Економічні науки / Економічна теорія

Ховрак І.В., Максименко О.О.

КНУ імені Михайла Остроградського, Україна

ДОСЛІДЖЕННЯ СУТНОСТІ ТА ПРИЧИН БАНКРУТСТВА ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ

В умовах нестабільності економіки, грошового дефіциту, постійних змін в законодавстві значна кількість підприємств стають неплатоспроможними, що може призвести до їх банкрутства. Тому діагностика банкрутства і підтримки платоспроможності підприємства - є актуальним питанням в Україні, оскільки банкрутство одного суб’єкта господарювання призводить до порушення загальної макроекономічної рівноваги. Також важливо забезпечувати об’єктивність проведення оцінки ймовірності банкрутства господарюючих суб’єктів, оскільки від цього залежить вартість підприємства, його інвестиційна привабливість, що в свою чергу впливає на економічні інтереси держави.

Банкрутство, переважно, визначається, як «пов’язану з нестачею активів у ліквідній формі нездатність юридичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності задовольнити вимоги своїх кредиторів у встановлений для цього строк» [1, с.191]. З іншого боку, банкрутство розглядається як «визнана судом неспроможність господарюючого суб'єкта виконувати свої зобов’язання та продовжувати підприємницьку діяльність внаслідок її економічної неефективності, що є негативним наслідком кризи, призводить до порушення фінансових відносин і ставить під загрозу подальше існування підприємства» [2, с.71].

Процес банкрутства може бути ініційований особою-боржником (добровільне банкрутство), або будь-ким з кредиторів, якому боржник не може виплатити борг (вимушене банкрутство). Тому також вважається, що банкрутство є вимушеним засобом суб’єкта, здатним відновити його збалансований стан. В цьому випадку «вирішення фінансових проблем підприємства породжує ряд нових відносин соціально-економічного, матеріально-технічного, правового, майнового характеру тощо» [3, с.77].

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» закріплено умови та порядок визначення юридичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності – банкрутами. Метою системи регулювання банкрутства визначається оздоровлення внаслідок «цивільно-правової відповідальності за неефективну організацію роботи підприємства, що дозволяє створити умови для перебігу капіталу від неефективних, нерентабельних виробництв у прибуткові сфери економічної діяльності» [4].

Оскільки за даними Світового банку і Міжнародної фінансової корпорації у 2010 р. позиція України у рейтингу «ведення бізнесу» за індикатором «закриття бізнесу» є низькою порівняно з іншими країнами світу (145 місце серед 183 країн), 22.11.10 р. Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визначення його банкрутом». Метою даної Концепції є вдосконалення процедур банкрутства за наступними принципами: 1) пріоритетність відновлення платоспроможності порівняно з банкрутством; 2) баланс інтересів кредиторів, боржників та власників майна; 3) відновлення платоспроможності у досудових (позасудових) процедурах.

Проте банкрутство в Україні досі є засобом тіньової приватизації, відкриваючи можливість юридичним і фізичним особам, нездатним виконати свої фінансові зобов'язання, звільнитися від більшої частини свого боргу або ж реорганізовувати власний бізнес, тобто знову набути фінансової стабільності. Тому необхідно й надалі удосконалювати засади державного регулювання банкротства, що забезпечить підвищення ефективність функціонування національної економіки.

Учасником провадження у справі про банкрутство є державний орган з питань банкрутства, який у разі призначення ліквідатора веде облік даних про нього, приймає, обробляє, накопичує та зберігає інформацію ліквідатора про хід ліквідаційної процедури. Окрім спеціалізованого державного органу з питань банкрутства підприємств, контроль у сфері відносин санації і банкрутства опосередковано здійснюють інші державні органи. Види банкрутства наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Характеристика видів банкрутства*

