УДК 330.101:330.52(043)

Лещук Сергій Вікторович

Луцький національний технічний університет

Державне регулювання економіки

Роль держави особливо важлива у гарантуванні соціального захисту різних верств населення. Держава забезпечує економічне, політичне і соціальне життя суспільства.

Для України важливо не допустити помилок, які були допущенні в попередні роки незалежності. Потрібно використати позитивний досвід інших економічно розвинутих країн. За допомогою державного регулювання визначають напрямки розвитку економіки на всіх рівнях суспільства. Слід додати, що із зміною суспільства змінюється наші уявлення про роль держави в економічному і соціальному розвитку. Різного роду процеси глобалізації у світовій економіці спонукають до пошуків відповіді на питання:

- Якою повинна бути роль держави?

- Якими повинні бути головні сфери державного впливу?

Державне регулювання економіки є елементом взаємовідносин уряду з економічними агентами, один з дієвих засобів вирішення практичних питань. Воно може виявлятися як послаблення, так і посилення державного впливу. Заходи щодо зменшення впливу держави на економічні процеси стосуються насамперед мікрорівня.

В підсумку повинно сприяти вирішенню таких питань, як зменшення тиску нових правил контролю та інспектування системи, внесення деяких поправок до податкового кодексу . Потрібно формувати економічну політику держави на відповідному міжнародному рівні. Ефективно використовувати економічні, правові та адміністративні важелі.

Слід відмітити, що у всіх розвинутих країнах базовим елементом механізму координації системи господарства є насамперед держава а також ринок. Важливого значення набуває проблема їх раціонального співвідношення, яке не є сталим і залежить від багатьох умов: специфіки виробництва, рівня економічного розвитку.

Сучасне розвинене виробництво неможливе без наявності в більших чи менших розмірах державної власності та державного регулювання. Загальна приватизація нині стала б такою самою наругою над економікою держави.

Приватизація – це процес придбання громадянами у власність усіх або частини акцій акціонерних, інших господарських товариств, а також підприємців, заснованих на змішаній або колективній власності.

Роздержавлення власності означає перетворення державних підприємств у такі, що засновані на інших, недержавних формах власності. Приватизація і роздержавлення відбуваються у таких формах:

1. Викуп майна державного підприємства, зданого в оренду, орендним підприємством або іншим орендарем;

2. Перетворення державного підприємства на акціонерне чи інше господарське підприємство;

3. Викуп майна державного підприємства членами трудового колективу;

4. Продаж державних підприємств за конкурсом або на аукціоні громадянам і юридичним особам.

Виходячи з цього, оптимальна політика роздержавлення полягає:

- Різкому скороченні сфери державної власності та розширенні сфери інших форм власності.

- Здійсненні якісних змін у самій державній власності шляхом перетворення трудових колективів державних підприємств на реальних суб’єктів власності та господарювання.

На нашу думку потрібне обов’язкове дотримання оптимального співвідношення державної форми з іншими формами власності та роздержавлення на основі науково обгрунтованої економічної політики. Потрібно звернути увагу на зарубіжний досвід, зокрема на країни Європейського союзу.

Головним принципом централізованого керівництва у Західній Європі полягає у створенні центральними органами регулювання «штучних правил гри» для господарських суб’єктів, які спонукають їх діяти у бажаному для економічної ситуації напрямі.

Чітко виявилось два нових підходи в державному регулюванні ринкового господарства макрорегулювання, засноване на податково-бюджетному і кредитно-грошовому інструментарії, та індустріальна політика, спрямована на структурну перебудову економіки.

Макроекономічна політика державних органів у країнах Західної Європи створена на створення максимально сприятливих умов для приватного прибуткового нагромадження капіталу.

Європейські країни виробили засоби стимулювання ринкових підприємств, які працюють на найновіших напрямках науково-технічного прогресу, шляхом безпосереднього виділення державних кредитів, зниження оподаткування на біржові заходи, надання державних гарантій. Особливістю сучасного західноєвропейського ринку є інтеграція і перехід від внутрішньодержавного до міждержавного його регулювання. І на національному і на міждержавному рівнях здійснюється певне втручання в господарське життя ЄС з боку комісії європейської співдружності, ради міністрів ЄС, Європейського парламенту і суду ЄС.