Економічні науки/14. Економічна теорія

аспірант Ковч В.В.

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана. Україна

Досвід провідних країн світу в підтримці бізнес-інкубаторів, як інноваційного потенціалу розвитку країни

У світі, спостерігається стрімке зростання бізнес-інкубаторів. На початок 90-х років їх кількість налічувала біля 200 шт, а тепер понад 3000. Останніми роками вони інтенсивно звертають на себе увагу уряду, наукових шкіл та економістів, оскільки допомога малому підприємництву розглядається з точки зору інструменту забезпечення економічного зростання, як засіб зміцнення приватного сектора, позбавлення територіальної нерівності через децентралізацію процесу розвитку на місцевому чи регіональному рівні [1, С. 52].

Інкубатор, як елемент інноваційної інфраструктури, постійно перебуває в розвитку та є осередком носіїв передової технології, одним із тих, що надає підтримку інноваціям. Розглядаючи його як інноваційний потенціал розвитку країни, необхідно врахувати його поширення та значення в різних країнах світу.

Взявши до уваги світовий досвід 90-х років ХХ століття, доцільно відзначити позитивну діяльність бізнес-інкубаторів, що призвело до створення понад 80% нових робочих місць у Європі та зокрема в США.

Бізнес-інкубатори зарекомендували себе настільки удалою формою підтримки підприємництва, що останніми роками їхнє число продовжує зростати не тільки в США, де вони поєднуються в Національну асоціацію інкубаторів бізнесу, але й в інших країнах світу. Після США, найбільше поширення вони одержали в Західній Європі. Практично у всіх країнах світу інкубатори користуються підтримкою держави, що виконує фінансування програм по розвитку підприємництва, особливо в науково-технічній сфері.

Розглядаючи Італійський досвід, їх зацікавленість в інкубаторах охарактеризовується декількома факторами, а саме:

Ø Утворення певної можливості «позбавитися зайвої робочої сили», шляхом переходу її до відокремлених нових фірм;

Ø Отримання права власності на нові технологій, що були розробленні безпосередньо в даних інкубаторах.

Аналізуючи діяльність Швеції у даному напрямку, доцільно зауважити, що тут набула активного поширення така форма інкубування, як «внутрішній» інкубатор. Даний інкубатор створюється завдяки великим підприємствам, основна мета такого створення та генерування нових ідей, інновацій, розробок та впровадження у життя новітніх бізнес-проектів. Деякі проекти мають тенденцію до реалізації в межах великого підприємства, проте більшість новостворених фірм відокремлюються, зокрема коли даний бізнес-проект не має зв’язку з пріоритетним напрямом діяльності великого підприємства.

У Фінляндії створення муніципалітетами Агенцій економічного розвитку і бізнес-інкубаторів є досить поширеною та ефективною практикою. У Фінляндії діє 25 таких Агенцій. Керування бізнес-інкубаторів агенції проводиться віртуально – знаходження підприємств в одному приміщенні не є обов’язковим [3, С. 35]

В Росії перші бізнес інкубатори були створені в межах програм міжнародної допомоги. Відповідно до реалізації програми «БІНК» до 1996 року були створені 8 бізнес інкубаторів. За прийнятим рішенням у 1996 році 22 засновників бізнес-інкубаторів з регіонів Росії та структур, програми яких були направлені на розвиток інкубаторів, було створено Некомерційне партнерство «Національна співдружність бізнес-інкубаторів» (НСБИ).

В Росії різке підвищення інтересу до створення бізнес-інкубаторів з боку держави відзначається тільки в останні роки. За даними Національної співдружності бізнес-інкубаторів Росії, за 3 роки з числа малих підприємств, самостійно почавши свою діяльність, виживає тільки 14-30%, у той час як у бізнесі-інкубаторі — 85-86%. Бізнес-інкубатори визнані одним з найбільш результативних елементів підтримки підприємництва у світі, знижуючи кількість невдач у бізнесі до 20% [4].

