Педагогические  науки/4.Стратегические направления реформирования системы образования

Полякова Н. І.

К. е. н. Сіменко І. В.

Донецький національний університет економіки и торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Проблеми функціонування студентського самоврядування в контексті Болонського процесу в Україні

Якісна вища освіта є запорукою розвитку та ефективної праці громадян, а відповідно і процвітання держави. На тлі процесів сьогодення актуальною залишається гармонізація вітчизняної системи освіти з європейською шляхом участі у Болонському процесі. Україна прагне стати повноправним учасником Болонського процесу. Тому організація і зміст освіти у вищих навчальних закладах повинні відповідати світовим вимогам, однією з яких є функціонування сильного студентського самоврядування як "конструктивного партнера у створенні Європейського простору вищої освіти"[2]. Все це обумовлює актуальність проблеми, що досліджується у даній статті.

Метою статті є дослідження проблем функціонування студентського самоврядування в контексті Болонського процесу в Україні, а також обґрунтування можливих шляхів їх вирішення.

Відмітимо, що однією з найважливіших сфер розвитку євроінтеграції є сфера вищої освіти, де вона набула форму Болонського процесу.

Болонський процес - це процес європейських реформ, що спрямований на створення спільної Зони європейської вищої освіти до 2010 року. На сьогодні 46 європейських країн, включно з Україною, є його учасниками.

Мета створення єдиного європейського простору вищої освіти - підвищення якості та конкурентноздатності європейської освіти на основі збереження національних освітянських надбань та їх взаємозбагачення шляхом подальшої інтенсифікації студентської та викладацької мобільності, розвитку загальноєвропейської системи забезпечення якості та поглиблення міжнародної кооперації.

Як зазначає Рашкевич Ю., Болонський процес має дві основні цілі - забезпечення зрозумілості освітянських кваліфікацій та підвищення якості. Все інше - інструментарій для досягнення цілей[3].

Відмітимо, що у 2009 році в Україні були втілені в життя Болонські реформи: наказом Міністра Міністерства освіти і науки України впроваджено ECTS, поставлене завдання до кінця 2009 та початку 2010 рр. запровадити Додаток до диплому європейського зразка, збільшена автономія університетів щодо створення навчальних програм та забезпечення студентам в розумних межах індивідуального вибору навчальних дисциплін, вживаються конкретні заходи для підвищення мобільності, розпочата дискусія на тему створення Національної рамки кваліфікацій. А також студентський Національний круглий стіл - в цьому ж контексті. Адже підвищення ролі студентства на всіх етапах освітянського процесу є новим й дієвим інструментом реалізації завдань Болонського процесу. Саме тому 19 січня 2010 року Президент України В. Ющенко підписав ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» щодо питань студентського самоврядування».

«Це найбільша і найфундаментальніша перемога Українського студентства в боротьбі за свої права, за останні 10 років, оскільки завдяки цьому закону студенти стають повноправними партнерами освітнього процесу, отримують на законодавчому рівні права що забезпечують фінансову автономність діяльності студентських організацій, участі у переведенні студентів на бюджетну форму навчання та поселення в гуртожиток що перешкодить проявам корупції в даних питаннях.» - Заявив Олександр Смирнов, Голова Секретаріату національного союзу студентів Української асоціації студентського самоврядування.

Цей закон покликан покращити правове регулювання питань студентського самоврядування. Він окреслює вичерпний ряд прав, обов’язків, функцій, що надаються студентському самоврядуванню. Зазначимо, що в Україні спробою вивести діяльність студентських організацій на вищий рівень стало створення 2005 року Всеукраїнської студентської ради — координаційного органу при Міністерстві освіти і науки.

Стаття 38 ЗУ «Про вищу освіту» зі зазначеними раніше змінами вказує на те, що у вищих навчальних закладах та їх структурних підрозділах
діє студентське самоврядування, яке є невід'ємною частиною
громадського самоврядування відповідних навчальних закладів[1].

На наш погляд, у цьому законі не досить чітко виписане, що ж таке «студентське самоврядування», тобто не має конкретного терміну. Також не має чіткого пояснення, якого ж юридичного статусу набуває цей орган, але пункт 3 цієї статті говорить, що органи студентського самоврядування розпоряджаються коштами та іншим майном, що знаходяться на їхньому балансі та банківських рахунках. В той же час, що таке «органи студентського самоврядування» та конкретно, хто до них відноситься, із даного закону не випливає. Пункт 5 говорить, що вищим органом студентського самоврядування є загальні збори (конференція) осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі. Вони обирають виконавчі органи студентського самоврядування та заслуховують їх звіти; визначають структуру, повноваження та порядок обрання виконавчих органів студентського самоврядування. Що ж таке «виконавчі органи студентського самоврядування» залишається не розкритим. Чи можна їх прирівнювати до органів, що зазначені у статті 3 також залишається не зрозумілим.

Все це є дуже суттєвими моментами, які потребують нагальних рішень. Законодавство не повинно мати таких різночитань, бо регулює найважливіші сфери функціонування громадянського суспільства, особливо якщо це має пряме відношення до сфер розвитку євроінтеграції, у даному випадку – це сфера вищої освіти.

Зазначимо також, що згідно до статті 38 пункту 6 фінансовою основою студентського самоврядування є кошти, визначені Вченою радою вищого навчального закладу в розмірі не менше 0,5 відсотка від коштів спеціального фонду відповідного вищого навчального закладу. З цього випливає, що певні суми грошових коштів з фонду вищого навчального закладу мають використовуватися на виконання функцій та обов’язків органами студентського самоврядування, що говорить нам стаття 3. Залишається не розглянутою система контролю за раціональністю, ефективністю та доцільністю використання цих коштів. Мають бути чітко виписані у законі об’єкти, суб’єкти та безпосередньо процес здійснення контролю за використанням вказаних раніше фінансових ресурсів, а також за майном, яке закріплюється за студентським самоврядуванням, тобто за його органами.

Таким чином, можна зробити висновок, що реформування вищої освіти відповідно до Болонської угоди має значні, але на сьогодні ще не достатні результати. Нагальне коригування діючої законодавчої бази, прийняття нових законів та реальне втілення їх у життя мають допомогти Україні впродовж 2010 року виконати поставлені цілі та досягти головної мети – євроінтеграції. За Болонськими стандартами, студенти повинні бути «конструктивними, активними і рівними партнерами». Одним із принципів Болонського процесу є участь студентів у вирішенні питань організації та змісту вищої освіти, врахування думки студентства на різних рівнях – вищого навчального закладу, міста чи держави, ефективне функціонування органів студентського самоврядування, зміна відношення до студента від «об’єкта навчального процесу» до партнера. Більше того, без цього  не є можливим впровадження інших змін у вищій освіті, адже без участі студентів та громадськості в їх розробці та оцінці, вони будуть односторонніми та не сприйматимуться тими, для кого впроваджуватимуться.

Література:

1. Закон України «Про вищу освіту» Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1024-VI ( 1024-17 ) від 19.02.2009, ВВР, 2009, N 27, ст.352 N 1798-VI ( 1798-17 ) від 19.01.2010//Режим доступу http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/

2. Т. Яцків: Студентське самоврядування в Україні як показовий атрибут Болонського процесу. Студенти залишилися непочутими парламентарями //Режим доступу http://www.osvita.org.ua/articles/34.html

3. Ю. Рашкевич: Болонський процес в Україні: суб’єктивний погляд експерта//Режим доступу http://www.osvita.org.ua/articles/453.html