Єрьоміна М.Л.

науковий керівник викладач Шпілевська Г.М.

ХНЕУ, Україна

Особливості формування статутного капіталу підприємства

Актуальність проблеми. На сьогоднішній день в Україні склалося скрутне економічне становище. Світова криза вплинула на економічне становлення країни та на підприємницьку діяльність в цілому. В сучасній ринковій ситуації дуже важливим етапом є формування статутного капіталу підприємства. Кожному підприємству потрібно формувати свій статутний капітал, так, щоб власних коштів було більше ніж позикових, що забезпечить фінансову стабільність та зменшить залежність від зовнішніх факторів фінансування і захистить підприємство від впливу негативних чинників.

Аналіз останніх наукових досліджень. Присвячена праця сутності статутного капіталу видатному професору, Кірейцев Г. Г. та його однодумців, а саме Воробйов Ю. М., Салига С.Я., Дацій Н.В., Корецький С.О., Нестеренко Н.В та Терещенко О.О., які вважали, що статутний капітал – це досить умовна величина, яка означає сукупний розмір внесених засновником або учасником коштів в момент створення товариства, наприклад, надані в натуральній формі цінності у власність підприємствам за рахунок внесків до статутного капіталу чи в оплаті акцій, оцінюють за вартістю, визначеною за домовленістю учасників [3; 4; 6; 7;]. Дане визначення не є точним і не повністю розкриває сутність статутного капіталу, тому дане дослідження потребує більш детальнішого аналізу та подальших розробок з метою застосування у майбутньому на практичній діяльності підприємств. У праці Бандурки О. М. поняття статутний капітал трактується, як зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, яка є внеском власників до капіталу підприємства [2].

Уточнюючи визначення статутного капіталу, можна сказати, що це ресурси, які можуть бути внесені у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за підприємством на право власності або повного господарського володіння, які зазначені чинним законодавством.

Метою роботи є нагальна проблема розглянути ефективність формування статутного капіталу на підприємстві та уточнення поняття «статутний капітал», що є актуальним у зв’язку із зростанням підприємницької діяльності в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження. Кожний підприємець, який планує займатися підприємницькою діяльністю має сформувати власний капітал, який забезпечить продовження його господарської діяльності та подальше функціонування підприємства. Одним з основних елементів власного капіталу є статутний капітал, який є показником, що характеризує розміри та фінансовий стан підприємства.

Розмір статутного капіталу підприємства в значній мірі визначає масштаби його виробничо-господарської діяльності, хоч, природно, не існує прямого зв’язку між розмірами статутних капіталів підприємств різних галузей і обсягом виробництва товарів та послуг на них, бо останнє визначається ще й такими факторами, як попит, пропозиція і ціна на товари та послуги, розмір залучених кредитів та інших позикових фінансових ресурсів. У певній мірі розмір статутного капіталу впливає на можливості зовнішнього фінансування, ділову репутацію підприємства [1].

Початковий розмір статутного капіталу підприємства фіксується в статуті або установчому договорі, які в обов’язковому порядку подаються до органів влади під час державної реєстрації підприємства. Контролюючі державні органи (фінансові, податкові), а також банки у взаємовідносинах постійно слідкують за розміром статутного капіталу кожного підприємства і за тим, щоб він був відповідним чином оплачений: адже замало лише задекларувати в статуті певний розмір статутного капіталу, треба вжити заходи до того, щоб кошти (або майно, нематеріальні активи) надійшли в розпорядження підприємства реально від усіх юридичних і фізичних осіб, що мають частки в статутному капіталі та є його власниками [1].

Джерела формування статутних капіталів залежить від типу підприємства і форми власності, на базі якого воно функціонує. В Україні права підприємств різних форм власності та типів закріплені у чинному законодавстві, зокрема в законах України “Про власність”, “Про підприємство в Україні”, “Про господарські товариства”.

В сучасних ринкових відносинах формування фінансових ресурсів підприємства займає велике значення, так як ефективність формування та використання впливає на фінансову стійкість підприємства. Одним з основних показників, які характеризують його фінансову стійкість, стає величина власного капіталу.

