Экономические науки/ 1. Банки и банковская система

Сашинська А.В., Стрижак Є.О., науковий керівник Горіна Г.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Злиття і поглинання в банківському секторі України

Актуальною тенденцією розвитку національної економіки є зростання частки іноземного капіталу в банківській системі України. Важливими є питання визначення ступеня відкритості вітчизняного банківського ринку для іноземних фінансово-кредитних установ, форм присутності та рівня впливу міжнародних банків на функціонування вітчизняного банківського сектора, розроблення ефективних механізмів прогнозування та регулювання присутності іноземного капіталу в банківській системі України.

Оцінці присутності іноземного капіталу в українському банківському секторі присвячена велика кількість наукових робіт зарубіжних та вітчизняних учених, зокрема, таких як: Альтман Т.К., Сібрайт П., Геєць В.М., Слобода Л.Я., Пронін О.Ю. Але, незважаючи на кількість публікацій з цієї тематики, питання ефективності присутності іноземного капіталу в банківській системі України потребують більш поглибленого дослідження.

Метою статті є аналіз надходження іноземного капіталу в банківський сектор України шляхом злиття та поглинань. Для досягнення поставленої мети головна увага зосереджена на вивченні методів злиття та поглинання українських банків іноземними установами, оцінці угод купівлі акцій українських банків за допомогою фінансових показників оцінки вартості та порівняльної характеристики показників діяльності українських банків та банків з іноземним капіталом.

В умовах глобалізації транснаціональні банки (ТНБ) стали найважливішими фінансовими посередниками, які забезпечують необхідними ресурсами учасників зовнішньоекономічних зв’язків.

Саме ТНБ суттєво прискорюють процеси глобалізації, формують глобальні стратегії, характерними рисами яких є об'єднання капіталів, злиття, взаємні придбання активів, створення глобальних маркетингових конкурентних стратегій і систем глобальних кореспондентських відносин і рахунків. В результаті формуються такі великі інтегровані фінансові системи, у порівнянні з якими держави починають виступати як другорядні підлеглі системи. Таким чином, транснаціональні банки займають у структурі світової фінансової системи одне з найвизначніших місць, оскільки від їх діяльності залежить ефективність суспільного виробництва.

Основними мотивами злиття і поглинання в банківській сфері є:

– прагнення отримати в результаті злиття і поглинання синергетичний ефект, виникнення якого обумовлюється економією на масштабі, комбінуванням взаємодоповнюючих ресурсів, економією грошових коштів за рахунок зниження трансакційних витрат; посиленням позицій на ринку, економією на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки;

– податкові мотиви. Банк, що поглинається може мати істотні податкові пільги, які повністю не використовувалися через певні причини;

– диверсифікація бізнесу в розрізі стабілізації потоків грошових коштів і зниження ризику [1, с.156].

Так, у Західній Європі фінансові структури прагнуть вирішити дві проблеми: захистити вітчизняний ринок від іноземного конкурента і водночас зайняти провідне місце на євроринку, який поки що залишається сегментованим внаслідок збереження різниці у національному регулюванні їх діяльності.

Що стосується України, то слід зазначити, що на український ринок фінансових злиттів і поглинань припадає близько 4% світових. Кількість угод не перевищує чотирьох десятків. Фахівці вважають, що зростання кількості угод можливе за рахунок збільшення нерезидентами питомої ваги у вже придбаних банків, або купівлі невеликих фінансових установ. Для інвесторів найбільш привабливими є невеликі банки, з прозорою історією, активами, структурою і бізнес-процесами. У табл.1 наведено приклади міжнародних угод злиття і поглинання банків в Україні [4].

Таблиця 1.

Міжнародні угоди злиття та поглинання банківських установ в Україні протягом 2004-2009 років