Вид	Характеристика
Реальне банкрутство	Воно характеризує повну нездатність підприємства відновити в майбутньому періоді свою фінансову стійкість і платоспроможність у силу реальних втрат використовуваного капіталу. Катастрофічний рівень втрат капіталу не дозволяє такому підприємству здійснювати ефективну господарську діяльність у майбутньому періоді, унаслідок чого воно з'являється банкрутом юридично.
Технічне банкрутство	Цей термін характеризує стан неплатоспроможності підприємства, викликаний істотним простроченням його дебіторської заборгованості. При цьому розмір дебіторської заборгованості перевищує розмір кредиторської заборгованості підприємства, а сума його активів значно перевищує обсяг його фінансових зобов'язань. Технічне банкрутство при ефективному антикризовому управлінні підприємством, включаючи його санування, звичайно не призводить до юридичного його банкрутства.
Навмисне банкрутство	Воно характеризує навмисне створення (чи збільшення) керівником чи власником підприємства його неплатоспроможності; нанесення ними економічного збитку підприємству в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб; свідомо некомпетентне фінансове управління. Виявлені факти навмисного банкрутства переслідуються в карному порядку.
Фіктивне банкрутство	Воно характеризує свідомо помилкове оголошення підприємством про свою неспроможність з метою введення в оману кредиторів для одержання від них відстрочки (розстрочки) виконання своїх кредитних зобов'язань чи знижки із суми кредитної заборгованості. Такі дії також переслідуються в карному порядку.

*складено авторами з джерел [3, с.90-105]

Головними групами причин виникнення кризи на підприємствах, що в подальшому введе організації до банкрутства, є зовнішні та внутрішні фактори [1, с.191; 5, с.379-380; 6]. Зовнішні причини кризового розвитку доцільно поділяються на: а) соціально-економічні фактори загального розвитку країни (спад обсягу національного доходу; ріст інфляції; уповільнення платіжного обороту; нестабільність податкової системи; зниження рівня реальних доходів населення; ріст безробіття); б) ринкові фактори (зниження ємності внутрішнього ринку; посилення монополізму на ринку; суттєве зниження попиту; спад кон'юнктури в економіці в цілому; нестабільність фінансового ринку; зниження активності фондового ринку; нестабільність валютного ринку); в) інші зовнішні фактори (політична нестабільність; негативні демографічні чинники; стихійні лиха; погіршення криміногенної ситуації тощо).

Внутрішні фактори кризового розвитку містять в собі: а) виробничі (неефективний маркетинг; неефективна структура поточних витрат; низький рівень використання основних фондів; низький рівень кваліфікації персоналу; недостатньо диверсифікований асортимент продукції, неефективний виробничий менеджмент); б) інвестиційні (неефективний фондовий портфель; висока тривалість будівельно-монтажних робіт; суттєва перевитрата інвестиційних ресурсів; недосягнення запланованих обсягів прибутку по реалізованих проектах; неефективний інвестиційний менеджмент); в) фінансові (неефективна фінансова стратегія; неефективна структура активів (низька ліквідність); надмірна частка позикового капіталу; висока частка короткострокових джерел залучення позикового капіталу; ріст дебіторської заборгованості; висока вартість капіталу; перевищення припустимих меж фінансових ризиків; неефективний фінансовий менеджмент).

Основним засобом боротьби з банкрутством виступають заходи запобігання банкрутства боржника, надані в таблиці 2.

Таблиця 2

Заходи запобігання банкрутства

№	Підхід	Сутність підходу
1.	Стимулювання розвитку бізнесу та зростання ефективності економіки	Загроза банкрутства суттєво впливає на поведінку ринкових суб'єктів, змушуючи підприємців обережно приймати господарські рішення і підтримувати рівень рентабельності, достатній для обслуговування боргу.
2.	Контроль господарських відносин між окремим суб'єктами ринку	Банкрутство повинно мати загальний характер, поширюючись на всіх без винятку суб'єктів ринку незалежно від організаційно-правових форм господарювання, розмірів, форм власності кредиторів.
3.	Очищення ринку від недієздатних учасників	Інститут банкрутства є одним із інструментів регуляції розвитку ринку, надає завершеності механізму. Саме ринок щоденно змушує одних власників поступатися місцем іншим, сильнішим конкурентам.
4.	Справедливий розподіл грошових коштів, отриманих від продажу майна банкрута, між кредиторами	Це сприяє ранжуванню кредиторів, тобто визначенню пріоритетів для задоволення їхніх претензій при недостатній кількості майна боржника.
5.	Створення умов для відновлення бізнесу у випадку доцільності	Ситуація банкрутства може бути наслідком співпадання негативних зовнішніх та внутрішні чинників, управлінських помилок. У такій ситуації доцільно дати шанс вижити і відновити свою діяльність

