Економічні науки/1.Банки і банківська система

Гречина І.В., Долженко Н.І.

Донецький національний університет економіки и торгівлі

імені Михайла Туган - Барановського

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ПРОБЛЕМНИМИ КРЕДИТАМИ В УМОВАХ КРИЗИ.

Незалежно від якості кредитного портфеля та методів, які застосовуються при управлінні кредитним ризиком, усі банки тією чи іншою мірою стикаються з проблемами неповернення кредитів. Проблемними кредитами називають такі, за якими своєчасно не проведені один чи кілька платежів, значно знизилась ринкова вартість забезпечення, виникли обставини, які дозволяють банку мати сумнів щодо повернення позики. Тому вартість проведення ефективної кредитної політики та організації кредитної роботи в банку, включаючи досвідчену команду кредитного аналізу та контролю, безперечно, значно нижча за витрати по управлінню проблемними кредитами та збитки, яких можна було уникнути.

Аналіз публікацій і досліджень із окресленої тематики свідчить, що останнім часом увага науковців до проблем аналізу і управління проблемними кредитами, особливо в умовах кризи, значно зросла. Серед них передусім слід назвати: Білоконь Ю.У., Вітлінський В.В., Пернарівський О.В., Великоіваненко Г.І., Наконечний Я.С., та інших.

Проблема виплат кредитів в умовах економічної кризи, природно, є однією з найбільш актуальних: втрачаються робочі місця, знижується попит, і, як наслідок, фізичні особи і підприємства не в змозі виплачувати згідно своїх зобов'язань. На думку багатьох кредитних експертів, більш діючим методом збереження конструктивних відносин між банками та позичальниками є реструктуризація боргу. В цілому, реструктуризація кредитів потрібна банкам, тому що на базі цього, вони здобувають можливість покращити свої активи (хоча й втрачають вигоду). Та й самому позичальникові однаково потрібно враховувати, що сама процедура може виявитись дорогою для нього [2, c.57].

Отже основними методами управління проблемними кредитами в умовах кризи можуть бути:

Збільшення терміну кредиту та кредитні канікули. Метод має на меті знизити короткочасне боргове навантаження на клієнта, тоді як фактичний прибуток, який одержить банк від клієнта, буде вищим, ніж передбачалося при укладанні кредитного договору. Щоб спростити позичальникові виплату кредиту, банк може, наприклад, змінити графік погашення або ввести кредитні канікули. Що стосується довгостроковості цих заходів, то, наприклад, термін кредитних канікул частіше за все не перевищує шести місяців, а збільшення терміну кредиту часто складає від одного до двох років. При цьому існує один нюанс: дія кредитного договору повинна закінчитись раніше настання пенсійного віку позичальника.

Сплата лише відсотків по кредиту, а не суми кредиту, це є досить зручним інструментом як для банків, так і для клієнтів. Проте і тут слід бути обережними. На думку окремих експертів, у результаті використання такого механізму позичальнику доведеться переплатити кредит. В період кризи банки, наприклад, дозволятимуть їм платити тільки відсотки по кредиту впродовж певного періоду, а тіло позики (плюс знову-таки відсотки) - після закінчення канікул. Підсумок - істотна переплата за отриманий кредит.

Переведення кредиту чи його частини в гривневий еквівалент. У випадку переходу, клієнти отримують захист від коливань валютних курсів і помітно підвищену відсоткову ставку. Між тим національна валюта швидко знецінюється, а з нею падає вартість кредитних коштів. У свою чергу банки втрачають одне з джерел регулярних надходжень готівкової валюти, але в цілому ряді випадків отримують збільшену ймовірність погашення кредитів. Однак при таких трансформаціях невідомо, на який термін буде здійснене переведення та під яку ставку.

