Економіка/3. Фінансові відносини
|
|
Бостан Ю.В. Буковинська державна фінансова академія,
Україна |
|
Особливості становлення та розвитку місцевих
запозичень в Україні Анотація: Проаналізовано проблеми розвитку теорії комунального
кредиту та ринку муніципальних запозичень, а також об'єктивні передумови та
особливості становлення даного ринку в Україні. Класифіковано форми
зазначеного кредиту, види муніципальних облігацій, форми забезпечення
муніципальних запозичень, проекти, що фінансуються за їх рахунок. Визначено
основні елементи організації ринку муніципальних запозичень та ризики його
функціонування, розроблено рекомендації щодо подальшого розвитку в Україні. Ключові слова: комунальний кредит, місцеві запозичення, ринок місцевих запозичень,
муніципальні облігації, проекти, що фінансуються за рахунок місцевих
запозичень, забезпечення місцевих запозичень, ризики місцевих запозичень. Актуальність
теми. Становлення ринку місцевих
запозичень в Україні є однією з найбільш важливих проблем розвитку місцевого
самоврядування, що потребують невідкладного розв’язання. Україна відстає не тільки від розвинених
країн, але й від країн Центральної та Східної Європи у питаннях розвитку
цього ринку. Нерозвиненість ринку муніципальних запозичень стримує розвиток
міської інфраструктури, обмежує інвестиційну діяльність органів місцевого
самоврядування, їх можливості надавати якісні послуги членам міських громад. Сьогодні слід розпочати активно
використовувати місцеві запозичення для забезпечення розвитку територій,
активізації інвестиційної діяльності в Україні. У зв’язку з великою
гостротою проблем міст та інших населених пунктів, хронічною нестачею
бюджетних коштів, потребами реалізації місцевих інвестиційних програм
проблема розвитку ринку муніципальних запозичень в Україні набула великого
теоретичного і практичного значення. Основні аспекти цієї проблеми в Україні
поки що вважаються недослідженими. Це обумовило актуальність обраної теми
дисертації. Окремими
аспектами розвитку ринку місцевих запозичень займаються вчені Буковинський
С., Бураковський І., Бурмака М., Гайдуцький П., Кириленко О., Ковальчук Т., Кравченко В., Луніна І., Чугунов І.
Так, Буковинський С. розглядав питання використання коштів бюджетної
системи, зокрема місцевих запозичень на інвестиційну діяльність, запропонував
джерела формування бюджету розвитку й напрями їх використання та пріоритети
бюджетних інвестицій [6, 43]. Об’єктом дослідження є комунальний
кредит та ринок місцевих запозичень. Предметом дослідження є відносини, що
виникають в процесі становлення ринку місцевих запозичень в Україні в
контексті ринкової трансформації її економіки та забезпечення фінансування
місцевого та регіонального розвитку. Основна частина. Питання
місцевих запозичень глибоко
досліджував В.Падалко. Найбільш суттєвими теоретичними і
практичними результатами, які характеризують новизну дослідження і особистий
внесок автора є те, що ним вперше розроблено сукупність положень щодо
розвитку теорії комунального кредиту та ринку муніципальних запозичень,
зокрема: - визначення понять “ринок місцевих
запозичень”; “комунальний кредит”; - класифікації місцевих проектів розвитку,
що фінансуються за рахунок запозичень; форм комунального кредиту; видів
облігацій місцевих позик; - визначення об’єктивних передумов становлення місцевих
запозичень в Україні [2, 116]. Ринок
місцевих запозичень – це інститут, що
створює та забезпечує обіг фінансових активів, які є постійним джерелом
боргового фінансування інвестиційних програм та проектів місцевих
територіальних колективів[1, 85]. Ринок
місцевих запозичень набув у розвинених країнах
відносно самостійного значення. Разом з тим він є одним із сегментів
фінансових ринків, зокрема, фондового, кредитного та грошового. Цей ринок
охоплює також сегменти страхового та пенсійного ринку, а також ринків
нерухомості та землі [4, 47]. Місцеві запозичення – це позики і кредити, залучені від
юридичних та фізичних осіб, за якими виникають боргові зобов’язання органів
місцевого самоврядування чи гаранта погашення цих зобов’язань. Вони здійснюються шляхом емісії цінних паперів, залучення кредитів
комерційних банків, отримання взаємних кредитів, а також кредитів з бюджетів
вищого рівня, кредитів спеціалізованих державних і напівдержавних фінансових
установ та кредитів, що отримують комунальні підприємства. Зазначені види
запозичень є формами комунального кредиту. [3, 94]. Місцеві запозичення здійснюються відповідно до визначеної мети, мають
цільове призначення. Запозичення не спрямовуються на поточні потреби, а мають
інвестиційних характер. Вони є важливим інструментом
соціально-економічного розвитку регіонів і територій. За їх рахунок
фінансується розвиток міст та їх інфраструктури. Проекти,
на які здійснюються муніципальні запозичення, поділяються на 3 групи. Перша
включає об’єкти, які приносять прибуток. Друга група проектів
– це ті, що не
приносять прибутків, але окуповують витрати на їх спорудження (школи, лікарні, будівлі пожежної охорони тощо.). Третя група проектів передбачає будівництво об’єктів, які не
приносять прибутку, але слугують суспільним цілям та забезпечують виключно
громадські послуги [1, 87]. Однією цілком логічною
і важливою умовою є спрямування отриманих від "довготермінової"
позики коштів передусім не на "косметичний" ремонт міста як разову
акцію перед виборами, а на реальні проекти з реальною економічною
віддачею. Для потенційних
покупців облігацій муніципальних позик найпривабливішими є випуски на суму
30–100 млн. грн., яка навіть для багатьох обласних центрів є надто великою з
точки зору і швидкого освоєння, і безпроблемного погашення суми [7]. Сформувалася система органів державного регулювання цих запозичень: Державна комісія з цінних паперів
та фондового ринку, Міністерство фінансів України, Державна комісія з
регулювання ринків фінансових послуг. Висновки. Таким чином, серед найбільш актуальних проблем, які сьогодні постали
перед Україною, можна виділити наступні: 1.
