Экономические науки /Финансовые отношения

ст.Чалая Є.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького

Загальні основи управління персоналом

Одним з головних результатів сучасного етапу науково-технічної революції стало перетворення людини в головну рушійну силу виробництва, тому сьогодні для організації її персонал є основним багатством. В рамках цього підходу людина стала розглядатися як найважливіший елемент капіталу організації, а витрати на оплату його праці, підготовку і перепідготовку, створення сприятливих умов діяльності – як особливий вид інвестицій.

У широкому розумінні управління є цілеспрямованою дією на певний об'єкт з метою стабілізації або зміни його стану так, щоб досягти поставленої мети. Необхідність в управлінні виникла з розвитком спеціалізації виробництва, збільшення його масштабів. Воно дозволяє упорядкувати і погодити діяльність багатьох людей, зайнятих у виробництві.

Управління – це праця людей, направлена на організацію і координацію діяльності трудових колективів і окремих працівників в процесі виробництва продукції, надання послуг. Воно пов'язане перш за все з організацією спільної діяльності людей, з налагодженням узгоджених дій в рамках підприємства, з регулюванням відносин між особою і підприємством. [5]

Управління завжди припускає наявність двох основних частин:

1. Об'єкту (предмету) управління, на який направлено управляючу дію для його виконання.

2. Суб'єкта (органу) управління, який виробляє управляючу дію і контролює його виконання.

Якщо сукупність цих двох частин утворює в процесі своєї взаємодії стійку цілісність, то вона називається системою управління. Все, що не включається в цю цілісність, розглядається як зовнішнє середовище. Іноді суб'єкт управління називають управляючою підсистемою, а об'єкт – керованою підсистемою. Для вивчення або розробки цих підсистем їх можна розглядати як самостійні системи. [4]

Управлінням вважається процес дії суб'єкта управління на об'єкт управління в цілях забезпечення останнім ефективного функціонування і розвитку.

Управління персоналом визначає і встановлює характер взаємостосунків і способи їх реалізації між суб'єктом-керівником і об'єктом, як яке може виступати індивід або трудовий колектив. [3]

Зв'язок основних частин системи управління, їх відносини характеризуються за допомогою інформації, яка відображає матеріальні потоки і процеси виробництва. У загальному вигляді ці відносини представлені на рисунку 1.

Рис.1 Схема системи управління

З погляду кібернетики всяке управління є інформаційним процесом, що складається з ряду процедур, пов'язаних із сприйняттям, перетворенням і передачею інформації. Представлена схема відображає особливості, властиві кібернетичній системі, тобто системі управління будь-якої природи (технічної, біологічної, організаційної). Слідує відмітити, що організаційна система управління – найскладніша система.

Мета діяльності системи задається управляючій підсистемі із зовнішнього середовища у вигляді директивних вказівок про те, що робити (у вигляді планових завдань або програм). Крім того, на вхід управляючій підсистемі поступають завдання вищестоящих органів правління, відомості про попит на продукцію, дані про матеріальні, трудові і фінансові ресурси і інші дані із зовнішнього середовища. Сюди ж поступає інформація з об'єкту управління про реальний хід виробничого процесу.

Задача управляючої підсистеми полягає в підтримці керованої підсистеми в заданому стані або в поліпшенні її стану, тобто в реалізації заданої мети. Як тільки спостерігається відхилення від заданого стану, з управляючої підсистеми поступає команда-розпорядження на ліквідацію відхилення в керованій підсистемі. [2]

Система управління підприємством є відкритою системою, залежною від зовнішнього середовища, і в зв'язку з цим процес управління повинен враховувати дію на систему різних чинників зовнішнього середовища. Серед різноманіття таких чинників можна виділити постачальників, споживачів, конкурентів, джерела фінансових і трудових ресурсів. Ці чинники сильно впливають на процес управління, тому їх відносять до чинників прямої дії. До інших чинників непрямої дії відносять, наприклад, стан економіки країни, політичні і інші чинники. Вплив цих чинників зростає, в зв'язку з цим з'являються нові підходи в теорії і практиці управління, а також нові напрями в стратегії управління.

При розгляді функціонування системи управління в ній можна виділити ряд основних і допоміжних процедур. До основних можна умовно віднести вибір і ухвалення управлінського рішення. До допоміжних – збір, обробку зберігання, пошук інформації і ряд інших процедур. [1]

Деякі з процедур управління можуть бути формалізовані і представлені у вигляді алгоритму, який дозволяє зробити перехід за певними правилами від початкових даних до результату. Якщо процедури процесу управління алгоритмізувати, то їх виконання можна доручити комп'ютеру. Якщо процедури не піддаються алгоритмізації або не можна одержати повну і достовірну початкову інформацію, то процес управління повинен виконуватися людиною на основі його знань, досвіду і інтуїції. [5]

Література:

1. Березовский Т.В. Особливості сучасного етапу використання трудового потенціалу // Економіка України. — 2008, №1. - С. 32-42.

2. Богиня Д., Лагутін В. О реформуванні оплати праці в Україні // Економіка України. — 2009, №7. - С. 3-12.

3. Веснін В.Р. Практичний менеджмент персоналу: Посібник з кадрової работи. — К.: «Юрист», 1998.- 496 с.

4. Гальчинський А.С.. Основи економічної теорії. — К.: Вища школа, 1995. - 471 с.

5. Генкін Б.М. Оплата праці в умовах ринкової економіки. - Л.: «Знання», 1990. - 80 с.