* складено авторами з джерел [7, с.26-27]

Для розробки національної стратегії державного регулювання процесу банкрутства необхідно розглянути моделі зарубіжних систем регулювання процесів банкрутства (табл. 3). У світовій практиці керуються критеріями неоплатності та неплатоспроможності підприємства.

Таблиця 3

Системи регулювання процесів банкрутства

№	Країна	Причини для порушення справи про банкрутство	Критерії неспроможності
1	Україна	Заява кредиторів або самого боржника	Неможливість задоволення вимог кредиторів протягом 3-х місяців на суму не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати
2	Німеччина	Заява кредиторів або самого боржника	Підприємство неплатоспроможне в прогнозованому періоді
3	Америка	Заява боржника	Підприємство неплатоспроможне в прогнозованому періоді
4	Франція	Заява кредиторів або самого боржника	Неможливість задоволення вимог кредиторів протягом 3-х місяців на суму не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати

* складено авторами з джерел [8; 9, с.45-47]

Отже, банкрутство – це процес, спрямований на досягнення макроекономічної (оздоровлення національної економіки в цілому) та мікроекономічної мети (відновлення стабільності неплатоспроможного суб’єкта господарювання). Основними проблемами, які виникають при реалізації процесу банкрутства є: проблеми захисту інтересів держави в ході банкрутства; скуповування боргів з метою ініціювання процедури банкрутства; відчуження боржником майна напередодні банкрутства; протиріччя інтересів «власник та кредитор». На підставі вище наведеного аналізу можна зробити висновок, що необхідно підсилити ступінь державного регулювання й контролю процесів банкрутства з метою не допущення розвитку процесів ворожого поглинання. Також, з метою встановлення чітких та прозорих принципів в процесах банкрутства, доцільно враховувати міжнародний досвід регулювання даних процесів, а саме: створення єдиного реєстру пiдприємств-банкрутiв і справ про банкрутство; розбудова нормативно-правового середовища з вiдповiдними професiйними та iнституцiйними можливостями.

Література:

1. Каракулова І.С. Сучасні аспекти банкрутства підприємств / І.С Каракулова // Теоретичні та прикладні питання економіки. Збірник наукових праць. Випуск 20. (за заг. ред. проф. Єханурова Ю.І., Шегди А.В.) – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009.– С. 188-192.

2. Берест М.М. Критичний аналіз змісту економічної категорії «банкрутство» / М.М. Берест, А.П. Тимошенко // Вісник економіки транспорту і промисловості. – 2010. – № 29. – С.69-72.

3. Захарченко В. Практика організаційно-правового регулювання процедур банкрутства в державах з ринкової економікою / В. Захарченко // Економіка. – 2002. – №4. – С.107.

4. Матеріали Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/

5. Колісник М.К. Інститут банкрутства як інструмент антикризового управління виробничо-господарських структур / М.К. Колісник, Н.Б. Ярошевич // Науковий вісник НЛУУ. – 2006. – Вип.16.1. – С.377-382.

6. Хархут Н. Аналіз передумов неплатоспроможності та банкрутства підприємств / Н. Хархут // Економічний аналіз. Наукові записки. – 2006. – Випуск 16. – С.117-121.

7. Подъяблонская Л.М. Финансовая устойчивость и оценка несостоятельности предприятий / Л.М. Подъяблонская, К.К. Поздняков // Финансы. –2002. – №12. – С.26.

8. Степанов В.В. Несостоятельность (банкротство) в России, Франции, Англии, Германии. / В.В. Степанов– М.: Статут, 1999. – С.9-29.

9. Бірюков О. Захист прав кредиторів у справах про банкрутство / О. Бірюков // Українське комерційне право. – 2007. - №8. – С.39-47.