Україна значно відстає в процесах становлення цього ринку від
зарубіжних країн, що негативно відображається на соціально-економічному
розвитку її міст, та фінансової системи. 2.
Сучасний ринок муніципальних запозичень є інститутом, що створює
та забезпечує обіг фінансових активів, які є постійним джерелом боргового
фінансування інвестиційних програм та проектів органів місцевого
самоврядування та інших місцевих влад. 3.
Місцеві запозичення є важливим інструментом забезпечення фінансовими
ресурсами різних рівнів органів публічної влади субнаціонального рівня. Основними проектами, які фінансуються за рахунок місцевих
запозичень є суспільні проекти, які не приносять доходів, проекти, які мають
самоокупний характер, проекти, що приносять прибуток, а також проекти, які
реалізуються спільно органами місцевого самоврядування та приватним капіталом
з метою досягнення відповідно обумовлених спільних цілей, зокрема розвитку
бізнесу. 4.
Основними видами інструментів, які забезпечують такі позики є
генеральні облігації під загальне забезпечення, дохідні облігації на
фінансування проектів, облігації промислового розвитку, двоствольні
облігації, нульові облігації, житлові облігації, єврооблігації, облігації
участі у кредиті тощо. 5.
Сучасна система фондових інструментів мобілізації фінансових
ресурсів на цілі місцевого і регіонального розвитку базується на
різноманітних формах забезпечення муніципальних позик, що дозволяє
мінімізувати ризики місцевих запозичень. 6.
В 90-х роках ХХ століття в умовах становлення національної
суверенної держави в Україні почали складатися об’єктивні передумови
для формування вітчизняного ринку муніципальних запозичень. Ними є процеси
трансформації економіки та фінансової системи країни відповідно до умов
переходу на ринкові методи господарювання, виявлення особливих місцевих
інтересів та їх визнання, запровадження інституту місцевого самоврядування та
самостійності місцевих бюджетів, невідповідність дохідної бази місцевих
бюджетів функціям, покладеним на органи місцевого самоврядування і як
наслідок поява гострого дефіциту фінансових ресурсів місцевих бюджетів
розвитку. 7.
Основними особливостями становлення ринку муніципальних
запозичень є вихід органів місцевого самоврядування на ринки позичкового
капіталу за відсутності необхідної правової бази, інститутів та інструментів,
що дозволяють здійснювати запозичення, слабкість фінансових ринків та низькі
інвестиційні можливості національної економіки, фактична недоступність для
більшості органів місцевого самоврядування зовнішніх ринків позичкового
капіталу. 8.
Аналіз практики місцевих запозичень в
Україні свідчить про обмежені можливості їх здійснення. Місцеві запозичення здійснювали лише великі міста України та окремі
області. Практику зовнішніх запозичень має лише одне місто. Це столиця
України м.Київ. 9.
Доцільним є створення необхідних державно-правових умов розвитку
ринку, розробка та ухвалення
нормативно-методичних актів, які регламентуватимуть порядок управління та
обслуговування боргу органів місцевого самоврядування, утворення спеціальних
та цільових фондів органів місцевого самоврядування для забезпечення та
погашення місцевих запозичень,
запровадження процедур проведення “роуд-шоу” і на цій основі визначення
обсягів та вартості запозичень та вдосконалення порядку реєстрації інформації
про випуск облігацій місцевих позик, розширення переліку емітентів місцевих
облігаційних позик, створення банків комунального кредиту, установ з
управління комунальним боргом, мають бути запроваджені кілька груп
муніципальних цінних паперів, зокрема облігації під загальні зобов’язання, облігації під
дохідні проекти, облігації промислового розвитку, облігації комунальних
підприємств тощо. Доцільно, щоб НБУ брав під заставу 95%
обсягу внутрішніх запозичень при здійсненні рефінансування, подібно до того,
як це робиться з ОВДП. Міністерство фінансів України також в рамках системи
управління державним боргом мало підтримувати ліквідність цінних паперів,
емітованих від імені муніципалітетів України [2, 118]. Список використаної
літератури: 1. Падалка В. Запозичення фінансових ресурсів органами
місцевого самоврядування України на ринку єврооблігацій // Фінанси України. –
2005. – №
6. – С.82-92. 2. Падалка
В. Ризики муніципальних запозичень // Фінанси України. – 2005. – № 2. – С.114-122. 3. Кравченко
В.І. Фінансування
проектів розвитку міст за рахунок муніципальних запозичень // Фінанси
України. – 2009. – № 11. – С.89-99. 4. Падалка В.
Муніципальні запозичення: досвід і проблеми // Столичний регіон. – 2007 - №5. – С.45-48. 5. Вишневська З.: Не варто боятися
позик. Вони свідчення стабільності й оптимізму // Дзеркало тижня. – №35 (375). – 31 травня-6 червня
2009. 6. Буковинський С. Бюджет
розвитку та пріоритети бюджетних інвестицій //Фінанси України. – 2007. - №4.
– С. 42-46. 7. Муніципальна позика: джерело інвестицій чи цукерка
за склом?// Віче. Громадянське
суспільство. – Електронний ресурс: режим доступу на сайт: [http://www.viche.info/journal/644/] |