Экономические науки/10.Экономика предприятия

 

Пістунов М.І.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

РОЗРАХУНОК ЛІМІТУ ТОВАРНОГО КРЕДИТУВАННЯ

 

Існує багато методик розрахунку ліміту кредитування. Майже всі методики розрахунку ліміту враховують тільки фінансові показники позичальника, деякі – тільки фінансові показники кредитора. Та жодна не враховує як показники позичальника так і показники кредитора, але ряд вчених вказують на те, що показники кредитора мають бути враховані при розрахунку ліміту кредитування.

Для визначення загальної суми ліміту, яка б включала в себе показники як позичальника, так і кредитора, потрібно поєднати як розрахунок ліміту кредитора, так і розрахунок ліміту позичальника. Ці два розрахунки є різними поглядами на одне і те ж – максимальну суму товарного кредиту. Ця сума слугує для мінімізації кредитного ризику, таким чином, згідно з принципом обережності загальний ліміті буде мінімумом із ліміту кредитора та ліміту позичальника:

,                                   (1)

Для позичальника кредит за своєю суттю є пасивом, отже забезпечувати його повинні активи. Для кредитора ж кредит є активом, отже забезпечувати його мають пасиви.

Таким критеріям відповідають 2 наступні розрахунки ліміту: ліміт як частка власного капіталу кредитора (2) та ліміт як залишкова вартість підприємства-позичальника (3).

Перша методика представлення виразом [1]:

,                                                    (2)

де Л – сума ліміту; К –  коефіцієнт коригування; ВК – власний капітал підприємства-кредитора.

При простоті цього методу йому властивий ряд недоліків, найважливіші з яких наступні:

1)     Різні джерела по-різному визначають величину коефіцієнта коригування К. Інколи говориться, що ліміт повинен складати 10-20%, а в деяких країнах він доходить до 30-40% власного капіталу.

2)     Розрахунок ліміту зовсім не пов’язаний з фінансовими показниками позичальника, а значить і з можливістю позичальника обслуговувати борг.

Друга методика може бути виражена за допомогою такої формули [2]:

,                   (3)

де ВП – Відстрочення платежів постачальникам; ЧП – Чистий прибуток в річному обчисленні; ТЗ – Реалізація товарних запасів (для розрахунку береться 70%, 40% або 10% залежно від ліквідності запасів); ДЗ – Дебіторська заборгованість (для розрахунку береться 30%, 20% або 10%  залежно від якості заборгованості); КЗ – Кредиторська заборгованість (береться 30%, 20% або 10% для розрахунку залежно від відношень з кредиторами); ФВ – Фінансові вкладення (береться 40%, 25%, 10% залежно від ліквідності вкладень); ГК – Грошові кошти; ПП – Податкові платежі.

Даний спосіб розрахунку ліміту також простий у використанні. Проте і він має ряд недоліків:

1)     Відсутні критерії визначення ступені ліквідності та якості активів;

2)     Відсутнє обґрунтування часток активів, які приймають участь у розрахунку.

3)     Показники ВП та КЗ по суті є одне і те саме, тобто сума, яку можна буде затримати постачальникам за платежами на певний період;

В подальшому будемо називати (2) лімітом кредитора, а (3) – лімітом позичальника.

Для уточнення (2) потрібно визначити величину К через схильність до ризику особи, що ухвалює рішення (ОУР).

 

Коригуючий коефіцієнт К з (1) можна визначити як відношення довжини ED до довжини CD      

.                                                                (4)

Коефіцієнт завжди буде змінюватися  в межах [0,1], оскільки . Чим він більший  – тим менш ризиковою є ОУР і тим більшу суму капіталу можна дозволити їй віддати у товарний кредит.

                Числове значення коефіцієнта ризикованості, знайдене за результатами вимірювання функції корисності конкретної ОУР:                        

.                                                                    (5)

Після перетворень отримаємо значення ймовірності для особи, байдужої до ризику                                           .                                                         (6)

Якщо К<pБ, то К=0.

