канд. екон. наук, доцент Чорна М.В

Харківський державний університет харчування та торгівлі

Сучасні теорії менеджменту: можливості впровадження на вітчизняних підприємствах

Значний динамізм та невизначеність зовнішнього середовища бізнесу, розвиток науково-технічного прогресу на фоні постійного посилення конкуренції потребують нової методології управління. Це в свою чергу обумовлює активізацію розвитку різноманітних нових теорій управління, детальний аналіз яких дозволить обрати ті, які сприятимуть прийняттю найкращих управлінських рішень в умовах значного різноманіття чинників зовнішнього середовища та можливих ситуацій.

Детальний аналіз наукових публікацій щодо концептуальних питань управління [1-6] дозволив виділити найбільш значимі концепції – теорію соціальних систем, систему теорій «7-S», теорію «Z», концепцію управління по цілям, теорію управління за результатами, теорію «сприятливих можливостей», концепцію управління ефективністю роботи тощо.

Базуючись на засадах системного підходу та загальної теорії систем розроблено «теорію соціальних систем» [1], згідно з якою підприємство розглядається як система, що трансформує сукупність вхідних ресурсів на вихідні; й при цьому в силу своєї відкритості має тенденцію пристосовуватися до динамічного зовнішнього середовища. Головною ідеєю теорії соціальних систем є така – жодна дія не починається окремо від інших, кожне рішення має наслідки для всієї системи.

Згідно з концепцією «7-S» серед основних елементів, які формують ефективну організацію виділено сім взаємозалежних складових, що починаються з букви «С» – стратегію, структуру, системи і процедури, стиль управління, спроможність або кваліфікацію персоналу (корпоративна сила), співробітники (люди), спільні цінності (культура) [2]. На основі запропонованої концепції сформульовано вісім ознак ефективного управління: схильність до дій; наближеність до покупця; автономія та підприємництво; продуктивність через людей; участь у діяльності завдяки корпоративним цінностям; постійний шлях до об’єднання; проста форма та невеликий управлінський персонал; властивість одночасно централізації та децентралізації.

Відповідно до теорії «Z» людина ставиться в основу будь-якої організації та забезпечує успіх її функціонування [3]. Суть даної теорії зводиться до наявності обов’язкової сукупності певних вимог до роботи з персоналом, а саме: довічний найом персоналу, колективне прийняття рішень, індивідуальна відповідність за результати діяльності, повільне оцінювання кадрів і регулярне їх просування на посаді, неформальний контроль на основі чітких і формалізованих методів, неспеціалізована кар’єра службовців, всебічна турбота про працівників із боку керівництва.

Концепція управління по цілям доводить, що управління починається з постановки цілей, а потім визначення функцій і формування процесів [4], а теорія «сприятливих можливостей» [5] в якості основних постулатів виділяє такі: ні результати, ні ресурси не існують всередині бізнесу, а лише поза його межами; результати досягаються завдяки використанню сприятливих можливостей, а не за рахунок розв’язання проблем; економічні результати – наслідки лідерства, а не простої компетентності; усе існуюче з часом застаріває; існуючі ресурси, як правило, неправильно розподіляються; концентрація – ключ до реальних економічних результатів. На наш погляд, розглянута концепція дозволить по новому підійти до вирішення складних завдань та підвищити конкурентостійкість підприємства завдяки випередженню основних конкурентів, які використовують традиційні підходи до управління спрямовуючи свої зусилля на розв’язання виниклих проблем.

Наступна досить оригінальна теорія – концепція управління ефективністю робіт [6], яка пов’язана зі створенням єдиного бачення цілей та завдань організації для того, щоб кожен співробітник розумів та усвідомлював свою роль в її досягненні. Це стратегічний та інтегрований підхід до забезпечення успіху організації шляхом підвищення якості праці її співробітників та розширення можливостей груп та окремих робітників. Управління ефективністю робіт є по-перше, стратегічним, по-друге, інтегрованим у чотирьох напрямках [6, с.5]:

1) вертикальна інтеграція – об’єднання або поєднання цілей організації, групи або окремої людини;

2) функціональна інтеграція – поєднання функціональних стратегій в різних частинах організації;

3) інтеграція людських ресурсів – поєднання різних аспектів управлінні людськими ресурсами особливо в області розвитку організації та винагороди людських ресурсів з метою досягнення логічного підходу до управління людськими ресурсами;

4) інтеграція індивідуальних споживачів з вимогами (потребами) організації (наскільки це можливо).

По-третє, пов’язаним з підвищенням ефективності роботи з метою ефективної роботи організації, команди та окремої людини: ефективність роботи має відношення не тільки до того, що треба досягти, але й до того, як це досягається.

По-четверте, пов’язаним з розвитком, яке можливо, є найважливішою функцією управління ефективністю робіт. З цієї позиції підвищити ефективність робіт за відсутністю ефективного процесу постійного розвитку неможливо.

Виходячи з самої концепції в оптимальному варіанті управління ефективністю робіт містить в собі задоволення потреб та очікувань усіх зацікавлених осіб організації – власників, керівництва, співробітників, клієнтів, постачальників, тощо.

Крім розглянутих концепцій в сучасній теорії управління існує кілька основних напрямків – американський стиль управління, японський та європейській. Їхні особливості обумовлені самою сутністю, розвитком та системою цінностей західної та східної культур, національним менталітетом. Характерні особливості цих моделей управління проявляються в управлінні персоналом та трудовими ресурсами, збутом та фінансами.

Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки:

- розглянуті концепції та теорії трактують управління з різних позицій, які, по-перше, базуються на системному та/або ситуаційному підходах; по-друге, акцентують увагу в першу чергу на певних конкретних аспектах – цілях, результатах, успіху, сприятливих можливостях тощо; по-третє, визначають пріоритетність соціальної або економічної складової; по-четверте, ураховують систему цінностей певної культури (американської, європейської, японської тощо);

- кожна з концепцій (теорій) відтворює суб’єктивне бачення ефективного управління конкретного розробника або групи розробників, яке базується на значному обсягу як теоретичних знань, так і практичних навичок, сформованих в результаті довгострокових науково-прикладних досліджень в галузі менеджменту.

Таким чином, для ефективного управління сучасними українськими підприємствами не тільки можливо, а й доцільно застосовувати певні елементи різних концепцій та стилів управління в залежності від об’єкту та мети управління.

Список літератури.

1. Ансофф, И. Стратегическое управление [Текст] / И. Ансофф; пер. с англ. – М.: Экономика, 1989. – 519 с.;

2. Питерс, Т. В поисках эффективного управления [Текст] / Т.Питерс, Р.В. Уотермен; пер. с англ. – М.: Прогресс, 1986. – 296 с.;

3. OUCHI W. Theory Z: How American Business Can Meet the Japanese Challenge, Addison-Wesley, 1981.;

4. Друкер, П. Эффективность управления. Экономические задачи и оптимальные решения [Текст] / П. Друкер; пер. с англ. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 1998. – 288 с.;

5. Друкер, П. Эффективное управление предприятием [Текст] / П. Друкер; пер. с англ. – М.: ООО «И.Д. Вильямс», 2008. – 224 с.: ил. – Парал. тит. англ.

6. Армстронг, М. Performance Management. Управление эффекивностью работы [Текст] / М. Армстронг, А. Бэрон; пер. англ. – М.: Hippo Publishing, 2007. – 384 с.