Значна кількість зарубіжних інкубаторів входять у склад технопарків та промислових зон. На території України кількість технопарків, до складу яких входять бізнес-інкубатори є порівняно невеликою. Для уникнення утворення можливих труднощів, доцільно створювати і розвивати спеціальні виробничо-технологічні зони на базі підприємств, що функціонують [2, С. 51].

Концепція бізнесу-інкубатора допускає ротацію фірм-клієнтів, саме тому в інкубаторі, не припустима наявність довгострокових договорів про оренду приміщення. Середній термін їх перебування в інкубаторі складає від 2 до 5 років. Якщо підприємство за цей час стає незалежним та самостійним, то доцільним в такому випадку є пошук приміщення поза інкубатором та звільнення місце для нової фірми. Проте, практика свідчить, що у залежності від наявної площі і попиту на неї іноді можуть використовуватися і більш тривалі договори про оренду [5, С. 352].

В Україні та Росії створення перших бізнес-інкубаторів було стимульовано міжнародною фінансовою допомогою. Наприкінці 90-х років Агентство міжнародного розвитку США проводило фінансування виконання Програми розвитку бізнес-інкубаторів в Україні. У межах цієї програми були створені такі бізнес-інкубатори, як технологічний бізнес-інкубатор «Харківські технології», бізнес-інкубатор Херсонської торгово-промислової палати, бізнес-інкубатор Об’єднаного профкому Чорнобильської АЕС й інші. [5, С. 352].

Для сприяння розвитку бізнес-інкубаторів в Україні доцільно розробити та прийняти Типового положення про бізнес-інкубатор. Проте основною проблемою, може лишитися – створення всебічних сприятливих умов для розвитку функціонуючої мережі бізнес інкубаторі [1. С 53].

У багатьох регіонах України вже є набутий певний практичний досвід у вирішенні регіональних проблем, завдяки залученню до цього малого приватного бізнесу, та надання йому підтримки через недержавні організації, а саме через бізнес-інкубатори. Розвиток в даному напрямку є можливим, лише за умов проведення ретельного аналізу вітчизняного і зарубіжного досвіду та вибору стратегічного напряму діяльності на майбутнє. Аналізуючи умови діяльності бізнес-інкубаторів у провідних країнах світу, доцільним є подальший розвиток та вдосконалення діяльності інкубаторів на території України, надання їм підтримки з боку держави, уряду та створення діючого механізму підтримки окремих елементів інфраструктури, що займається інноваційною діяльністю та безпосередньо бізнес-інкубаторами.

Література

1. Васильєва Л.М. Бізнес-інкубатори як частина інфраструктури підтримки малого підприємництва // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2010. – №1. – С. 50-54

2. Гаташ В. «Бізнес-інкубатор для маленьких і середніх інноваційних фірм». – Інтернет-ресурс – «Дзеркала тижня». - http://www.zn.kiev.ua

3. Надія Матвійчик-Соскіна. Практика діяльності бізнес-інкубаторів на базі інформаційних технологій: досвід європейських країн. // Шляхи впровадження інноваційно-інвестиційної моделі розвитку в українських містах / За загальною ред. О. І. Соскіна. – К.: Вид-во «Інститут трансформації суспільства», 2008. –64 с.

4. Сошникова Е.А. Бизнес-инкубирлвание в промышленной сфере (бизнес-инкубаторы и крупные промышленные предприятия). // Материалы Заочной научно-практической конференции «Малый и крупный бизнес: проблемы и перспективы взаимодействия» 2003г – Інтернет-ресурс: - http://www.smb-support.org/bp/arhiv/7/stat13.htm

5. Современные иннвационные структуры и коммерциализация науки / Мазур А. А., Гагауз И. Б., Гринев Б.В. и др. Под ред. А.А. Мазура. – X.: Харьковские технологии, 2003. – 352 с.