Право/2. Административное и финансовое право

Васьківська К.М.

Національний університет Державної податкової служби України

Теоретичні основи місцевого оподаткування: поняття, сутність та основні риси.

Місцеві податки і збори введені, - як необхідний атрибут місцевого самоврядування. В той же час, вони є частиною системи оподаткування і тому на них поширюються загальні закономірності, властиві всім податкам і зборам, а також загальнотеоретичні положення щодо природи податків і зборів.

Стаття 6 Податкового кодексу України встановлює, що під «податком – є обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу». Під «збором» визначено, - обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій[1].

Перш за все, місцевий податок, збір за своєю суттю є податком з усіма необхідними атрибутами цієї категорії. Водночас, у теорії фінансів існують різні підходи до його розуміння.

Першим поняття «податок», у досить наближеному до сучасного розумінні, розкрив А. Сміт у праці «Про багатство народів» (1770), в якій податок був визначений як «тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати»[4, с. 49].

Професор Кучерявенко М.П. податок, визначає як «форма примусового відчуження результатів діяльності суб’єктів, які реалізують свій податковий обов’язок, що на підставі закону (або акту органу місцевого самоврядування) вноситься до бюджету відповідного рівня і виступає як обов’язків, безумовний, нецільовий, безоплатний, безповоротний і грошовий платіж[2, с. 119].

Одним із найбільш повних є визначення, яке дається професором Л.К.Вороновою, «податки – це обов’язкові за юридичною формою індивідуально безвідплатні, нецільові, безповоротні, безумовні платежі юридичних і фізичних осіб, що встановлені органом законодавчої влади або органом місцевого самоврядування для зарахування в державний чи місцевий бюджет або в цільовий фонд у точно визначеному розмірі і терміні» [3, с.215]. Місцеві податки і збори відповідають всім цим ознакам, а саме:

- регулюється актом органу місцевого самоврядування;

- стягується на умовах безповоротності;

- має односторонній характер встановлення. Оскільки податок стягується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлено від індивідуальних потреб конкретного платника податку, то він є індивідуально безповоротний. Сплата платником податку не породжує зустрічного зобов’язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;

- на відміну від інших обов’язкових платежів, може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;

- категорія не тільки правова, але й економічна, оскільки при сплаті податкового платежу відбувається перехід частини коштів із власності окремих платників у власність територіальної громади;

- обов’язковий характер податку не припускає можливості законного відхилення від нього (крім пільг, закріплених в нормативному акті);

- безвідплатний характер податку: повертаються до платника лише в загальному розумінні як видатки на потреби суспільства.

Процес становлення місцевих податків і зборів як інституту місцевих фінансів розпочався після 1990 р. із здобуттям Україною незалежності.

Право місцевих рад запроваджувати на своїй території місцеві податки і збори було передбачено в Законі України «Про місцеві ради та місцеве та регіональне самоврядування».

У 1991 році був прийнятий Закон УРСР «Про систему оподаткування». У цьому законі був приведений перелік загальнореспубліканських податків, зборів і обов’язкових платежів, стягнутих з юридичних і фізичних осіб. Згодом у цей Закон був внесений ряд змін і доповнень. 20 травня 1993 року набрав чинності Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податкиі збори» , яким було визначено види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення.

У 1997 році був прийнятий Закон України «Про внесення змін у Закон України «Про систему оподаткування», у якому була викладена нова редакція Закону «Про систему оподаткування», в якій перелік місцевих податків і зборів, що був уже закріплений Декретом Кабміну продублювався, таким чином, їх загальна кількість становила 14, серед яких 2 податки: податок з реклами та комунальний податок, і 12 зборів: готельний збір, збір за паркування автотранспорту, ринковий збір, збір на видачу ордера на квартиру, курортний збір, збір за участь у бігах на іподромі, збір за виграш в бігах на іподромі, збір з осіб, що беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, збір за право використання місцевої символіки, збір за право проведення кіно- і телезйомок, збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей, збір на проїзд по території прикордоних областей автотранспорту, що спрямовується за кордон, збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі сфери послуг, збір із власників собак.

З 01.01.2011 року з набранням чинності Податкового кодексу України перелік місцевих податків і зборів був радикально реформований і із 14 існуючих залишилося 5, а саме, відповідно до статті 10 Податкового кодексу України: єдиний податок; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; збір за місця для паркування транспортних засобів; збір за проведення деяких видів підприємницької діяльності; туристичний збір.

Отже, не зважаючи на те що після проведення податкової реформи в 2010 році, кількість місцевих податків і зборів зменшилась, більшість науковців наголошує на позитивному збільшенні надходжень фінансових ресурсів до відповідних бюджетів.

Література:

1. Податковий кодекс України : Закон України від 02.12.2010 р. № 2755-VI [Електронний ресурс] / Відомості Верховної Ради від 19.01.2012р. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/.

2. Воронова Л.К. Фінансове право України: Підручник. – К.: Прецедент; Моя книга, 2006. – 448 с.

3. Кучерявенко М.П. Податкове право України: Академічний курс: Підручник. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 701 с.

4. Кофлан В.М. Правове регулювання місцевих податків і зборів в Україні. Монографія. – Ірпінь, НАДПСУ. – 2004, 176 с.