УДК 336.744

ЗАСОБИ ПОДОЛАННЯ ОПОРУ ІННОВАЦІЙНИМ ЗМІНАМ

Мельничук К.С., Соловйова У.В., ст. 5- го курс угр. 51 -ДРУ

Науковий керівник к. е. н, доцент Пчелянська Г.О.

Вінницький національний аграрний університет

Інвестиції є найважливішим чинником активізації економічного та соціального розвитку сільських територій. Сучасну ринкову економіку неможливо уявити без іноземних інвестицій, які поширені як у промислово розвинутих країнах, так і в країнах, що розвиваються. Інвестиції є основою розвитку підприємств, окремих галузей та економіки країни в цілому. Від уміння інвестувати залежить розквіт чи занепад власного виробництва, можливості вирішення соціальних й екологічних проблем, сучасний рівень і потенційний динамізм фізичного, фінансового та людського капіталів. Без надійних основ інвестиційної діяльності, якими б професійно володіли спеціалісти відповідного профілю, марно сподіватися на сталий розвиток вітчизняного виробництва, науково-технічний і соціальний прогрес, а з ними і на належне місце у світовому господарстві [1].

Загалом, в Україні діючий механізм інвестиційної діяльності є неповним і не має достатньої методологічної та методичної основи. У ньому відсутні такі складові, як фінансовий механізм інвестиційного процесу відтворення капіталу, фінансово-кредитний механізм інвестиційної діяльності, механізм формування ресурсів та джерел інвестування на підприємстві, механізм державного регулювання інвестиційної діяльності, формування ринку капіталу та ринку інвестицій та ін. [2].

На сучасному етапі економіка України, включаючи її агропромисловий комплекс, перебуває у стані глибокої кризи. Негативний вплив мають структурні, міжгалузеві диспропорції, що накопичилися у народному господарстві впродовж кількох десятиліть й призвели до гострого дефіциту товарів виробничого і невиробничого призначення, і особливо енергоносіїв. Криза посилюється розбалансованістю фінансово-кредитної системи, невідповідністю сформованих управлінських структур

потребам економічного розвитку [1].

Основним напрямом державного регулювання інвестиційної політики України для АПК має бути визначення пріоритетних галузей виробництва, тобто об’єктів першочергового іноземного інвестування. Одним з провідних критеріїв доцільності такого вибору повинна бути можливість досягти ланцюгової реакції господарської активності та зростання в усьому агропромисловому комплексі як наслідку первинної ін'єкції капіталів.

В агропромисловому виробництві України поки що має місце ряд перешкод для іноземних інвесторів, зокрема, невирішеність проблеми державно-адміністративної реформи як ключового чинника покращення інвестиційного клімату в країні, а також недостатня державна підтримка аграрного сектора; незавершеність аграрної реформи, зокрема у сфері земельних відносин; недосконале законодавство з питань корпоративного управління; заборона іноземним інвесторам набувати право власності на земельні ділянки та недосконалість земельних відносин; недоліки нотаріального посвідчення і реєстрації прав на землю та нерухомість; недосконала практика примусового виконання; недоліки оподаткування, валютного регулювання, митного оформлення та реєстрації агрохімічних товарів; недоліки системи контролю за якістю харчових продуктів. Абсолютна більшість перешкод визнана в державі такими, що потребують усунення. З цією метою підготовлено або готуються відповідні заходи, хоча усунення окремих перешкод потребує тривалого часу [4].

Перешкоди іноземним інвесторам не є визначальними, і при ефективному менеджменті ці перешкоди успішно долаються. На наш погляд, до головних антикризових заходів, що протидіятимуть уповільненню інвестиційних процесів в аграрному секторі економіки зокрема належать:

- збереження обсягів кредитної підтримки довгострокових інвестиційних проектів в аграрній сфері;

- забезпечення відновлення основних засобів установ і організацій АПВ, що належать до бюджетної сфери, на рівні простого відтворення;

- виконання завдань Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 р., передбачених на найближчі 3 -5 років;

- виділення організаціям і установам АПВ, що належать до бюджетної сфери, коштів на фінансування інвестицій на рівні потреб;

- забезпечення кредитної підтримки довгострокових інвестиційних проектів сільськогосподарських товаровиробників на рівні потреб;

- збільшення щорічної частки надходжень до дорожніх фондів на розвиток шляхової мережі у сільській місцевості до однієї третини їх загального обсягу;

- фінансування розвитку матеріально-технічної бази наукових установ агропромислового комплексу в обсягах, які щороку становлять не менш як 6% вартості основних засобів [3].

Таким чином, можна зробити наступні висновки. По-перше, інвестиції є основою розвитку підприємств, окремих галузей та економіки країни в цілому. По-друге, слід відмітити, що стан інвестиційної діяльності в аграрному секторі економіки України знаходиться на низькому рівні. Інвестиційний клімат є несприятливим для інвесторів. Сам інвестиційний процес розглядається як довгострокове вкладення коштів в цілях створення нових і модернізації діючих сільськогосподарських підприємств, інвестор, в свою чергу, прагне отримати швидкий дохід з мінімальним ризиком. Бар'єри і ризики для інвестицій, як і раніше, залишаються високими. По-третє, для того щоб поліпшити інвестиційний клімат в аграрному секторі економіки України необхідно: а) стабілізувати ситуацію, яка є у державі, вдосконалити законодавство; б) дотримуватися економічних законів, насамперед законів вартості, грошового обігу, пропорційності; в)займатися підвищенням ефективності сільськогосподарського виробництва, для того щоб забезпечити зростання фінансових накопичень та їх трансформацію в інвестиції; г) посилити роль держави у банківській системі створенням державного спеціалізованого банку (земельного, іпотечного, інвестиційного тощо), через який держава мала б регулювальний вплив на кредитний ринок і кредитні відносини в галузі агропромислового виробництва. І, по-четверте, можна сказати, що фінансові інвестиції є одним з найважливіших джерел ресурсів економічного зростання АПК. Вирішення цих та інших питань дасть змогу раціональніше використовувати залучені кошти, контролювати їх рух і своєчасне повернення. Отже, маючи такі вагомі важелі регулювання, як податкову, бюджетну, грошово-кредитну, антимонопольну, цінову та амортизаційну політику, держава має суттєво впливати на мотивацію розвитку інвестиційної діяльності в АПК.

Література

1.Фінансовий ринок України .-2010.-№2.-с.3-9

2.Туманова О.А. Фінансове забезпечення інвестиційної діяльності на

підприємствах сільського господарства регіону / О.А. Туманова\\

Агросвіт. – 2009. – №22. – С.19-22.

3.Бурковський І.Д., Інвестиційне забезпечення економічного розвитку аграрного виробництва/ І.Д.Бурковський, І.О.Іртищева//Економіка АПК,2010.-№ 12.– С. 71-73.

4. Ланченко Є.О., Державна підтримка інвестиційної діяльності аграрних підприємств//Економіка АПК,2010.-№ 5.– С. 73-78.