Станівчук Д.В., Закусило Ю.П.

Науковий керівник: Михальчишина Л.Г.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Державний фінансовий контроль і його реформування

Державний фінансовий контроль є однією із найважливіших функцій державного управління, значення якої дедалі зростає. Тільки належне використання контролю в управлінні державними фінансовими ресурсами дасть можливість створити необхідні передумови для здійснення в державі ефективної економічної політики. Тому розбудова цілісної системи фінансового контролю є важливим кроком у забезпеченні функціонування системи державної влади й викликає особливе зацікавлення як у теоретичному, так і в практичному плані.

Суттєвий внесок у вирішення існуючих проблем функціонування системи державного фінансового контролю належить таким науковцям, як І.Іванова, І.Стефаник, О.Лебедєва, С.Бардаш, Н.Шевченко, І.Басанцов, О.Зюнькін, О.Василик, В.Шевчук, А.Барановський та ін. Незважаючи на значну кількість наукових досліджень, на сьогодні додаткової уваги потребує цілий ряд проблем щодо реалізації державного фінансового контролю в окремих сферах соціального і економічного розвитку. На думку Н.Шевченка, останнім часом в економічній літературі приділяється значна увага загальним питанням провадження системи державного фінансового контролю[3].

Нині в Україні функціонує значна кількість державних органів і служб, які тією чи іншою мірою здійснюють фінансовий контроль. За відсутності чіткої концепції та нормативно-правового поля у сфері державного фінансового контролю з ними, як правило, пов'язують Рахункову палату. Державну фінансову інспекцію, Державне казначейство, Міністерство фінансів, Державну податкову адміністрацію. Державну митну службу, Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, Національний банк, Фонд державного майна, Агентство з питань банкрутства тощо.

Питання реформування державного фінансового контролю стало предметом уваги як європейських організацій, що співпрацюють з Україною, так і Президента України та уряду. У 2001 році Кабінет Міністрів України затвердив план організаційних заходів стосовно вдосконалення системи фінансового контролю в Україні. На його виконання розроблено й затверджено Указ Президента України від 25 грудня 2001 року №1251/2001 "Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушенням у бюджетній сфері". Проте ми вже звикли, що у нас усі добрі наміри чи програми, як правило, здійснюються через кількісні показники. На жаль, досі таку саму ситуацію маємо і в питанні реформування державного фінансового контролю.

Сьогодні існує багато законопроектів, підготовлених народними депутатами, які пропонують тим чи іншим шляхом реформувати систему державного фінансового контролю. Як правило, вони зводяться, за своєю суттю, до ролі регламентних документів, які містять перелік і підпорядкування контрольних органів і нормативних актів, що регулюють організацію наявного фінансового контролю в країні, у тому числі у сфері діяльності вищих органів державної влади, в системі місцевого самоврядування, внутрішньовідомчого, комунального та незалежного фінансового контролю, об'єкти перевірки тощо.

В окремих випадках запропоновані законопроекти допускають визначення статусу певних контрольних органів, які не базуються на чинному законодавстві, неправомірно відносять до органів фінансового контролю окремі органи виконавчої влади.

Вкрай важливим є визначення завдань і мети державного фінансового контролю, методологічних основ його формування, врахування як накопиченого власного, так і зарубіжного досвіду. На жаль, переважною більшістю авторів законопроектів, окремих фахівців та науковців ця категорія сприймається лише як звичайна перевірка використання бюджетних коштів. Але для забезпечення цього завдання не потрібні надзвичайні зусилля, а лише існування контрольно-ревізійних органів на рівні всіх ланок бюджетної системи. Проте такі примітивні погляди на цьому етапі розвитку держави та її економіки - це шлях у минуле. Ось чому для забезпечення побудови ефективної системи державного фінансового контролю, яка б відповідала стандартам передових демократичних країн, конче потрібне розроблення стратегічного концептуального документа. Це дасть можливість чітко розмежувати завдання і повноваження контрольних органів, усунути дублювання й паралелізм у їхній роботі.

Отже, потрібно запровадити заходи, що дадуть можливість створити цілісну й ефективну систему державного фінансового контролю, поліпшити бюджетну дисципліну, звести до мінімуму зловживання у бюджетній сфері й використанні державного майна, удосконалити управління державними фінансами і досягти стандартів демократичних країн щодо прозорості цього процесу. А тому, здійснені заходи прискорять інтеграцію України в європейське співтовариство.

Також слід зазначити, що особливе місце фінансового контролю в загальній системі контролю як елемента в системі управління суспільними процесами зумовлюється його специфікою, що найяскравіше проявляється в контрольній функції самих фінансів. Тому невідкладною справою є формування в країні ефективного державного фінансового контролю, який функціонував би як єдина система, а це значить формування цілісної бази фінансового законодавства.

Список використаної літератури:

1. Германчук П.К., Стефанюк І.Б., Рубан Н.І., Александров В.Т., Назарчук О.І. Державний фінансовий контроль:ревізія іта аудит.-К.: АВТ, 2004.- 424 с.

2. Про державний фінансовий контроль: Закон України №2020 від 08.02.2008р.

3. Шевченко Н.В. Проблеми підвищення ефективності державного фінансового контролю. Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pprbsu/2010_29/10_29_36.pdf