торгівлі

 імені  Михайла Туган-Барановського

ТЕРОРИЗМ  ЗА ІСЛАМСЬКОЮ ФІЛОСОФІЄЮ

На початку XXI століття на позицію однієї з найнебезпечніших серед усіх проблем висувається тероризм глобального масштабу. Події 11 вересня 2001 року в США показали, що період латентного розвитку тероризму глобального типу закінчився й він пере­творюється на такий самий потужний фактор загрози поступальному розвитку світового співтовариства, як й інші глобальні проблеми сучасності. Тероризмом вважається „стан насильницького противоборства, що поряд із нанесенням збитку національним інтересам, зазіхає на будь-які аспекти міжнародних відносин і грунтується на конфлікті політичних,економічних, етнотериторіальних і релігійних інтересів держав, народів, націй, соціальних груп і рухів, за умови використання хоча б однією із сторін терортстичних актів як засобу впливу на супротивника для досягнення політичних цілей” [1, 569]. При цьому сучасний теро­ризм, зокрема в його ісламському вияві, має якісно зовсім іншу, ніж раніше, природу, спонукальні мотиви, масштаби й можливий вплив на геополітичну й геоекономічну ситуацію у світі. Саме тероризм, що використовує окремі постулати мусульманського віровчення, у даний час найбільш повно виявив відмітні риси явища справді глобального масштабу, із широким діапазоном своєї дії й рядом нових рис впливу на загострення кризової ситуації в країнах і регіонах.

        Діяльність організації під керів­ництвом Усами бен Ладена демонструє цілий ряд якісних особливостей су­часного тероризму, через що він став загрозою глобального порядку. Насамперед привертає до себе увагу справді інтернаціональний характер такої діяльності. Розслідування подій 11 вересня 2001 року показало, що хоча удару було завдано по США, його підготовка проходила в Аф­ганістані, ФРН й інших країнах світу. Такі ж терористичні акти за останні три роки були вчинені або зупинені в Росії, Іспанії, Великобританії, навіть у Туреччині. Реакція більшості на­селення арабських держав і мусуль­манської діаспори в неісламських країнах на весь ланцюг подій від „чор­ного вівторка” 2001 року в США до сучасних втрат американських військ та їхніх союзників в Іраку й Афганістані показала, що „бійці за віру” можуть розраховувати на широку моральну ( а отже - і кадрову, і фінансову, й ідео­логічну) підтримку в усьому ісламському світі. Насамперед необхідно підкреслити, що цей різновид тероризму як свої ідеологічні основи намагається вико­ристати одну з найпоширеніших у світі релігій, тобто виступає як рух інтер­національно-ідеологічного спрямування [2, 52]. Тим самим, на відміну від національної обмеженості діяльності сепаратистів, мусульманський тероризм виступає як явище міжнаціонального характеру, що дозволяє розширити базу залучення прямих учасників, активних прихиль­ників і маси співчуваючих з багатьох країн не тільки мусульманського, але й іншого світу.

    Всесвітня небезпека тероризму ісламського ґатунку, особлива складність боротьби з ним пов’язані саме з опорою його на релігійно-ідеологічні постулати, котрі мають тенденцію до подальшого поширення у світі.

    Ісламські екстремістські організації – від прихильників бен Ладена до чеченських терористів – у практиці своєї діяльності опираються на трактування ваххабітських та інших пізніших тлумачів Корану, зокрема щодо трактування шахидів-мусульман, що віддали своє життя у боротьбі з „невірними”. Розроблено навіть двотомне видання правил їхнього поводження в „священній війні” з кяфірами – „Аль джихад аль кітал”. Російські фахівці з антитерору, до речі, звернули увагу на те, що значна час­тина акцій чеченських бойовиків (висадження в повітря будинку уряду Чечні 27 грудня 2002 року, військового госпіталю в Моздоку - 1 серпня 2003 року, у московському метро - 6 лютого 2004 року тощо) припадає на п’ятницю - священний день мусульман, коли смертникам „гарантовані” найкращі умови переходу в райські кущі.

            Будучи рухом ідеологічного ґатунку, ісламський тероризм використовує відповідну іде­ологічну оболонку для прикриття своїх більш важливих, реально домінуючих завдань політичного характеру [3, 62]. Фак­тично метою „Аль-Каїди” й угруповань, що приєднуються до неї, є зміна полі­тичного режиму в багатьох мусуль­манських країнах під приводом їхньої капітуляції перед „невірними”, а також завоювання войовничим ісламом нових держав за аналогією з його експансією тисячолітньої давнини.

             В останню чверть XX сторіччя в результаті інтенсифікації міграційних процесів в економічно розвинених країнах Європи й Північної Америки сформувалися значні мусульманські громади як наслідок краху колоніальної системи, масового залучення іно­земної робочої сили (турецькі й інші ґастарбайтери у ФРН) або розвитку економічної міграції (США, Канада).

              За деякими даними, загальні ви­трати бен Ладена на підготовку й здій­снення атаки на США в 2001 році ста­новили близько 500 тис. доларів. Все це свідчить про величезні фінансові можливості, якими володіють організатори таких акцій. Крім масових пожертвувань населення мусульманських країн і діаспори, їх таємно фінансують деякі розбагатілі на експорті нафти шейхи, великі арабські бізнесмени й інші прихильники експансії ісламу у світі. Маючи величезні засоби, ісламські терористичні організації здатні піджив­лювати масову участь фанатиків у своїй діяльності, проводити в Америці і Європі великомасштабні акції. У Росії всі великі операції чеченських бойовиків (напад на Будьонівськ, трагедія „Норд-Осту” й ін.) також про­водилися після одержання екстре­містами великих сум через кордон.

На закінчення необхідно підкрес­лити, що всі заходи з боку неісламських країн здатні лише обмежити, а не вирішити проблему тероризму му­сульманського ґатунку. Світовому співтовариству потрібна тривала стратегія рівноправного й зваженого співробітництва з усім ареалом ди­намічного ісламу, врахування його традицій і ментальності, знаходження точок дотику з основних проблем геопо­літики й геоекономіки. Вирішальне зна­чення щодо зміни сучасної конфрон­таційної ситуації відіграють дії реа­лістично мислячих державних діячів і духовних лідерів самих мусульманських держав, яким інший світ повинен надати необхідну підтримку й допомогу, вклю­чаючи заходи економічного й політич­ного характеру.

     Література:

1.     Антипенко В.Ф. Оцінка тероризму як складової сучасного міжнародного життя. Міжнародно-правові шляхи боротьби з ним // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 28. – К.: Ін-т держави і права ім.Корецького НАН України, 2005. – С.568-575.

2.     Будкін В. С.  Тероризм – одна із глобальних проблем сучасності // Вища освіта. – 2004. – №9. – С.50-60.

3.     Белашко С. С. Терроризм  як технологія політики // Економіка та політика. – 2002. – №10. – С. 62-65.