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань [5]. Власний капітал складається з статутного (пайового), додаткового, резервного, неоплаченого, вилученого капіталів та нерозподіленого прибутку(збитку).

Статутний капітал, як найважливіший елемент власного капіталу підприємства, виконує відповідні функції.

Існують наступні функції та цілі збільшення статутного капіталу: заснування та введення підприємства в дію - реалізація інвестиційного проекту; відповідальність і гарантії (забезпечення кредитоспроможності) - виконання вимог щодо мінімального розміру СТК; захисна функція направлена на проведення санації; управління та контролю - поглинання чи придбання контрольного пакета інших підприємств; фінансування та забезпечення ліквідності - поліпшення ліквідності та платоспроможності; рекламна (репрезентативна) функція - модернізація чи розширення виробництва; база для нарахування дивідендів - оптимізація дивідендної політики.

Розмір статутного капіталу підприємства визначається зареєстрованим для нього статутом та складається з внесків його учасників. Оцінка внесків у статутний капітал здійснюється в грошовому еквіваленті за спільною згодою учасників відповідно до встановлених норм.

Внески засновників можуть дути в таких формах [5]:

Речі:

рухове майно можуть бути транспорті засоби, техніка, меблі, обладнання, інші матеріальні цінності, тобто цінності, які з легкістю переміщуються у просторі;

нерухоме майно будинки, споруди, земельні ділянки та інші об’єкти;

грошові зноси можуть бути як в національній валюті так і в іноземній;

зноси в формі цінних паперів, а саме, акції, облігації,сертифікати, тощо.

Майнові права:

зобов’язальні права, право вимоги учасника до іншого суб’єкта;

речові права, це право на користування будинками,приміщеннями, транспортними засобами;

права на об’єкти інтелектуальної власності на винаходи, комп’ютерні програми, торгові марки;

Таким чином, внесками засновників до статутного капіталу можуть бути, як грошові кошти так і майно. Тобто, можна частину внести в грошовому вигляді, а частину обладнанням, але все повинно мати грошову оцінку.

Не може бути вкладом до статутного капіталу:

особисті немайнові права інтелектуальної вартості;

земельні ділянки, які призначені для ведення особистого селянського господарства;

бюджетні кошти, кошти одержані в кредит та під заставу.

Для збільшення розмірів статутного капіталу, потрібно проводити ефективну політику на підприємстві, а саме спрямувати дивіденди на збільшення статутного капіталу, залучати додаткові грошові та матеріальні ресурси від учасників при збільшенні розмірів їх часткою або додатковому прийомі учасників.

Висновки та перспективи в даному напрямі. Основним джерелом формування власних коштів підприємства є статутний капітал – це сукупність в грошових, майнових та речових внесків засновників в майно при створенні підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначеними засновницькими документами. Статутний капітал виступає невід’ємним сегментом підприємницької діяльності, тому для ефективності, потрібно розробити методику та організацію процедур зовнішнього та внутрішнього контролю статутного капіталу, що дасть змогу своєчасно виявити помилки при формуванні статутного капіталу та забезпечить ефективну діяльність підприємства.

Список використаної літератури:

1. Закон України „Про господарські товариства ” // Урядовий кур’єр . – 2004. 16 січня.

2. Бандурка О. М. Фінансова діяльність підприємств. / О. М.
Бандурка, М. Я. Коробов, П. І. Орлов, К. Я. Петрова. – К. : Либідь, 2005. - 384 с.

3. Воробйов Ю. М. Особливості формування фінансового капіталу підприємств // Фінанси України. – 2001. – №2. - С. 77 - 85.

4. Кірейцева Г. Г. Фінансовий менеджмент: навч. посібн. / Г. Г. Кірейцева. – К. : ЦУЛ, 2002. – 496 с.

5. Затверджено Наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 N 87. Положення ( стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності"// http://zakon.rada.gov.ua

6. Салига С. Я. Фінансовий менеджмент: навч. посібн. / С. Я. Салига, Н. В. Дацій, С. О. Корецький, Н. В. Нестеренко, К. С. Салига. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 274 с.

7. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання / О. О. Терещенко, М. Н. Водачкова. – К. : КНЕУ, 2003. – 554 с.