Фіксація та зниження процентної ставки. У грудні 2008 р. парламент прийняв закон, яким заборонив банкам в односторонньому порядку підвищувати процентну ставку по кредитах або зменшувати її розмір по депозитах, що дозволить захистити клієнтів банків від необґрунтованого підвищення кредитних ставок. Майже у всіх укладених кредитних договорах банку дається право змінювати умови договору в односторонньому порядку. Також можливий варіант зниження процентних ставок по кредитах для зниження боргового навантаження. Такий метод буде ефективним, коли шляхом зниження ставки збільшуватиметься можливість виплати кінцевої суми. Якщо банк погоджується тимчасово знизити відсоткову ставку за кредитом, у майбутньому позичальникові доведеться платити за позикою значно більше, ніж до реструктуризації, - щоб відшкодувати недоотриманий банком прибуток.

Обмін боргових зобов’язань на акції. Даний метод розповсюджений, якщо здійснюються корпоративні дефолти. Боргові зобов’язання обмінюються в тому випадку, якщо кредитори згідні врахувати фактор ризику через списання боргів в обмін на акції компанії. Банки, як правило, не зацікавленні мати довгострокові акції в не фінансових підприємствах, але в них може бути відсутня альтернатива. Банки також можуть звертатись до колекторських агентств для повернення боргу, що дозволить зекономити час і не відволікати спеціалістів від прямих обов’язків [4, c.32].

Ще одним виходом із ситуації, що склалася, може стати спрощення процедури стягування заборгованості за рахунок заставного майна. Саме законодавчих змін у взаєминах кредитор-позичальник банки та колекторські агентства очікують більше за все. Зокрема, не так давно були створені декілька робочих груп із представників Асоціації українських банків, МВС, Міністерства юстиції та Прикордонної служби. Їхньою метою стане розробка нових процедур досудового стягнення застав і заборона на виїзд за кордон особам, які не погашають банківські кредити. Інші можливості передбачають пошук додаткового забезпечення, використання гарантійних прав, перепродаж кредиту з дисконтом третій стороні.

Якщо жоден з розглянутих заходів не дає реальної можливості повернення кредиту, банк може використати процедуру банкрутства компанії-боржника. Але це досить дорогий метод управління проблемними кредитами з погляду часу, фінансових та трудових витрат, оплати юридичних послуг. Звичайно, найкраща політика з управління втратами полягає в їх уникненні, але, на жаль за сучасних умов досягнути цього не вдається [3.,c.12]

На основі вищевикладеного, основними напрямками діяльності банків, які можуть допомогти банківським установам при збільшенні проблемних кредитів повинні бути такі:

1. Створення окремого підрозділу, який би працював як з проблемними кредитами, так і з проблемними активами загалом;

2. Автоматизувати організацію процесу, що дозволить забезпечити строге виконання всієї послідовності необхідних дій відповідно до затвердженого графіку, знизити вимоги до кваліфікації персоналу, зменшити кількість помилок і підвищити оперативність процесу загалом. Все це знизить ціну комплексу заходів щодо повернення проблемних кредитів і підвищить їх ефективність;

3. Постійно збирати, обробляти і аналізувати інформацію про платника, що сприятиме покращення якості банківського кредитного портфелю і запобіганню дефолту;

4. Своєчасне і адекватне реагування на виникнення проблемного кредиту, в тому числі і шляхом його реструктуризації.

Література:

1. Вітлінський В.В, Пернарівський О.В., Наконечний Я.С., Кредитний ризик комерційного банку [Текст]: Навч. пос. / В.В. Вітлінський. - К. : Знання, 2009. - 251с.

2. Голуб В.Р. Концептуальні підходи до управління проблемними кредитами в комерційних банках [Текст] // Вісник НБУ - № 2, 2008. – с.56-59.

3. Кіндрацька Л.М. Проблемні кредити і фінансова стійкість банківської сфери [Текст] // Фінанси України - №10, 2009. – с. 10-12.

4. Жукова Н.К. Методи управління проблемними кредитами КБ України [Текст] // Формування ринкових відносин в Україні. - №5, 2007.- с.30- 36.