Сергій Міркін

Донецький державний   Університет управління

Некомерційний елемент  банківській діяльності.

      На протязі століть банківська діяльність мала своєю винятковою метою отримання прибутку. Однак з розвитком суспільних і економічних відносин у світі виникли банківські інститути пріоритетною метою яких є не отримання прибутку, а  досягнення соціального ефекту.

   Банк розвитку - спеціальний державний чи напівдержавний, рідше приватний, фінансово-кредитний інститут, який сприяє вкладенню інвестицій в економіку, здійснює довгострокове кредитування великих проектів промисловості, сільського господарства, будівництва та інших галузей. В отличие от коммерческих банков БР не принимают депозитов от вкладчиков и предприятий, не осуществляют расчетных и платежных операций, не предоставляют краткосрочных ссуд[48]. На відміну від комерційних банків БР не приймають депозитів від вкладників і підприємств, не здійснюють розрахункових і платіжних операцій, не надають короткотермінових позик [1]. Головна мета Банку розвитку сприяти розвитку і модернізації економіки.

     «Бридж - банк»- тимчасовий або постійно діючий фінансово-кредитний інститут, функціональне призначення якого полягає в тому, щоб реорганізувати банк-банкрут за допомогою створення управлінської «надбудови » на вершині його структури.

На латинице

     В ст. 2 Закону «Про банки і банківську діяльність» дає таке визначення банківської діяльності: це залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб[2].

   На думку О.П. Орлюк, має певну специфіку й певні, притаманні лише їй, особливі риси:

1. отримання прибутку від обігу (за наявності ризиків) не тільки власних, а й залучених коштів;

2. отримання прибутку від обігу фінансових інструментів, що є одночасно умовою існування держави й забезпечення її суверенітету;

3.наявність у силу перших двох обставин регламентованого й міцного державного регулювання даного виду підприємницької діяльності, що забезпечує в першу чергу публічні інтереси, а потім уже — приватні .

   Саме мета отримання прибутку надихала банки на вдосконалення традиційних і впровадження нових банківських операцій і технологій, що створювало можливість підвищення рентабельності банківської діяльності.

  Таким чином, банківська діяльність — це діяльність зі збереження, обігу та продажу власних і залучених грошей та цінностей, здатних виконувати функції грошей, яку здійснюють банки з метою отримання прибутку[3].

     Але метою «брідж-банку» або банку розвитку не є отримання прибутку. Їх цілю є досягнення соціально-економічного   ефекту. При цьому вони теж здійснюють банківську діяльність. Тому требо сказати що метою банківської діяльності може бути як отримання прибутку так і досягнення соціально-економічного   ефекту.

    Враховуючі чий аспект банківську діяльність можна визначити як сукупність специфічних-діянь (банківських операцій) здійснюваних банківськими інститутами в грошово-кредитній сфері, для отримання прибутку або для досягнення соціально-економічного ефекту.

   Також треба звернути увагу на деяке удосконалення вітчизняного законодавства, яке має відношення до нашої теми. В законі «Про банки і банківську діяльність» від  20 березня 1991 р. було сказано що першому рівні виступає Національний банк Украйни (НБУ) з відповідною мережею своїх установ (із своїми філіями); на другому — комерційні банки різних видів і форм власності, спеціалізації та сфер діяльності. Але вже в новій редакції закону «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000  дано таке     визначення банківській системі «Банківська система України складається з Національного  банку України  та  інших  банків,  а  також  філій  іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону».

     Законодавець не розшифровує поняття «інші  банки». Наприклад Ю.В. Ващенко вважає, що термін «комерційні банки» є синонімом тер­міна «інші банки»[4],  але с такою позицією неможливо однозначно погодитися якщо враховувати  що вже дуже давно існує думка про необхідність створення в Україні Банка розвитку та санаційних банків. Так ідея створення в Україні банку розвитку з'явилася давно, ще в 2003р. Навіть були спроби приступити до реалізації цього проекту. Постанова КАБМІНУ № 655 від 5 травня 2003р., згідно з яким уряд доручив Української державної інноваційної компанії створити такий Український Банк Реконструкції та Розвитку «з метою розвитку інноваційної інфраструктури та розширення можливостей фінансового забезпечення інноваційної діяльності ». Однако , все это привело к тому, что был создан коммерческий банк с таким названием. Проте, все це призвело до того, що був створений комерційний банк з такою назвою.

   Существовала также идея Сергея Тигипко – о создании «Украинского банка содействия развитию», банк планировалось создать на базе «Украино-Немецкого фонда». Існувала також ідея Сергія Тігіпко - про створення «Українського банку сприяння розвитку», банк планувалося створити на базі «Україно-Німецького фонду». По мнению Тигипко,  таким образом можно было сэкономить бюджетные деньги. На думку Тігіпка, таким чином можна було заощадити бюджетні гроші.

  Тому можна казати, що законодавець поступив дуже мудро коли використав поняття «інші  банки»  замість  «комерційні банки» , бо «інші банки » термін більш широкій і може включати в себе як комерційні так і некомерційні банки. Тому якщо в Україні з’являться  банки другого рівня с некомерційними цілями,  то їх діяльність не буде суперечити чинному законодавству. Було би в край розумним удосконалити законодавство тим, що чітко у законі «Про банки і банківську діяльність»   розділити   поняття  «комерційні банки» та «некомерційні банки», класифікуючи їх за цільовим призначенням.

   Також неможна казати, що Україна немає зовсім ніякого досвіду, зв'язаного з діяльністю банківських інституцій, метою яких було би не отримання прибутку, а  рішення соціально-економічних   проблем. В1882 р. з метою надання кредитів селянам для купівлі землі створено державний Селянський поземельний банк. Основним його завданням було формування класу дрібних землевласників. З 1883 р. відкриваються відділення банку у Волинській, Катеринославській, Київській, Подільській, Полтавській, Чернігівській, Херсонській та інших губерніях. Управляла відділенням рада у складі керуючого та п'яти членів, які призначалися міністром фінансів.

Селянський поземельний банк виконував такі функції:

1.прийом і розгляд заяв щодо надання кредитів для придбання

землі;

2.аналіз документів, на підставі яких здійснювалося кредитування;

3.надання кредитів відповідно до одержаних дозволів;

4.господарське управління земельними масивами, що належа­ли банку;

5.підготовка земельних масивів до реалізації;

6.контроль за надходженням коштів, одержуваних за надани­ми кредитами;

7.забезпечення погашення простроченої заборгованості;

8.виконання доручень ради банку щодо укладення угод [5].

Література

1.     Герчикова И. Н. Международные экономические организации: регулирование мирохозяйственных связей и предпринимательской деятельности. – М.: «Консалтбанкир», 2000 г. –291 с.

2.     Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 p. № 2121-111 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. — 2001.-Вип. 1. — С3.

3.      Орлюк О. П. Банківська система України. Правові засади організації. — К.: Юрін-ком Інтер, 2003. — С. 33.

4.     Ващенко Ю.В. Банківське право: Навч. посібник. — К.: Центр навчаль­ної літератури, 2006. — 344 с.

5.     Чухась А., Бобер Г. Селянський поземельний банк Російської імперії // Вісник НБУ. — 2002. — № 4. — С. 60—61.