к.ф.н. Василенко Ірина Леонідівна

Українська національна академія зв’язку ім. О. С. Попова

Роль держави в адаптації молодих фахівців на ринку праці

На відміну від планової соціалістичної економіки, коли держава забезпечувала роботою випускників навчальних закладів, в умовах ринкової економіки воно не може повністю контролювати процес працевлаштування. Проте, усуватися від цього процесу держава також не повинна. Соціально орієнтована держава зобов'язана, з одного боку, не перешкоджати процесу вільного вибору місця роботи й функціонуванню ринкових механізмів працевлаштування, а з іншого боку - забезпечити соціальну захищеність молодого фахівця, створити умови для оптимального вибору професії й працевлаштування за фахом.

В Україні однією з причин незайнятості стає непрацевлаштування по закінченні загальноосвітніх, вищих і професійно-технічних навчальних закладів. Безробіття серед молоді перевищує цей рівень серед інших груп населення вдвічі. А шанс одержати роботу - удвічі менше. При цьому практично всі підприємства відчувають недолік кваліфікованої робочої сили. Однією із проблем, що повинна бути вирішена на державному рівні, є широкий розвиток у першу чергу технічної освіти в сфері точних і природничих наук. Це, безперечно, дасть поштовх росту попиту на інноваційну працю й розвиток ринкової інфраструктури в Україні. У даний момент, коли з активної діяльності пішло покоління фахівців, які сформувалися на технічному підйомі космічних успіхів, і різко впав престиж інженерних і робітничих професій, - скоротився прийом на технічні спеціальності в навчальні заклади всіх типів. Кількість інженерів не досягає й п'ятої частини загального випуску фахівців з вищою освітою, а число учнів ПТУ - ушестеро менше студентів вузів. З одного боку, упав престиж робітничих професій, через що випускники шкіл прагнуть поступити у вузи. З іншого боку, збільшується кількість економістів, юристів і відповідно скорочується кількість фахівців інженерного профілю. Незважаючи на надлишок ринку, зберігається орієнтація сучасної молоді на "модні" професії. Слід зазначити, що велика кількість фахівців з вищою гуманітарною освітою має позитивні сторони для суспільства, зокрема, підвищується економічна і юридична культура населення. Однак загострюється проблема працевлаштування й адаптації молодих гуманітаріїв на ринку праці. У цих умовах професійна орієнтація й інші профінформаційні послуги з боку держави повинні займати провідну роль у формуванні в різних категорій населення усвідомленого вибору професії, виду й місця діяльності, мотивації до праці в тому числі в рамках робітничих спеціальностей.

Протягом останніх років Управління освіти й науки облдержадміністрацій разом з регіональними службами зайнятості проводять профорієнтаційну роботу з учнями випускних класів. Впроваджені "уроки реального трудового життя" для школярів, проводяться ярмарки професій, інші позакласні заходи. Але, як показує практика роботи, цього виявляється недостатньо. З'явилася невідкладна необхідність у проведенні всеосяжної профорієнтаційної роботи серед школярів, починаючи, принаймні, з п'ятого класу. Саме тут головною повинна стати профорієнтаційна робота як з учнями, так і з їхніми батьками. Адже, переважно, саме під впливом батьків і близьких родичів діти вибирають майбутню професію.

На державному рівні отут треба, по-перше, істотно поліпшити інформованість молоді й населення в цілому про затребуваність фахівців того або іншого профілю, по-друге, більш обґрунтовано підходити до формування держзамовлень й, по-третє, налагодити систему працевлаштування за держзамовленням.

Орієнтація випускників на високу заробітну плату, особливо в юридичній й економічній сферах, лише частково є виправданою. Завищені очікування часом підтримуються профорієнтаційною роботою вузів, зацікавлених в абітурієнтах, неадекватними уявленнями родичів і знайомих, необґрунтованими чутками й т.д. У цьому зв'язку повинна бути налагоджена незалежна державна інформаційна служба, що інформувала б не тільки про кількість вакансій і безробітних, але й про розміри зарплат, у тому числі офіційних й «конвертових». Це можуть бути, наприклад, спеціальні телеканали, газети, інтернетовські сайти й т.п.

Істотною проблемою українського суспільства, що зачіпає соціальні, виробничі, освітні галузі й сфери діяльності, є недостатня обґрунтованість середньострокових й особливо довгострокових прогнозів потреби у тих або інших фахівцях. Наслідком такої необґрунтованості є й соціальна напруженість, обумовлена ростом молодіжного безробіття, і неадекватні ринку державні замовлення на фахівців, і негнучка система вузівських спеціальностей, і слабка профорієнтаційна робота навчальних закладів, і перекоси в суспільній думці щодо престижності професій і т.д. Поліпшення прогнозів потреби у фахівцях можливо як шляхом створення державних установ або комітетів, так і шляхом організації відповідних незалежних соціологічних, маркетингових досліджень або служб.