Розрахунок (3) було уточнено з врахуванням наступних зауважень:

1) Мають бути додані платежі по обслуговуванню боргу за існуючими кредитами позичальника на період дії  кредиту, що планується;

2) показник чистого прибутку (ЧП) має бути замінено показником EBITDA (прибуток до відрахування витрат за відсотками, сплати податків і амортизаційних відрахувань), оскільки даний показник більш повно може показати, скільки коштів позичальник може направити на погашення кредиту;

3) показник кредиторської заборгованості (КЗ) та показник відстрочки платежів (ВП) по суті є одним і тим самим: збільшенням суми кредиторської заборгованості. Значить в моделі повинен залишитися тільки однин із них;

4) показник відстрочки платежів (ВП) повинен розраховуватися не від виручки-нетто, а від величини собівартості, бо тут оцінюються взаємовідносини з  постачальниками, величина яких відображається в показнику «собівартість»;

5) всі показники «потоку»: EBITDA і платежі за кредитами слід брати не в річному обчисленні, а за період рівний строку кредиту;

6) показник EBITDA має бути прогнозований на період дії кредиту.

7) Коефіцієнт К1 визначає строк, на який можуть бути максимально затримані платежі постачальникам без отримання у відповідь штрафних санкцій. Тобто для більше точного визначення К1 треба знайти його як різницю між середньогалузевим періодом обороту кредиторської заборгованості та періодом обороту кредиторської заборгованості позичальника

8) Коефіцієнт К2 визначає, яку величину товарних запасів позичальника можливо реалізувати через період, який  дорівнює строку товарного кредиту. Оскільки для розрахунку ліміту товарного кредитування потрібно знати, яку величину товарних запасів можна буде реалізувати в кінці строку товарного кредиту, а коефіцієнт варіації показує міру розкиду випадкової величини, яка потрібно відкинути, як було написано вище, тоді коефіцієнт К2 буде розрахований як різниця між одиницею та коефіцієнтом варіації цін на товарні запаси.

9) Коефіцієнт К3 показує, яку частину дебіторської заборгованості можливо реалізувати в кінці строку товарного кредиту. Отже, для розрахунку коефіцієнту К3 потрібно взяти частку дебіторської заборгованості, строк якої менше за строк товарного кредиту та прийняти до уваги частку простроченої дебіторської заборгованості.

10) Коефіцієнт К4 показує, яку величину фінансових вкладень можливо буде продати в кінці строку товарного кредиту. Випадковою величиною, яку потрібно характеризувати, є вартість фінансових вкладень, індикатором якої слугує індекс фондового ринку. тоді коефіцієнт К2 буде розрахований як різниця між одиницею та коефіцієнтом варіації фондового індексу.

11) Розрахунок ліміту та його складових має бути приведений до принципу тимчасової вартості грошей.

12) Показники собівартості та товарних запасів потрібно нарощувати під індекс споживчих цін, так як через інфляцію з часом вартість продукції зростає.

13) Показник грошові кошти має бути нарощеним під середній відсоток за поточним рахунком для юридичних осіб.

14) Показник фінансових вкладень у часі залежить від коливань індексу фондового ринку. Але він уже помножується на коефіцієнт, який характеризує індекс фондового ринку. Отже даний показник не потребує нарощування.

15) Показник дебіторської заборгованості має бути нарощений під відсоток, під який видавався товарний кредит.

16) Показники податкових платежів та платежів з обслуговування боргу також не потребують нарощування, так як вони відображають у точності ту саму суму, яку необхідно буде виплатити у через певний період (період дії товарного кредиту).

17) Потрібно враховувати строк зберігання для товарних запасів, які є сільськогосподарськими продуктами і мають обмежений термін зберігання.

