Економічні науки / 10. Економіка підприємства

к.е.н. Богацька Н.М.,  Милятинська Л.В., Путь М.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

 

ПЛАНУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

В умовах трансформації народногосподарського комплексу України відповідно до вимог ринкової економіки виникли серйозні зміни усієї фінансової системи підприємств.

Підприємство у процесі своєї господарської діяльності стикається з багать­ма контрагентами (кредиторами, дебіторами), тому, аби зайняти свою нішу на ринку і успішно працювати, воно має враховувати багато чинників, що впли­вають на його діяльність, а це, в свою чергу, вимагає планування і прогнозу­вання власних кроків [3, с.11].

Планування як важлива функція управління підприємством - об'єктивно   необхідний процес визначення цілей діяльності на певний період і засіб досяг­нення поставленої мети. Саме планування об'єднує структурні підрозділи підпри­ємства загальною метою діяльності, надає всім процесам односпрямованості та скоординованості. Процес планування має максимально передбачити всебічне вивчення дійс­ності, тенденцій, закономірностей розвитку об'єкта планування та середовища його діяльності. Найбільш загальною науковою основою планування є система об'єктивних економічних законів, і в першу чергу — закону попиту і пропозиції. У планах підприємства повинні бути реалізовані вимоги цих законів, враховані об'єктивні результати макро- та мікроекономічного аналізу стану, тенденції роз­витку умов господарювання.

Головним завданням фінансового планування є забезпечення стійкості орієн­тації в отриманні оптимальних прибутків та самофінансування виробничо-техно­логічної діяльності, контроль кредитних, бюджетно-кошторисних, інвестиційних показників і витрат, стандартизації обліку в системі виробничого (операційного) та фінансового управління для досягнення внутрішньої збалансованості та дина­мічної рівноваги, спрямованої на забезпечення рентабельності виробничої діяль­ності[1, c.30]

Фінансове планування — це процес розробки системи фінансових планів, який полягає у визначенні фінансових цілей, встановленні ступеня їх відповідності поточ­ному фінансовому стану підприємства та формулюванні послідовності дій, спрямо­ваних на досягнення поставлених цілей. Процес фінансового планування обов'язково включає такі етапи: аналіз по­точного фінансового стану підприємства, прогнозування майбутніх значень пла­нових показників, безпосереднє складання планів і розробка процедури внесення коректив у процес реалізації планів. Недоліками у діяльності є відсутність орієнтації на кінцевий резуль­тат, прямі втрати інформації, її спотворення при передачі, неузгоджені дії функціональних відділів, надмірна тривалість процедур узгодження рішень, дублю­вання функцій тощо. Численні причини саме такого стану справ маємо у сфері фінансового планування.

Проблеми, пов'язані з організацією системи фінансового планування на су­часних українських підприємствах є такі:

1. Нереальність фінансових планів, що викликано, як правило, необгрунтованими даними щодо збуту, питомої ваги коштів у розрахунках, заниженими термінами погашення дебіторської заборго­ваності, надмірними потребами у фінансуванні. Причина такої ситуації — функціональна роз'єднаність підрозділів, що беруть участь у форму­ванні фінансових планів.

2. Оперативність складання планів, це спричинено відсутністю чіткої системи підготовки і передачі планової інформації з від­ділу до відділу, необхідністю тривалих процедур їх ітераційного узгодження, недостовірністю інформації призводять до того, що навіть добре опрацьований план стає непотрібним, бо спізнюється до планового терміну.

3. Внаслідок відсутності чітких внутрішніх стан­дартів формування фінансових планів виникає третя проблема – «непрозорість» планів для керівництва.

4. Відрив довгострокових фінансових планів від короткострокових.

5. Реалізація планів та їхня комплексність. Під реа­лізацією планів маємо на увазі ступінь їх виконання з точки зору забезпечення необхідними фінансовими і матеріальними ресурсами, відсутність дефіцитів. Комплексність планів означає, що, крім фінансових розділів плану за доходами і витратами, необхідні також реальні плани за прибутками і збитками, рухом за­боргованості, плановим балансом [2, с.22-23].

Значення планування фінансових результатів у процесі розвитку підприємств і територій важко переоцінити. За рахунок цієї складової економічної роботи оцінюється ефективність майбутнього проекту, визначається його доцільність. Про­те на сьогодні якість планування в Україні у цілому перебуває на дуже низькому рівні, що призводить до прийняття неналежного обгрунтовання управлінських рі­шень, а отже, до неочікуваних і нерідко небажаних результатів. Виправити таке становище у фінансовому плануванні можна лише у разі чіткого дотримання принципів [4, с.30].

До таких принципів належать:

1.                Цільова спрямованість, тобто ті цілі та програми, які відображають основну мету функціонування підприємства.

2.                Принцип системності, його суть полягає в тому, що планування має охоплювати всі сфери діяльності підприємства, всі тенденції, зміни та зворотні зв'язки в його системі.

3.                Принцип безперервності означає підтримування безперервної планової перспективи, формування і періо­дичну зміну горизонту планування, що залежить від загальних соціально-полі­тичних та економічних передумов, темпів науково-технічного прогресу в галузі, тривалості впливу управлінських рішень, ступеня передбачуваності майбутнього.

4.                Забезпечення оптимальності використання наявних ресурсів. Використання ресурсів підприємства має орієнтуватися на потреби, умови і кон'юнктуру ринку, інтенсифікацію ви­робництва, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, максимально повну реалізацію існуючих резервів, краще застосування предметів і знарядь пра­ці, організацію виробництва тощо.

5.                 Принцип збалансованості, тобто необхідна і достатня кількісна відповідність між взаємопов’язаними розділами і показниками плану. Він вимагає також планування ресурсного забезпечення готовності до швидкої та адекватної реакції на зміни в умовах господарювання.

6.                Принцип адекватності, тобто в умовах ринкового середовища методи планування, показники та розділи планів, організація самого процесу їх розробки повинні постійно переглядатися, а в разі необхідності — формуватися і застосовуватися поліпшені чи принципово нові методи і процедури планування.

Фінансове планування діяльності підприємств дає змогу забезпечити повну мобілізацію внутрішніх резервів підприємства необхідних для досягнення запланованих виробничих показників, аналізувати і планувати динаміку структури фінансових ресурсів за джерелами формування та матеріалізованою формою. Сучасний ринок ставить особливі вимоги до підприємств. Наявні складність і динамізм процесів створюють нові передумови для більш серйозного застосу­вання фінансового планування їхньої діяльності.

Література:

1.                Васюренко О., Подчесова В. Ціна кредитних ресурсів як ключова складова система управління кредитним ризиком // Банківська справа. – 2008. - № 1. – С.30.

2.                Жовновач Р.І. // Фінанси України. – 2004. - № 1. – с.21-27.

3.                Криклій А.С., Каракулева І.С. Ринок фінансових послуг України: етапи становлення і тенденції розвитку // Економіка та держава. – 2007. - № 6. – С.11.

4.                Марцин В.С. Плануваня  як основна складова процесу фінансової діяльності // Фінанси України. – 2008. - № 4. – С.23-31.