Випускники вузів часто не мають необхідного досвіду роботи зі своєї спеціальності, через що роботодавець віддає перевагу за інших рівних умов досвідченому працівнику. Нерідко підприємствам і фірмам доводиться витрачати час і засоби на доведення молодого фахівця до потрібного рівня вже після закінчення фахівцем вузу. Неабияке значення має вирішення питання про види й форми практики студентів на підприємствах. Адже не секрет, що в практиці часом не зацікавлені ні підприємства, ні студенти. Практика іноді носить формальний характер, оскільки студент не збирається працювати на даному підприємстві або він не потрібний підприємству. Очевидно, що отут потрібно загальнодержавні й регіональні рішення, створення об'єднань вуз-підприємство або законодавчо підкріплена форма участі фірми у вузівській спеціалізації.

Серйозною комплексною проблемою є невисокий рівень кваліфікації випускників ряду навчальних закладів. Робота в цьому напрямку вже ведеться, наприклад, створюються системи рейтингів вузів, державна акредитація й т.д. У той же час, необхідний багатоплановий моніторинг навчальних закладів з перспективою їхньої переорієнтації, укрупнення або навіть закриття тих з них, які нездатні підготувати конкурентноздатного фахівця.

Серйозною проблемою адаптації молодого фахівця на ринку праці є відсутність соціальних гарантій у більшості організацій і підприємств, особливо в забезпеченні житлом. Не останню роль відіграє й відсутність медичного страхування або забезпеченості дитячими установами. Через це молодий фахівець не може легко переїхати на роботу в інший регіон, де він затребуваний. Отут потрібні відповідні державні гарантії або конкретна допомога у випадку переїзду, наприклад договори з рієлторськими, рекрутинговими й т.п. компаніями.

Важливою проблемою адаптації на ринку праці є недостатня інформованість молоді про навички поводження на ринку праці, про тенденції цього ринку, про форми працевлаштування, про вимоги роботодавця й т.д. Деякі із цих проблем можна й потрібно вирішувати у вузі шляхом створення спеціальних курсів, семінарів. Але й на загальнодержавному рівні потрібен розвиток інформаційного аспекту служби зайнятості.

Таким чином, якщо підсумувати проблеми й труднощі в адаптації молодого фахівця на ринку праці, то можна констатувати наступне. Не завжди послідовно й науково обґрунтовано розробляються програми професійної адаптації населення до ринку праці, недостатньо активно залучають до рівноправного співробітництва соціальних партнерів - об'єднання роботодавців, профспілки, некомерційні організації, установи професійної освіти, асоціації випускників. Установи професійної освіти повільно перебудовуються з урахуванням нових вимог роботодавців, негнучко реагують на зміни ринку праці відносно відповідності структури, обсягів і профілів підготовки кадрів, рівня їхньої кваліфікації. Найчастіше триває підготовка кадрів для галузей, що переживають спад, де відбувається значне вивільнення працівників. Кількість випускників ссузів і вузів, що мають професії бухгалтера, економіста, техніка, юриста, значно перевищує потреби, що практично не залишає їм шансу для працевлаштування по отриманій спеціальності. Виходить, що замовниками по цих професіях виступають не підприємства й організації, а батьки. Украй негативну роль відіграє також відсутність цільової системи працевлаштування випускників навчальних закладів по договорах з роботодавцями: наявні договори укладають без взаємної відповідальності за їхнє виконання. Моніторинг працевлаштування своїх випускників навчальні заклади, як правило, не проводять або проводять не дуже якісно.

Ясно, що стратегія адаптації молоді на ринку праці повинна виступати найважливішим напрямком державної політики зайнятості, сприяти здійсненню конституційного права громадянина на вільний вибір трудової діяльності. У цілому діюча державна політика використання й розвитку молодіжних трудових ресурсів повинна включати раціонально сформоване законодавство в сфері професійної адаптації населення до ринку праці в сполученні з ефективними механізмами взаємодії регіональних органів ДСЗН, роботодавців, навчальних центрів служби зайнятості, установ професійної освіти й некомерційних громадських організацій.

Узагальнюючи відзначені вище способи вирішення проблем, можна виділити наступні напрямки вдосконалювання діяльності держави в сфері адаптації молоді на ринку праці в тісному зв'язку із соціальною адаптацією всього населення, оскільки зміна всього суспільства, перехід від однієї системи цінностей до іншої змушує перебувати в режимі адаптації практично все суспільство й кожну людину окремо:

- системна координація програм професійного навчання й перепідготовки трудових ресурсів на основі прогнозу попиту й формування пропозицій робочої сили на ринку праці як основи узгодження обсягів і профілів підготовки кваліфікованих кадрів;

- моніторинг потреб ринку праці в професійно-кваліфікаційному розрізі;

- формування державної системи професійної орієнтації населення й, у першу чергу, учнів початкової й середньої професійної освіти; підвищення мотивації школярів до трудової діяльності з професій і спеціальностей, затребуваних на ринку праці;

- підвищення конкурентноздатності на основі адекватного вимогам ринку праці розвитку системи безперервної професійної освіти, що включає базову й додаткову освіту, професійну підготовку, а також розвиток внутрівиробничого навчання персоналу;

- підтримка малого бізнесу й підприємництва з метою створення нових робочих місць і сприяння зайнятості населення зокрема сприяння молодіжному підприємництву; організація літніх трудових таборів для студентів;

- організація навчальних семінарів і курсів перепідготовки з гарантованим працевлаштуванням;

- поліпшення інформаційного забезпечення й психологічної підтримки населення;

- створення системи контролю якості освіти, що дозволяє здійснити структурну перебудову професійної освіти з урахуванням потреб ринку праці.