Сельское хозяйство/5. Растениеводство, селекция и семеноводство

К.с.-г.н. Мацейко Л.М.

Національний університет біоресурсів і природокористування України (Київ), Україна

Вплив стимуляторів на вкорінення і ріст клонових підщеп груші

Зелене живцювання – один із способів вегетативного розмноження рослин. Важлива особливість цього способу розмноження полягає в тому, що за допомогою функцій листка забезпечується регенерація кореневої системи на окремих від материнської особини частинах стебла. Якщо для деяких форм рослин це єдиний спосіб розмноження, то іншим він дає змогу зберегти індивідуальні особливості особин. Використання способу розмноження зеленими живцями дає можливість скоротити терміни отримання повноцінного посадкового матеріалу, при невеликих витратах початкового матеріалу одержати значну кількість вкорінених живців, механізувати частину робіт. Зелене живцювання проводять в умовах закритого грунту, що ставить вирощування посадкового матеріалу в меншу залежність від кліматичних умов [2, 4].

Відомо, шо живці, взяті з різних частин крони рослини, неоднаково проявляють здатність до утворення коренів. Так, живці, заготовлені з пагонів нижнього ярусу крони, вкорінюються краще, ніж із верхнього, а заготовлені з осьових пагонів – гірше порівняно з бічними. Для бічних пагонів характерне нагромадження більшої кількості вуглеводів, ніж азотних сполук. У більш ранній строк живцювання найкраще використовувати живці з нижньої частини пагона, у більш пізній – з верхівки.

Велике значення при зеленому живцюванні має листок. Від інтенсивності фотосинтезу залежить регенерація коренів на живці. Листок у процесі вкорінення поставляє живцю пластичні та інші речовини енергетичного і гормонального характеру. Без листків втрачається здатність зелених живців утворювати корені.

Зелене живцювання сприяє підвищенню коефіцієнта розмноження підщеп. Його можна широко використовувати для прискореного збагачення маточного фонду нових цінних підщеп розсадницькими господарствами. Цей спосіб має ряд переваг перед загальноприйнятими (розмноження вертикальними та горизонтальними відсадками), але разом з тим він вирішує проблему неповною мірою. Багато зелених живців не вкорінюються, розвиваються слабо і потребують дорощування до стандартних розмірів на другий рік. У зв'язку з цим ми провели ряд дослідів з використанням стимуляторів росту; в-індолілмасляної кислоти (ІМК) та гідрогумату.

Дослідження проводили в дослідному господарстві "Новосілки" Інституту садівництва (ІС) УААН у період появи на маточних кущах клонових підщеп приросту з 5-6 листочками (в першій або на початку другої декади червня залежно від погодних умов літа й сили росту підщепи). Перед використанням одержані пагони розрізали на живці з трьома міжвузлями. Нижній із чотирьох листків видаляли, оскільки після садіння живця він швидко загниває і, крім того, дещо утруднює садіння. Одержані живці зв'язували у пучки по 25 шт. й обробляли фізіологічно активними речовинами, а потім, після промивання у чистій воді, висаджували в суміш торфу з річковим піском у співвідношенні 1:1, а також у суміш чорнозему і тирси -2:1.

Використовували також агроперліт середньої фракції в суміші з піском (1:3 + 200 г/м² гіпсу + КМпО₄), агроперліт - річковий пісок 1:3 (без гіпсу), агроперліт крупної фракції № 108 у суміші з 500 г/м² гіпсу та агроперліт середньої фракції: торф 1:1 + 200 г/м² гіпсу. Базальну частину живця поміщали в субстрат на глибину 1,5-2 см. Під сумішшю знаходився шар поживного ґрунту. Живці висаджували за схемою 7x5 см й одержували до 200 укорінених рослин з 1 м². Зелені живці висаджували вранці під штучний туман з експозицією 2-3 хв, а у хмарний день – 5 хв з таким розрахунком, щоб їх листя було весь час зволоженим. Оптимальна температура ґрунтосуміші у плівковій теплиці, де вкорінювалися зелені живці, знаходилася в межах 24-26° С, температура повітря – 21-30° С залежно від погоди. Для зменшення надлишкової інсоляції плівку забілювали гашеним вапном. Через чотири місяці із зелених живців виростали рослини, частину яких використовували як підщепи, а решту висаджували для дорощування.

Повторність дослідів 3-5-кратна. Для досліджень брали клонові підщепи груші (айва ВА-29 і ІС 2-10).

Результати дослідів свідчать, що обробка зелених живців в-індолілмасляною кислотою в концентрації 30 мг/л протягом 16 год позитивно впливає на їх вкорінення і вихід підщеп до кінця вегетації.

Вивчали також вплив гідрогумату на посилення коренеутворення у зелених живців вегетативно розмножуваних підщеп груші (айва ВА-29, ІС 2-10) після триденного витримування їх при температурі 23-25°С. Схему і результати досліду наведено в таблиці.

Одержані експериментальні дані дають підставу стверджувати, що гідрогумат позитивно впливає на вкорінення та ріст зелених живців, але дещо менше, ніж в-індолілмасляна кислота. Проте застосування їх суміші заслуговує на увагу.

Укорінення підщеп залежно від концентрації стимуляторів росту

Варіанти	Схема досліду	Підщепа
		ІС 2-10		ВА-29
		укорінення, %	у т.ч. з приростом	укорінення, %	у т.ч. з приростом
1 (к)	На воді	85	79	74	69
2	ІМК 30 мг/л, 16 год	97	90	85	81
3	Гідрогумат – 10 мг/л, 16 год	87	80	77	71
4	Гідрогумат – 20 мг/л, 16 год	90	81	80	73
5	ІМК 30 мг/л + гідрогумат 10 мг/л, 16 год	99	94	89	82
6	Гідрогумат – 30 мг/л, 16 год	91	84	81	78
7	Гідрогумат – 120 мг/л, 16 год	93	83	86	81

Висновки:

1. При вирощуванні вегетативно розмножуваних підщеп із зелених живців кращим стимулятором росту є ІМК у концентрації 30 мг/л, який за корисним впливом на приживлення і ріст рослин переважає гідрогумат.

2. За наявності зазначених двох стимуляторів росту краще застосовувати їх у суміші: 30 мг/л ІМК + 10 мг/л гідрогумату з експозицією обробки живців протягом 16 год.

3. Укорінення живців айви ВА-29 становить 85-89%, що на 10-12 % менше, ніж у айви ІС 2-10 (97-99%).

Література:

1. Тарасенко М.Т. Размножение растений зелеными черенками. – М.: Колос, 1967. – 352 с.

2. Ермаков В.С. Размножение древесных и кустарниковых растений зеленым черенкованием. – Кишинев: Штиинца, 1981. – 210 с.

3. Методика изучения подвоев плодових культур в Украинской ССР /Под ред. М.В.Андриенко, И.П.Гулько. – К: УНИИС, 1990. – 104 с.

4. Поликарпова Ф.Я., Пилюгина В.В. Выращивание посадочного материала зеленым черенкованием. – М.: Росагропромиздат, 1991. – 96 с.