Проблеми використання водних ресурсів у світі

Екологія / 6. Экологічний моніторинг

Шаповал О.С.

Кременчуцький державний університет імені Михайла Остроградського

Проблеми використання водних ресурсів у світі

Загальноприйнятою думкою є те, що життя на планеті Земля зародилося у воді, яка є обов'язковим компонентом організму, всіх складових флори і фауни. За аналогією з атмосферою водну оболонку Землі, що включає океани, моря, озера, водосховища, ріки, підземну воду та ґрунтову вологу, вчені назвали гідросферою.

У цілому, за різними оцінками гідросфера нашої планети за обсягами становить 1,4-1,5 млрд. км³, з яких на сушу припадає близько 90 млн. км³, або більше 7% загального обсягу. При цьому 60% з них - це підземні води, 29 - льодовики, 0,875 - озера, 0,075 - ґрунтові води і лише 0,0012 млн. км³ - вода річок [1].

Можливості введення у використання людством обсягів води досить обмежені. При цьому, головним споживачем водних ресурсів є сільське господарство, яке використовує близько 70% загальних обсягів спожитої води. Промисловість використовує близько 21% і 10% - безпосередньо людина в домашніх умовах. Якщо на Близькому Сході сільське господарство використовує понад 90% усієї спожитої води в регіоні, а промисловість - лише близько 3%, то в Північній Америці ці показники становлять відповідно 38 і 45%, а в Європі - навіть 33 і 50%.

Слід також зазначити, що якщо промисловість повертає безпосередньо у світовий водний басейн 95% спожитої води, людина - до 90%, то сільське господарство - лише 50%, оскільки значна її частка дренажується ґрунтом або випаровується у повітря.

Згідно доповіді Генерального секретаря ООН, з'явилася тенденція загострення конкуренції між сільськими і міськими споживачами води як поверхневої, так і підземної. У цих умовах деякі країни, що розвиваються, спрямовують свої зусилля на впорядкування водовикористання через перерозподіл прав на використання водних ресурсів, торгівлю водними ресурсами й, навіть, через викуп фермерських господарств і перерозподіл їхніх прав на водні ресурси.

Виходячи з важливості водних ресурсів для людства, у Гаазі 2000 року була прийнята спеціальна Декларація, основні положення якої такі:

1) розуміння того, що доступ людини до чистої питної води як базової потреби повинно здійснюватися через її участь у процесі менеджменту води;

2) забезпечення продовольчої безпеки через ефективніше використання води при виробництві продовольства;

3) захист екосистем через сталий менеджмент водних ресурсів;

4) забезпечення захисту від повеней, посух, забруднення та інших небезпек, пов’язаних із водою;

5) підтримка кооперації й синергізму при різних цілях використання води в зонах спільного користування водними ресурсами кількох країн;

6) розуміння того, що менеджмент води відображає економічні, соціальні, екологічні та культурні цінності, що тягне за собою цінову оцінку водних ресурсів;

7) менеджмент водних ресурсів за участю громади і всіх зацікавлених;

8) розуміння того, що в урбанізованих зонах менеджмент води фокусується на потребах міст і їх економіці;

9) фокусування на потребах у воді промисловості при її відповідальності за якість води;

10) розуміння того, що вода життєво потрібна для всіх форм виробництва енергії;

11) формування понять того, що водна політика й менеджмент водними ресурсами залежать від якості доступних знань для тих, хто приймає рішення у цих сферах [2].

За оцінками експертів, проблема «водного голоду» у найближчі роки зросте більше ніж у два рази. Якщо нині від нестачі води страждають 1,5 млрд. людей, то до 2050 року їхня чисельність зросте до 3,5 млрд. [3] і, на нашу думку можливо, що «водний голод» призведе до «водних бунтів». Більш того, можливе виникнення військових конфліктів за водні ресурси.

Під час обговорення проблем, пов'язаних із водою, аксіомою є неможливість забезпечити без неї продовольчу безпеку, захист навколишнього природного середовища та сталий розвиток. Тому, природно, важливим є моніторинг водних ресурсів і їхнє раціональне використання.

Ми вважаємо, що для ощадливого і раціонального використання водних ресурсів потрібне: впровадження систем зворотного водопостачання та безстічного водокористування (із циклом повного очищення відпрацьованих вод); розробка і впровадження науково обґрунтованих норм зрошення (поливу); заміна водяного охолодження агрегатів повітряним; проведення комплексу заходів щодо охорони поверхневих і підземних вод від забруднення тощо.

Таким чином, найближчими роками людству доведеться кардинально переглянути систему водокористування в напряму його економії для запобігання нестачі водних ресурсів як в окремих регіонах, так і на планеті в цілому.