Економіка/1. Банки і банківська система

Барилко І.В., Настенко М.М.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ З УРАХУВАННЯМ РИЗИКУ

Досягнення Україною політичної та економічної незалежності, перехід до розбудови соціально-орієнтованої ринкової економіки призвів до радикальних змін, що відбулися в економічному житті нашої держави. Стрімкий розвиток нових банківських продуктів і технологій протягом останніх років сприяв також і розвитку банківських ризиків, тому дослідження проблеми впровадження ефективної кредитної діяльності банку є надзвичайно актуальними для вітчизняної банківської системи.

Вивченню даної проблеми присвячені праці таких вчених-економістів, як О. Андросової [1], В. Зимовець, Л. Романенко [2], М. Фастовець, А. Череп [4], Н. Шелудько, Р. Шурпенкової. Однак сучасні умови господарювання вимагають вирішення цілого ряду нерозв’язаних проблем. Тому необхідно систематизувати, поглибити існуючі концепції та пропозиції щодо вдосконалення зазначеного питання.

В економічній літературі існує досить багато різних визначень поняття економічного ризику, однак найбільш вдалим є визначення економічного ризику як об’єктивно-суб’єктивної категорії, що пов’язана з подоланням невизначеності та конфліктності у ситуації неминучого вибору і відображає міру досягнення сподіваного результату, невдачі та відхилення від цілей з урахуванням впливу контрольованих і неконтрольованих чинників [4].

Узагальнивши різні поняття та підходи щодо трактування терміна „ризик”, можна визначити його як економічну категорію, що характеризує негативні наслідки управлінських рішень, які можуть виникнути в майбутньому. Ризики в банківській сфері пов’язані з банківськими операціями, що здійснюються в умовах ринкових відносин, і означають можливість отримання менших доходів, ніж очікується в даному періоді. У своїй практиці банки мають справу з багатьма видами ризиків, виникненню яких сприяє значна кількість чинників (чинники позичальника, зовнішні чинники та чинники банку).

Достовірність і повнота надання інформації про стан кредитного портфеля у фінансовій звітності банку значною мірою позначається на якості прийняття управлінських рішень та усуненні кредитних ризиків. Інформацію про кредитну діяльність банку відображають у таких основних формах звітності, як баланс, звіт про фінансові результати, а також примітки до звітів. Особливу увагу слід приділяти оцінці відповідності інформації, що подається у фінансовій звітності, вимогам міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) [2].

У примітках до фінансових звітів має розкриватися інформація, яка належить до політики бухгалтерського обліку банку, а саме оцінка вартості активів, управління кредитними ризиками, зміни процентних ставок. Для користувачів фінансової звітності важливим є порівняння інформації про стан кредитного портфеля банку за попередній і поточний періоди, що є базою для горизонтального і вертикального аналізу.

Розглянемо структуру відображення кредитного портфеля банку в балансі. Балансові активи банку класифікуються за сегментами кредитного ринку, категоріями позичальників, видами кредитів, що надаються, напрямами вкладення коштів. Кредити в балансі банку за часовою ознакою можуть поділятися на строкові та прострочені. Інформацію про надані кредити слід розкривати відповідно до їх класифікації за термінами від дати складання звіту до дати погашення позики. Цей підхід надає можливість краще проаналізувати кредитний портфель банку, зіставити активи і зобов’язання за строками погашення, поточну і короткострокову ліквідність [4].

Питання, пов'язане із поданням інформації щодо позабалансової частини кредитного портфеля банку також потребує детального аналізу. Стан кредитного портфеля, що обліковується поза балансом, свідчить про майбутні напрями кредитних вкладень банку та характеризує спектр його кредитної діяльності в наступному періоді.

