Пілігрім Г. С., Носікова С.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Сутність та функціональне призначення господарських правовідносин на сучасному етапі розвитку економіки України

Поняття господарських відносин як предмету регулювання господарського права займає одне із центральних місць у системі понять і категорій цієї правової галузі й відповідної юридичної науки. Господарський кодекс України визначає господарські відносини як такі, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, і класифікує вказані відносини на господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські. Дослідження теоретичних і практич­них аспектів господарських правовідносин постає як одне із важливих наукових і практичних завдань господарсько-правової науки. Адже використання цієї категорії спрямоване на осмислення механізмів правового регулювання господарської діяльності і з практичної точки зору забезпечує чітке юридичне закріплення взаємних прав, обов'язків і відповідальності учасників. [1]

З точки зору господарсько-правової концепції господарські правовідноси­ни трактувалися як єдині за своєю сутністю, при чому розглядалися вони або як господарські відносини, які врегульовані правом, або як вид суспільних відносин, в яких зв'язок між учасниками господарювання полягає в реалізації їхніх юридичних прав та обов'язків. [2]

Метою даної роботи є характеристика поняття господарських правовідносин з точки зору їх сутності і функціонального призначення у сучасному правовому забезпеченні розвитку ринкової економіки в Україні.

Розуміння значення категорії господарських правовідносин і практичної ро­лі, яку вони відіграють у сучасних ринкових відносинах, потребує використан­ня загальнонаукового методу сходження від абстрактного до конкретного. Адже дана категорія включає абстрактно-правові відносини і, конкретно, госпо­дарські правові відносини.

У сучасному правознавстві увага до вказаної категорії як однієї з найваж­ливіших, фундаментальних обумовлена тим, що правове відношення розгляда­ється як форма, за допомогою якої абстрактна норма права набуває своє реальне буття, втілюється в реальне, конкретне суспільне відношення. Правові відносини відобра­жають право в динаміці, у їх функціонуванні та розвитку. Вони поєднують правову дійсність з діяльністю людей, виступають тією конкретною формою, в якій головним чином протікає соціальна діяльність, пов'язана з правом. [3]

   Значного поширення набула думка, що проблема правових відносин повинна розглядатися в аспекті їх функціонального призначення, з урахуванням тієї ролі, яку правовідносини виконують у процесі правового регулювання. Так, вчений Ю.К. Толстой у розумінні місця і ролі правовідносин у механізмі правореалізації виходив з пояснення правовідношення як ідеологічного відно­шення за допомогою якого норма права регулює фактичні суспільні відносини. Нині у загальній теорії права категорія правових відносин трактується неоднозначно: або як спосіб, або як стадія, або як результат реалізації норми. Досить поширеним залишається визначення як фактичного суспільного відно­шення, що врегульоване нормою права. Характеристика правових відносин в юридичній літературі підкреслює свідомо-вольовий характер. При цьому можуть бути виділені 2 аспекти:

- правовідносини складаються під впливом державної волі, закріпленої в нормах права, хоча й ця воля у кінцевому підсумку обумовлена відповідним базисом;

- правовідносини вміщують і реалізують у конкретних реальних відноси­нах вольовий потенціал правових норм.

Виходячи з цього, господарське правовідношення слід розглядати як фор­му здійснення права, як засіб правового впливу на фактичні суспільні відноси­ни, як пропонована суспільством модель поведінки суб'єкта господарювання, сукупність його персональних прав і обов'язків, що виникають на підставі норм господарського права. [4]

Господарські правові відносини впливають на волю і поведінку учасників фактичних суспільних відносин у сфері господарювання, і таким чином на самі ці відносини. Якщо неповнота і якість правового впливу обумовлюють які-небудь небажані процеси, держава через свою законотворчу діяльність вносить відповідні корективи. Такий вплив господарського права проявляється в тому, що господарські правовідносини закріплюють сформовані фактичні відносини, викликають до життя прогресивні елементи у сформованих відносинах чи нові відносини, витісняють ті з них, що на даному етапі економічного розвитку вже не відповідають інтересам суспільства. [1]

Таким чином, господарські правовідносини як проміжна стадія господарсько-правового регулювання, що знаходиться між господарсько-правовими нормами і практичним результатом реалізації цих норм. Вони поєднують вимоги цих норм із діяльністю суб'єктів господарювання, на яких поширюється їх чинність у процесі удосконалення правового регулювання організації суспільного вироб­ництва, розподілу і перерозподілу ВВП.

                               Література:

1. И. Брижко, В. Цимбалюк, М. Швець, М. Коваль, Ю. Базанов Е-майбутнє та інформаційне право // За ред. д. ек. н., професора, члена-кореспондента Академії правових наук України М. Швеця // 2-е вид., доп.. -К.: НДЦШ АПрН України. - 2007.

2. В.С. Постульга Правовий статус конфіденційної інформації за законодавст­вом України //Правове регулювання економіки. КНЕУ. - 2003. -№ 4.

3. Мастяниця Й.У., Соснін О.В., Шиманський Л.Є. Інформаційні ресурси Укра­їни: проблеми державного управління. - К., 2006.