Економічні науки / 10. Економіка підприємства

К.е.н., Богацька Н.М., Коробка І.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВА

Постановка проблеми. Принцип ефективності є ключовим у фінансово-господарській діяльності. В його основі лежить раціональність дій не тільки на окремому підприємстві, але й у всіх сферах економіки. Основна сутність принципу ефективності, на думку зарубіжних економістів, полягає в мінімізації витрат і максимізації вигоди, причому за менших зусиль. Тому проблема ефективності є центром дослідження ринкової економіки, а саме: як за умов обмежених ресурсів досягти максимальної віддачі від понесених витрат.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження в галузі ефективності різних аспектів фінансово-господарської діяльності давно є важливими напрямами в науковій літературі під час розв'язання багатьох сучасних завдань управління. Разом з тим, за мінливих економічних умов розвитку нашої країни, ця проблема все ще залишається недосить вивченою.

Мета статті. Метою статті є класифікація поглядів на сутність категорії ефективності.

Виклад основного матеріалу дослідження. В умовах ринку для забезпечення економічного розвитку підприємства змушені постійно контролювати і підвищувати економічну ефективність своєї діяльності. Поняття ефективності як економічної категорії достатньо досліджувалось у вітчизняній і в зарубіжній економічній літературі, проте до цього часу немає однозначного чіткого трактування економічної сутності даної категорії та єдиних критеріїв, за якими вона може бути оцінена кількісно і якісно. Значною мірою це пояснюється складністю і багатогранністю категорії ефективності.

З поглибленням досліджень даної категорії змінювались підходи щодо визначення і оцінки ефективності. Так, якщо роботи науковців кінця XIX початку XX століття присвячувались пошуку шляхів ефективного виробництва на рівні виконавців виробничих процесів, поступово акценти зміщувались у бік управління ефективністю на рівні організації та економічної системи.

Сьогодні проблема ефективності займає ключове положення в економічній науці і практиці. Загальне поняття ефективності є достатньо широким і уживається в найрізноманітніших областях. Розглянемо сутність категорії «ефективність» та основні підходи до її визначення. Термін «ефект» у перекладі з латинської означає «результат». Отже, категорія «ефективність» може інтерпретуватись як «результативність» [1,с.356]. Термін ефект має значення результату, наслідку зміни стану певного об'єкта, зумовленої дією зовнішнього або внутрішнього фактора. Фактично визначення ефективності діяльності підприємства полягає в оцінці його результатів. Такими результатами можуть бути обсяги виготовленої продукції в натуральному чи вартісному виразі або прибуток. Але ж сама по собі величина цих результатів не дає змоги робити висновки про ефективність або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною отримані ці результати. Звідси для отримання об'єктивної оцінки ефективності підприємства необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу одержати ті чи інші результати.

В економічній літературі термін «ефективність» зустрічається ще у працях Вільяма Петі (1623-1687) - одного з фундаторів класичної політекономії, а також глави школи фізіократів Франсуа Кене (1694-1774). Проте, в працях цих економістів ефективність прирівнюється до результативності та не розглядається як самостійне економічне поняття. Пізніше термін «ефективність» можна зустріти в працях Давида Ріккардо (1772-1823), який визначає ефективність як співвідношення результату до певного виду витрат. З цієї миті «ефективність» набуває такого специфічного значення, яке було важливим з точки зору економіки під час оцінки певних дій. Таким чином, з того часу поняття «ефективність» набуває статусу економічної категорії та використовується як основна в багатьох теоріях управління. Кемпбелл Г., Макконнелл і Стенлі Л. Брю визначили економічну ефективність як «одержання максимуму можливих благ від наявних ресурсів[4, с. 24-26].

Саме на такому підході базується і більшість вітчизняних точок зору на визначення економічної ефективності. Сучасні вітчизняні економісти А.В. Шегда, В.А. Кейлер описують ефективність підприємства, як комплексну оцінку кінцевих результатів використання основних і оборотних фондів, трудових і фінансових ресурсів, матеріальних активів за певний період часу [2].

І.Н. Герчикова пропонує рахувати ефективність щодо реальних витрат виробництва. При цьому, вона вважає, що ефективність слід визначати по рентабельності активів, по рентабельності власного капіталу і позикового капіталу [1].

А.Д. Шеремет і Р.С. Сайфулін пропонують визначати ефективність авансованих ресурсів і ефективність спожитих ресурсів, а також оборотність і рентабельність коштів або їх джерел [5].

О.В. Ефімова приходить до висновку, що ефективність доцільно визначати по рентабельності використаного капіталу, причому у разі

залучення позикових засобів треба враховувати також фінансові витрати (відсотки). Прибуток для визначення рентабельності слід брати той, що залишається у розпорядженні підприємства, тобто чистий [3].

Г. Шмален одним з наріжних каменів діяльності підприємства в умовах ринкової економіки називає економічність. Під економічністю автор розуміє отримання певного результату при найменших витратах або заданому об'ємі витрат. Основними показниками діяльності підприємства в ринкових умовах Г. Шмален називає фінансову стійкість і прибуток (рентабельність). Причому, під останньою він розуміє рентабельність власного капіталу і рентабельність всього капіталу, вкладеного в підприємство [6].

Приведені вище пропозиції визначати ефективність оборотності капіталу або щодо витрат виробництва (І.Н. Герчикова), або на основі чистого прибутку (О.В. Ефімова), або щодо спожитих ресурсів (А.Д. Шеремет, Р.С. Сайфулін) - вважаємо частковими, такими, що не відображають основної мети діяльності підприємства або що відображають її неповно. Ці пропозиції можна застосовувати при оцінці ефективності використання окремих складових елементів капіталу, виробничих площ і устаткування, грошових коштів і т.п. На нашу думку, для формування загального висновку про ефективність роботи підприємства доцільно використовувати комплексну систему показників, яка поєднує всі названі підходи.

Висновки: в найбільш загальному вигляді ефективність виробництва є кількісним співвідношенням двох величин - результатів господарської діяльності і виробничих витрат. Суть проблеми підвищення ефективності виробництва полягає в збільшенні економічних результатів на кожну одиницю витрат в процесі використання наявних ресурсів. Підвищення ефективності виробництва може досягатися як за рахунок економії поточних витрат (споживаних ресурсів), так і шляхом кращого використання діючого капіталу і нових вкладень в капітал (вживаних ресурсів).

Необхідно підкреслити, що всі існуючі категорії та підходи до сутності ефективності не є взаємовиключними, а доповнюють одна одну. Всі вони становлять різні ракурси ефективності, а отже, надають широкі можливості економістам і управлінцям щодо оцінки ефективності своїх організацій.

Література:

1. Герчикова И.Н. Менеджмент: учебник для вузов / И. Н. Герчикова. - 4-е изд., перераб. и доп. - М. : ЮНИТИ, 2007. - 499 с.

2. Економіка підприємства: Навч. посібник / за ред. А.В. Шегди. -К.: Знання, 2005.-431с.

3. Ефимова О.В. Финансовый анализ. - 4-е изд., перераб. и доп. -М.: Издательство «Бухгалтерский учет», 2002. - 528с.

4. Макконнелл К.Р. Брю С.Л. Экономикс: Принципи, проблеми и политика : Учебник; Пер. с англ. 16-е изд. М. ИНФРА-М, 2006. - 960 с.

5. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий.-М:ИНФРА-.М., 1999-343с.

6. Шмален Г. Основы и проблемы экономики предприятия. Пер. с нем.-М, 1996.-512 с.