№ п/п	Продавець	Покупець	Країна покупця	Вартість угоди, млн. $	Кількість проданих акцій,%	Показники оцінки вартості				Дата угоди
						P/E	P/S	P/B	A/P
1.	Аваль	Raiffeisen International	Австрія	1028	93,5	288,5	2,13	3,18	3,47	20.10.05
2.	Форум	The Bank of New York	США	20	7,81	31,59	2,60	2,75	3,72	21.10.05
3.	ВаБанк	TBIF Financial Service	Нідерланди (Ізраїль)	8,75	9,55	30,64	2,15	1,56	5,08	01.11.05
4.	Укрсиббанк	BNP Parabas Group	Франція	325	51	57,39	2,78	3,4	3,32	01.12.05
5.	Укрсоцбанк	Banca Intensa	Італія	1161	85,42	58,49	5,07	6,68	1,57	14.02.06
6.	Індекс-Банк	Credit Agricole S.A.	Франція	260	98	81,69	4,05	7,19	1,65	24.03.06
7.	Райффайзен банк Україна	OTP Banka Slovensko	Угорщина	812,5	100	48,21	3,27	5,9	10,7	01.07.06
8.	Надра	Ринковий продаж / IPO	Швеція	53	7,7	4,9	1,26	5	10,9	20.08.06
9.	Дельта	Icon Private Equity	Росія	350	49	89,94	5,63	6,1	1,34	24.06.08
10.	Промінвестбанк	Внешэко-номбанк	Росія	1080	75	84,20	2,67	2,55	3,31	15.01.09

Продаж українських банків відбувається через продаж акцій та має свою специфіку, що дає змогу виокремити основні наступні методи:

1. Повний продаж, коли нерезидент купує контрольний пакет акцій (як правило, понад 90%) вітчизняного банку і фінансова установа переходить у його власність. Цей метод є найбільш поширеним і був застосований щодо наступних банків: «Аваль», «Мрія», «Індекс-Банк» тощо.

2. Продаж банку з подальшим спільним веденням бізнесу. Цей метод досить специфічний, адже банківські установи, які є вже інтегрованими в промисловий сектор та належать фінансово-промисловим групам, не можна продати повністю: їх потрібно продавати з рахунками корпоративних клієнтів, які утворюють ресурсну базу банківської установи. Покупець не зацікавлений у повній купівлі такого банку, адже після його поглинання клієнти будуть залишатися в розпорядженні попередніх власників. «Укрсоцбанк» та «ВаБанк» обрали для себе саме цей метод продажу.

3. Ринковий продаж акцій шляхом їх розміщення на фондовій біржі є вигідним для середніх та великих банківських установ, акції яких вільно обертаються на ринку. За цим методом були продані наступні банки: «Форум», «Мегабанк» та ін.

4. Публічне розміщення акцій (IPO) українських банківських установ на світових фондових біржах. Проведення IPO є прийнятним способом одночасно залучити достатній обсяг додаткового капіталу і не «продатися» стратегічному інвесторові. За цим методом були продані акції таких банків як «Укрінбанк», «Надра», «Родовід».

Зазначені вище методи дозволяють залучити банкам додаткові кошти для свого подальшого функціонування. Але справжню ринкову вартість будь-якої установи, як правило, досить важко визначити. Оскільки на внутрішньому ринку ще не було розроблено показників, які б достовірно визначали ринкову вартість банківської установи, то досить часто для оцінки вартості угоди купівлі акцій використовуються світові фінансові показники, до яких можна віднести [2, c. 325]:

1.P/E — співвідношення ринкової капіталізації установи до прибутковості її акцій.

2.P/S — співвідношення ринкової капіталізації до об’ємів продажу.

3.P/В — співвідношення ринкової капіталізації установи до її балансового капіталу.

4. A/P — співвідношення активів установи до її ринкової капіталізації.

За допомогою P/E визначається вартість акцій фінансової установи; цей показник також показує, як багато інвестор готовий заплатити за одну грошову одиницю прибутків установи. Якщо значення цього показника знаходиться в межах 15–25, то це вказує на те, що вартість куплених акцій відповідає ринковій капіталізації установи.

Показник P/S показує співвідношення вартості акцій до продуктивності банку, інших установ та фінансового ринку загалом. Значення даного показника можуть варіюватися відповідно до галузі, що аналізується, й тому мають порівнюватися з іншими значеннями показника, які отримані для установ, які діють в галузі, що аналізується. Тому цей показник не має меж, але загалом чим нижчим є даний показник, тим більше вартість угоди відповідає своїй ринковій вартості.

Показник A/P показує, яку суму активів інвестор отримує на одну одиницю вкладених коштів. Значення даного показника має бути рівним або меншим від 1, а чим більше значення показника наближається до 0, тим більш переоціненою є вартість установи.

