Экономика / 15. Государственное регулирование экономики

Пакуліна Г.С.

ЗОСШ № 95, м. Харків

Стабільний розвиток соціальної сфери як передумова

подальшого економічного зростання

В Україні не відбувається очікуваний економічний прорив, про можливість якого не так давно говорили політики й учені. На наш погляд, однією з причин цього є недостатнє залучення в рості економіки соціальної сфери. Як свідчить світовий досвід, саме вона є передумовою подальшого економічного зростання, підвищення добробуту населення та забезпечення стабільності в країні.

Останнім часом в розвинених країнах зростає ваговитість знань. Питома вага нових знань, які втілюються в товарах, технологіях, освіті, організації виробництва, коливається від 70 до 85% приросту ВВП. В Україні цей показник значно скромніший. Тому не дивно, що в глобальній економіці переваги мають ті держави, які забезпечують сприятливі умови для соціального розвитку.

Як відомо, в Україні в розвитку соціальної сфери за роки незалежності було багато що втрачено. Тому першочерговим завданням нашої держави є не лише теоретичне обґрунтування, а й створення організаційного та економічного механізму подальшого соціального розвитку, визначення кількісних і якісних параметрів формування соціальної сфери та її структури в умовах ринкових стосунків. А це означає, що необхідно забезпечити узгодження діяльності різних господарських організацій. Зміни у сфері виробництва послуг супроводжуються цілим комплексом заходів щодо удосконалення системи планування, у тому числі створення нових робочих місць в цій сфері. Робота стає важливим мірилом місця та ролі людини в соціальному розвитку.

Сьогодні, як колись, важливим є забезпечення стабільного розвитку соціальної сфери в регіоні. Ця потреба базувалася на об'єктивному законі планомірного пропорційного розвитку, який передбачає необхідність як підйому соціальної сфери в цілому, так і кожної її ланки зокрема. Головною метою соціального розвитку, а отже, і планування соціальної сфери є підвищення рівня життя населення, а також формування людського капіталу в цілому, як головної продуктивної сили. Можна помітити, що це досить спільна мета, яка тому і не може бути змодельована, хоча і повинна враховуватися в процесі планування. Вона служить його основою. Зрозуміло, що плани усієї країни відносно підвищення рівня життя мають доповнюватися зусиллями виробничих колективів соціальної сфери, населених пунктів, районів, регіонів. В той же час в плани соціального розвитку необхідно закладати й такі показники, які б сприяли зменшенню існуючої диференціації. Зрозуміло, що рішення проблем соціальної нерівності, соціальній неоднорідності суспільства може бути представлено шляхом певних і чітких тимчасових інтервалів, які характеризують послідовність і етапність реалізації цієї мети.

Як відзначалося вище, на розвиток соціальної сфери впливає багато чинників, які частіше за все неоднозначно пов'язані між собою. Цей вплив може бути як безпосереднім, так і опосередкованим. Функціонування соціальної сфери треба розглядати як невід'ємну частину всієї соціально-економічної системи країни. Соціальна сфера України нині – це близько 100 тис. установ, одна третина основних фондів і майже стільки ж уся працююча. До речі, слід зазначити, що тут зосереджений найвищий інтелектуальний потенціал. Все це свідчить про вагому роль соціальної сфери в житті суспільства. Її значення для національної економіки можна розглядати в двох аспектах: один з них полягає в тому, що цей сегмент економіки істотно визначає рівень розвитку національної економіки. Тому в перспективі без гнучкої та ефективної системи фінансування неможливе її повноцінне функціонування. У перспективі в розвитку соціальної сфери повинні статися істотні зміни, до яких, на наш погляд, доцільно віднести: зростання інвестицій, що зумовить поліпшення її інфраструктурного потенціалу; подальша диверсифікація послуг соціальної сфери; активізація розвитку ринку послуг; підвищення освітнього, професійного та кваліфікаційного рівня кадрового потенціалу, що, у свою чергу, зумовить підвищення ефективності виробництва.

Подальший розвиток соціальної сфери повинен сприяти досягненню соціальної рівності, вдосконаленню способу життя. А це можливо при зменшенні відмінностей в прибутках між різними соціальними групами, при діставанні рівних можливостей кожного в задоволенні не лише матеріальних, але й культурних потреб. Це, у свою чергу, вимагає поліпшення доступності усіх елементів інфраструктури соціальної сфери та відповідних послуг для кожного громадянина. Вирішуючи цю задачу, соціальна сфера створює передумови для всебічного розвитку особистості. Саме плануючи та прогнозуючи досягнення соціальної рівності, можна цілеспрямовано вирішувати і завдання розвитку особистості, формування головної продуктивної сили громадського розвитку. Підвищення рівня життя, формування здорового способу життя, зниження соціальної диференціації дають можливість виразити себе як через головну мету соціального розвитку, так і через ієрархію – «дерево цілей». Процес конкретизації цілей від вищого рівня до найбільш низького нагадує процес розростання дерева. До цього способу - побудови «дерева цілей» – доводиться звертатися кожного разу, коли мета велика та складна, щоб її можна було безпосередньо зв'язати із засобами її досягнення. Проте таке формулювання програми соціального розвитку передбачає необхідність детального визначення цілей для різних рівнів організації суспільства, кожного колективу згідно їх ролі в процесі громадського виробництва.

Роль соціальної сфери в суспільстві зростатиме. Адже вже за останні 15 років експорт послуг збільшився удвічі, перевищивши експорт товарів, а у вартості експорту їх доля досягла четвертої частини. Отже, в умовах глобалізації й інтеграції економіки України в європейський і світовий ринок проблема прискорення розвитку соціальної сфери, яка потребує створення відповідних технічних, структурних, організаційних та управлінських передумов, набуває особливого значення. Світовий досвід свідчить, що без створення сучасного ринку якісних послуг, розвиненого транспорту і зв'язку, фінансово-кредитної сфери та комплексу ділових послуг, сфери освіти та охорони здоров'я Україна не зможе стати складовою глобальної економіки.