Строительство и архитектура /3. Современные технологии строительства.

Бутова А. П., Кощавка І. В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ЗАСТОСУВАННЯ ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ

ПРИ БУДІВНИЦТВІ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ

За останні роки будівельна галузь зробила великий крок вперед. Бурхливо розвивається виробництво теплоізоляційних, покрівельних, оздоблювальних матеріалів. В даний час в будівництві застосовується більше тисячі найменувань різних конструкційних і оздоблювальних матеріалів і виробів. У відповідності до Закону України “Про енергозбереження” розробляються різні енергозберігаючі державні цільові, регіональні, місцеві та інші програми.

Одна з головних задач, яку треба вирішити при будівництві або реконструкції житлових будівель - мінімізація тепловтрат. Є багато варіантів рішення цієї задачі. Одним з варіантів, якому приділяється велика увага з боку інженерів та будівельників є розвиток ринку теплоізоляційних матеріалів (утеплювачів). Досягається це шляхом поліпшення теплоізолюючих якостей огороджувальних конструкцій, що забезпечує не тільки економію коштів на опалення і кондиціонування, але й підвищення комфортних умов проживання в житлових будинках та перебування в громадських.

"Скромні" енерговитрати у розвинених країнах зумовлені не лише тим, що тепло – дороге, але й високими державними стандартами теплозахисту будівельних конструкцій. Для країн, що мають наближені до українських природні умови, ці стандарти донедавна були у 2,5-3,5 рази вищі за вітчизняні. Тому в Україні затверджені нові норми, наближені до світових. Але щоб дотримувати їх, потрібно застосовувати в будівництві високі технології, у впровадженні яких Україна катастрофічно відстала від розвинених країн.

З метою зменшення витрат паливно-енергетичних ресурсів сучасними нормами значно підвищено нормативні значення опору теплопередачі огороджуючих конструкцій житлових та цивільних будинків, у відповідності з якими нове будівництво, модернізація та капітальний ремонт будівель не може відбуватися без застосування ефективних теплоізолюючих матеріалів (утеплювачів).

В якості утеплювачів застосовуються матеріали з великим терміном служби, що не намокають, з низькою теплопровідністю, які захищають будівлю теплим атмосферостійким «плащем».

Теплопровідність - це здатність матеріалу передавати тепло від однієї поверхні до іншої за наявності різниці температур на цих поверхнях. Така здатність характеризується коефіцієнтом теплопровідності, який визначається як кількість тепла, що проходить через зразок матеріалу товщиною 1 м і площею 1 м² за 1 секунду при різниці температур на протилежних сторонах зразка в один градус. Коефіцієнт теплопровідності повинен бути такий, щоб матеріал при мінімально можливій товщині міг забезпечити в умовах експлуатації необхідний опір теплопередачі.

Теплопровідність пористих матеріалів, якими є утеплювачі, залежить від їх щільності, вигляду і розміру пір, хімічного складу і молекулярної структури твердих складових частин, коефіцієнта випромінювання поверхні, що обмежує пори, вигляду і тиску газу, що заповнює їх.

У радянські часи ринок теплоізоляційних матеріалів країни на 95% був зайнятий мінерально-ватними утеплювачами. Сьогодні для теплоізоляції застосовується широкий спектр як вітчизняних, так і імпортних матеріалів і, хоча традиційні матеріали все ще мають широкий попит, об'єми споживання нових матеріалів неухильно збільшуються.

В останній час заслужену увагу на будівельному ринку отримали теплоізоляційні матеріали, в яких основним ізолюючим елементом є повітря. До них відносяться мінеральні вати різних марок, а також вспінені полімери (пінополіетилен, пінополістирол, комірчасте скло).

Області застосування таких теплоізоляційних матеріалів визначаються безпосередньо їх технічними характеристиками: теплопровідністю, групою горючості, щільністю, міцністю на стиснення, водопоглинанням і т.д.

Найбільш перспективною є технологія зовнішнього утеплення стін будівель з використанням теплоізоляторів із закритими порами. Запропонована технологія дозволяє створити теплий фасад, в якому декоративна штукатурка наноситься безпосередньо на утеплювач (фасадна система з невентильованим утеплювачем).

Зовнішнє утеплення стін є переважнішим. Проте, внутрішнє утеплення зовнішніх стін, є дешевшим і більш технологічним, особливо у випадках, коли необхідно зберегти архітектурну зовнішність будівлі. Кардинальне рішення проблеми внутрішнього утеплення - застосування утеплювачів із закритими порами. Ці матеріали, які перешкоджають проникненню водяної пари, виконують роль паробар’єру.

Особливе значення має той факт, що застосування утеплювача із закритими порами сприяє збереженню несучої стіни, оскільки вона постійно не пронизуватиметься водяною парою.

Внутрішнє утеплення - дешевий і якісний вид утеплення за умови:

- застосування тільки утеплювачів із закритими порами, не здатних намокати;

- ретельного склеювання стиків теплоізолюючих плит, щоб уникнути прориву водяної пари до холодної стіни, а також ретельного утеплення примикань до вікон і балконних дверей.

Кожний з видів ізоляції не ідеальний і має свої мінуси, що обмежують сферу його застосування.

Грамотне використання поєднань різних матеріалів зведе їх недоліки до мінімуму. Тому перед нами ставиться задача знайти оптимальне рішення використання різних видів ізоляції як окремо кожного, так і в поєднанні.

Вирішення цього питання дозволить кожному теплоізоляційному матеріалу працювати на сто відсотків.

А це означає, що протягом багатьох років будинок даруватиме тепло його мешканцям!