Частка іноземного капіталу у вітчизняній банківській системі поступово збільшується. Так, за даними табл. 2, динаміка присутності іноземного капіталу в банківській системі України за останні три роки демонструє стрімке зростання і на початку 2008 р. частка іноземного капіталу становила 35,0 %. Щоправда в 2008 - 2009 роках цей процесс був уповільнений фінансовою кризою та небажанням іноземних інвесторів вкладати кошти в українську банківську систему. Тому в 2009 році частка іноземного капіталу зменшилась і становила 34,2%.

Таблиця 2.

Показники розвитку банківських установ з іноземним капіталом

Показники	Роки
	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Кількість зареєстрованих банків	179	181	186	193	198	198
Кількість діючих банків	158	160	165	170	175	185
Кількість банків з іноземним капіталом	19	19	23	35	47	49
Кількість банків зі 100-% іноземним капіталом	7	7	9	13	17	17
Частка іноземного капіталу в статутному капіталі банків, %	11,3	9,6	19,6	27,6	35,0	34,2

Для кращого розуміння процесів, які відбувалися в сфері функціонування банківського капіталу, важливо проаналізувати головні зміни в нинішньому розвитку банківської системи України ( табл.3). Якщо розглядати динаміку в номінальному вираженні, то щорічний приріст основних показників розвитку банківського сектора (капітал, активи і кредити) становить 60–80 %, а за окремими напрямами і більше. Протягом 2008 року за багатьма показниками темпи приросту були вищими, ніж у середньому за минулі сім років. Так, протягом 2008 року відносна величина активів банків зросла на 54,5 %, власного капіталу – на 71,4 %, кредитів – на 63,2 %.

Таблиця 3.

Основні показники діяльності банків України за період 2002 – 2009 роки

(млн. грн.)

Показники	Роки							Темп зростання за 2009р., %	Приріст за 2002-2009 рр.
	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Чисті активи	63 896	100 234	134 348	213 878	340 179	599 396	926 086	154,5	14,5
Продовження табл.3
Власний капітал банків	9 983	12 882	18 421	25 451	42 566	69 578	119 263	171,4	11,9
Зобов`язання банків	53 913	87 352	115 927	188 427	297 613	529 818	806 823	152,2	15,0
Кредитний портфель	46 736	73 442	97 197	156 385	268 688	485 507	792 384	163,2	16,9
Депозити фізичних осіб	19 092	32 113	41 207	72 542	106 078	163 482	213 219	130,4	11,2

За останні сім років рівень функціонального розвитку українських банків істотно підвищився. Однак, незважаючи на загальну тенденцію до збільшення банківського капіталу в Україні, порівняння обсягів власного капіталу вітчизняних банків з обсягами банків провідних країн світу засвідчує істотну різницю. Так, сукупний обсяг власного капіталу всіх діючих банків в Україні на 01.10.2009 р. становив 119,2 млрд. грн. [3].

Таким чином, можна зробити висновок, що протягом 2004–2009 років на вітчизняному ринку банківських злиттів та поглинань найбільш поширеними були наступні методи продажу: повний продаж, продаж банку з подальшим спільним веденням бізнесу, ринковий продаж акцій шляхом розміщення їх на ПФТС та публічний продаж акцій на міжнародних фондових біржах. У свою чергу, незалежно від обраного методу продажу банківські установи отримають, навіть під час фінансової кризи, значні прибутки від продажу акцій іноземним інвесторам, про що свідчать наведені вище розрахунки, адже вартість українських банків була досить високою, а в окремих роках — навіть дещо завищеною.

Підсумовуючи, варто зазначити, що іноземний капітал у банківській системі України щорічно збільшується і наближається до позначки 50%. Його зростання, у першу чергу, відбувається завдяки збільшенню кількості угод купівлі акцій українських банківських установ іноземними інвесторами. Їх вартість та кількість також щорічно зростає, що, у свою чергу, веде до збільшення капіталізації та рівня рентабельності капіталу куплених банківських установ і, як наслідок, всієї банківської системи. Отже, надходження іноземного капіталу в банківський сектор України має позитивний вплив на розвиток всієї галузі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Геєць В. М. Капіталізація економіки України – К. : Ін-т економ. та прогнозування, 2007. – 220 с.

2. Суторміна В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій: Підручник — К.: КНЕУ, 2004. — 566 с.

3.http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nvnudpsu/2010_1/2010_1_Diba_Osadchiy.pdf

4. http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekonomist/2010_1/12_16.pdf