Экономические науки/10. Экономика предприятия

студентка Виговська І.О.

Донецькій національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Використання сучасних методів для забезпечення антикризового управління підприємством

На діяльність будь-якого підприємства з часу заснування впливає низка чинників, які потенційно можуть створити кризу, яка спроможна погіршити показники його діяльності: ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності, оборотності обігових коштів. Для уникнення таких криз у практиці управління використовуються методи аналізу, які дозволяють з мінімальними витратами провести оцінку ризиків, фінансового стану, прогноз майбутніх тенденцій розвитку.

Метою роботи є дослідження проблеми забезпечення антикризового управління підприємств, визначення найбільш доцільних методів виведення підприємства з кризи.

Проблема антикризового управління багатоаспектна і вимагає глибокого розгляду не тільки її сутності, наслідків, але також джерел виникнення.

Питанням антикризового управління присвячено ряд праць зарубіжних учених-економістів, насамперед Т. Таффлера, Ж. Франшона, І. Романе, У. Бівера, російських – Н. Дмітрієва, Я. Вишнякової, А. Колосової та українських – Л. Лігоненко, О. Стоянової, Л. Ситник, І. Бланка [2, с. 15].

Антикризове управління – це така система управління підприємством, яка має комплексний, системний характер, що направлений на подолання або усунення несприятливих для бізнесу явищ за допомогою використання всього потенціалу сучасного менеджменту, розробки та реалізації на підприємстві спеціальної програми, яка має стратегічний характер, який дозволяє усунути тимчасові труднощі, зберегти та збільшити ринкові позиції при любих обставинах, опираючись на власні ресурси [2, с. 15].

До головних методів антикризового управління підприємства слід віднести наступні:

1. Моніторинг – дослідження, оцінка та прогноз стану навколишнього середовища в зв'язку господарчою діяльністю підприємства. Моніторинг зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства застосовується з метою раннього виявлення кризи, яка насувається, та «слабких її сигналів», моніторинг потрібен протягом всього життєвого циклу підприємства.

2. Диверсифікація – розширення сфери діяльності суб'єкта господарювання в будь-якому напрямі, щоб не бути залежним від одного ринку. Диверсифікація застосовується на початку створення підприємства, при перших ознаках кризи [2, с. 52].

3. Санація зовнішня – система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення платоспроможності, ліквідації, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства боржника в довгостроковому періоді. Санація застосовується при виникненні загрози банкрутства, на відновлення ліквідності та платоспроможності та, як і при реструктуризації, на відновлення прибутковості та конкурентоспроможності.

4. Санація внутрішня – сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення за рахунок власних джерел.

5. Реструктуризація – здійснення організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форм господарювання, які можуть забезпечити підприємству фінансове оздоровлення, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва. Реструктуризація застосовується на ранніх етапах життєвого циклу підприємства та коли вже криза неминуча, проте на цьому етапі реструктуризація проходить складніше. Реструктуризація проводиться переважно на подолання причини стратегічної кризи та кризи прибутковості [2, с. 55].

6. Контролінг – певна функція у системі управління підприємством, яка аналізує та координує систему виконання виробничих програм у порівнянні з плановими показниками.

Контролінг впроваджують на стадії створення підприємства та на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі. Застосовується впровадження системи раннього попередження та реагування, що має на меті прискорити виявлення кризових явищ. Застосовується розробка санаційної концепції та плану санації, що має здійснюватися в тісному співробітництві із зовнішніми експертами. Виконується контроль за виконанням плану санації [3, с. 233].

До головних специфічних методів контролінгу належать такі:

- бенчмаркінг;

- вартісний аналіз;

- аналіз точки беззбитковості;

- портфельний аналіз;

- АВС-аналіз;

- СОФТ-аналіз (аналіз сильних та слабких місць).

Отже, головне завдання антикризового управління – це вибір найменш ризикованих управлінських рішень, які дозволяють досягти визначеної мети.

Вивчення технологій антикризового управління напряму залежить від уміння керівництва організовувати, виявляти причини кризи, циклічність їх проходження.

Література:

1. Жукова Н.К. Сучасні методи антикризового управління підприємством // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. - №10. – с. 14-18.

2. Терещенко О.О. Антикризове фінансове управління на підприємстві: Монографія. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 268 с.

3. Щербань І.О. Інформаційні ресурси та інформаційні технології в забезпечені антикризового управління посередницькими підприємствами // Актуальні проблеми економіки. – 2007. - №10. – с. 228-235.