Важливим напрямком ведення бухгалтерського обліку кредитних операцій є визначення методичних прийомів їх обліку щодо утворення та використання спеціальних резервів під кредитні ризики. Резерви формуються за рахунок витрат банку і призводять до зменшення фінансового результату поточного періоду. Отже, банк має змогу обліковувати свої кредитні ризики в момент їх виникнення, до того як вони будуть реалізовані. За такого підходу банк вчасно запобігає ризику і уникає непотрібних втрат від непогашеного кредиту або зменшує ці втрати. Спеціальні резерви формуються та відображаються відповідно до принципу обачності [1].

Для підвищення надійності та стабільності банку, захисту інтересів кредиторів і вкладників встановлюється порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, що є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, притаманними банківській діяльності. Створення резерву під кредитні ризики являє собою визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризикованості кредитних операцій.

Рівень ризику кредитних операцій визначається банком самостійно, як і оцінка фінансового стану позичальників та вартість застави.

З метою розрахунку резерву під кредитні ризики банк здійснює класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією залежно від фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції. За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: „стандартна”, „під контролем”, „субстандартна”, „сумнівна” чи „безнадійна”.

Для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик. Банк створює та формує резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземній валютах [2].

Резерв під кредитні ризики включає резерви під стандартну та нестандартну заборгованість за кредитними операціями. В свою черу, резерви під нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями, класифікованими як „під контролем”, „субстандартні”, а також „безнадійні”.

Резерв під кредитні ризики використовується тільки для покриття збитків за непогашеною позичальником заборгованістю за кредитними операціями основного боргу, стягнення якої є неможливим. Розрахунок резервів під стандартну та нестандартну заборгованість здійснюється банком упродовж місяця, в якому здійснено кредитну операцію (або укладено угоду на її здійснення). Формування резервів здійснюється щомісячно в повному обсязі незалежно від розміру доходів за группами ризику відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості та прострочених понад 31 день і сумнівних щодо отримання нарахованих доходів за станом на перше число місяця, наступного за звітним, до встановленого строку для подання місячного балансу [2].

При визначені чистого кредитного ризику для розрахунку резерву, сума валового кредитного ризику може зменшуватися на вартість прийнятого забезпечення (гарантій та застави майна і майнових прав). Сума гарантій і вартість предмета застави беруться до розрахунку резервів під кредитні ризики з урахуванням коефіцієнтів залежно від категорії кредитної операції.

На підставі класифікації валового кредитного ризику банк визначає чистий кредитний ризик за кожною кредитною операцією і зважує на встановлений коефіцієнт резервування для валового кредитного урахування вартості застави. Для щомісячного розрахунку резервів банки здійснюють класифікацію кредитних операцій шляхом проведення інвентаризації та аналізу їх якості. Тому, на суму сформованого резерву зменшується вартість відповідного активу – кредитного портфеля банку.

Отже, запровадження ефективної системи регулювання та визначення ризиків банківського кредитування у процесі управління ними дозволить визначити їх оптимальний рівень та забезпечити прибутковість кредитної діяльності банківських установ. Підвищення контрольних функцій служби внутрішньобанківського аудиту в процесі кредитування та відображення у бухгалтерському обліку нарахованих доходів за кредитними операціями забезпечить достовірність фінансової звітності про стан кредитних портфелів банків країни і дасть змогу підвищити якість менеджменту кредитних операцій.

Література:

1. Нестеренко М.В., Андросова О.Ф. Облік і аналіз кредитних операцій / М.В. Нестеренко, О.Ф. Андросова // Економічний простір. – 2009. - № 23/2. – С. 172-178.

2. Романенко Л.Ф. Ризики у банківській діяльності / Л.Ф. Романенко, А.В. Коратеєва // Фінанси України. – 2010. – № 6. – С. 25-29.

3. Скаско О. Удосконалення механізмів обліку кредитних операцій банку / О.Скаско // Формування ринкової економіки в Україні. – 2009. - Вип. 19. – С. 430-433.

4. Череп А.В., Андросова О.Ф. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2008. – С. 33-39.