Після застосування вищенаведених зауважень (3) має відображатися у наступному вигляді:

        

,                                     (7)

,          (8)

,         (9)

,                                     (10)

 (якщо К1<0, то К1=0), (11)

,                           (12)

 (якщо К2i<0, то К2i=0),  (13)

 

,                       (14)

,                                    (15)

,                         (16)

 (якщо К4<0, то К4=0),  (17)

,                            (18)

де ЛП` – дисконтована сума ліміту кредитування позичальника; ЛП – сума ліміту кредитування позичальника; r – відсоткова ставка за товарним кредитом; С’ – середньоденна нарощена собівартість; С – середньоденна собівартість; iСЦ – індекс споживчих цін в річному обчисленні;  – середньогалузевий період обороту кредиторської заборгованості; Пкз – період обороту кредиторської заборгованості позичальника; ЕВ’ – прогнозований показник EBITDA за період дії кредиту; ЕВ – показник EBITDA за період дії кредиту; A - H – константи для прогнозування показника ЕВ; ТЗД – дисконтована величина товарних запасів; CVi – коефіцієнт варіації цін для i-го виду товарного запасу; ТЗ`Д – нарощена дисконтована величина товарних запасів; ТЗi – величина i-го виду товарного запасу; m – кількість видів товарних запасів; НДi – норми дисконтування i-го виду товарного запасу; ДЗ – загальна сума дебіторської заборгованості; ДЗ’М – нарощена дебіторська заборгованість зі строком погашення менше за строк товарного кредиту; ДЗПР – прострочена дебіторська заборгованість; iВДЗ – відсоток з дебіторської заборгованості в річному обчисленні; ФВ – фінансові вкладення; CVФР – коефіцієнт варіації індексу фондового ринку; ГК’ – нарощені грошові кошти; ГК – грошові кошти; iБВ – середній банківській відсоток за поточним рахунком в річному обчисленні; ПП – податкові платежі; ПК – платежі по обслуговуванню боргу за вже отриманими кредитами на період дії  кредиту, що планується.

При обчисленні норм дисконтування сільськогосподарської продукції було враховано строк товарного кредиту та умови зберігання.

Норма дисконту для м’ясної продукції:

,                                              (19)

де a1, b1 та c1 – коефіцієнти моделі з табл.1 ; n – термін, на який планується віддати товари в кредит; t – температура зберігання.

Для овочевих культур:

 

,                                    (20)

де a1, b1 та c1 – коефіцієнти моделі з табл.2; n – термін, на який планується віддати товари в кредит; , nМЗ – час, який пройшов з моменту збирання продукції рослинництва.

Норма дисконту для зернових культур (крім пшениці та кукурудзи):

,                              (21)

де a2, b2, c2 та d2 – коефіцієнти моделі з табл.3.; n – термін, на який планується віддати товари в кредит; nМЗ – час, який пройшов з моменту збирання продукції рослинництва; t – температура зберігання; θ – вологість зберігання.

Для пшениці та кукурудзи:

,        (22)

де n – термін, на який планується віддати товари в кредит, a2, b2, c2 та d2 – коефіцієнти моделі з табл.4.; a31, b31 та c31  – коефіцієнти моделі з табл.4 для найвищого класу зерна;  nМЗ – час, який пройшов з моменту збирання продукції рослинництва; Ц1кл, Ц6кл – вартість зерна відповідно найвищого та найнижчого класу; n – термін, на який планується віддати товари в кредит; t – температура зберігання; θ – вологість зберігання; БТ – безпечний термін зберігання продукції з моменту її отримання в товарному вигляді.

Отже, НДi=1 для всіх ТЗi, окрім м’ясних продуктів, овочевих та зернових культур, для яких якщо НДi<0, то НДi=0.

Для визначення строку товарного кредитування потрібно провести пошук оптимального значення строку кредиту через розрахунок ліміту позичальника для того, щоб даний ліміт досяг значення ліміту кредитора (ліміт кредитора не залежить від строку кредиту).

Таким чином, пошук значення n при цільовій функції та при заданих обмеженнях:  n>=1/365 та для Лп`>=0.

Значення n, яке буде отримано в результаті оптимізації, відображає у випадку:

1) мінімально можливий строк кредитування для даного позичальника.

2) максимально можливий строк кредитування для даного позичальника.

 

Література

1.     Фрост Стивен  Настольна книга банківського аналітики: Гроші, ризик і професійні прийоми/ За ред. М.В. Рудя. – Дніпропетровськ: Баланс Бізнес Букс, 2006. – 672 с.

2.     Новичихин А.Ю. Методика расчета лимита кредитования корпоративного клиента ЗАО «ИНТЭС» // http://www.finic.by.ru/