Луцик У.М., Шкрібляк М.Я.

Буковинська державна фінансова академія, Чернівці

Науковий керівник: Літовська І.М.

Корпоративне управління підприємством: проблеми та шляхи їх вирішення

Посилення процесів централізації виробництва та капіталу компаній на національному та міжнародному рівні призводить до того, що створення ефективного механізму корпоративного управління набуває особливого значення для перспективного розвитку підприємств.

У сучасній економіці найприйнятнішою формою здійснення підприємницької діяльності є корпоративна, яка з одного боку, забезпечує концентрацію та централізацію капіталів, з іншого - обмежує рівень ризику, а отже, якнайбільше відповідає умовам ринкових відносин та стимулює їхній прогрес.

У сучасних умовах динамічного розвитку фінансового ринку України і становлення власної моделі корпоративного управління великого значення набирає дивідендна політика підприємства, яка являється складовою такого управління. Вона впливає на структуру джерел фінансування, інвестиційну привабливість корпорації, поточний курс акцій і вартість бізнесу в цілому. Дивідендна політика становиться складовою фінансової стратегії розвитку підприємства в процесі ефективної реалізації прав власності, елементом корпоративної культури [4].

Питання удосконалення практики корпоративного управління набувають в Україні все більшого значення. Якість корпоративного управління, а саме: дотримання прав акціонерів, виплата дивідендів, прозорість процедур корпоративного управління, побудова ефективних організаційних структур та врахування інших факторів – приводить до зростання власного капіталу підприємств та є однією з ключових умов, що сприяє покращенню інвестиційного клімату в країні, впливає на ефективність діяльності товариств та розвиток ринку цінних паперів. Тому формування і розвиток механізму корпоративного управління є актуальним питанням на сьогоднішній день.

Питання розвитку корпоративного управління, дивідендної політики і вирішення наявних проблем розглядалося багатьма вченими-економістами: Грабко Є.В., Дулиба Н. Г., Дєєва Н.Е., Кравченко О.М., Лапан О.В. та інші.

Корпорація – це організаційна структура, яка об’єднує необхідні ресурси для виробництва товарів та надання послуг населенню. Така форма господарювання в умовах економічної нестабільності та мінливості має певні переваги:

1) мінімізує фінансовий ризик акціонерів внаслідок виключення за чинним

законодавством їхньої відповідальності перед кредиторами товариства за межами капіталу, що розміщений в акціях;

2) сприяє вигідному отриманню інвестицій;

3) дозволяє здійснювати підприємницьку діяльність після зміни складу акціонерів;

4) пропонує працівникам участь у розподілі прибутків і дає змогу власникам корпорацій успішно реалізовувати стратегічні плани на засадах колективних інтересів тощо [3].

Система корпоративного управління передбачає розподіл прав та обов'язків між різними учасниками корпоративних відносин. Оскільки дивідендна політика є одним із проявів корпоративного управління то, в залежності від того як саме здійснюватиметься така політика, буде залежати розвиток підприємства.

За даними фінансової звітності в 2008 році сума нарахованих дивідендів становила 15,3 млрд. грн.

За підсумками 2008 року 778 акціонерних товариств сплатили дивіденди на загальну суму 9,9 млрд. грн.., що порівняно з 2007 роком більше на 6,0 млрд. грн.

Серед регіонів України найбільший обсяг дивідендів сплачено підприємствами Дніпропетровської області (60,7% від загального обсягу сплачених дивідендів), м. Києва (12,0%) та Донецької області (6, 5%).

За розподілом сплачених дивідендів у 2008 році найбільший обсяг дивідендів сплачено підприємствами, основними видами діяльності яких були: діяльність транспорту та зв’язку (620,7 млн. грн..), торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (456,5 млн. грн.), добувна промисловість (200,6 млн. грн.) [1].

На сьогоднішній день однією з проблем дивідендної політики підприємств є невиплати винагороди у вигляді дивідендів багатьма підприємствами, не збігається сума нарахованих і сплачених дивідендів, існує висока концентрація підприємств, які реалізують дивідендну політику, у столиці, найбільш фінансово і промислово розвинених областях України.

Регулярнi виплати дивiдендiв кардинально змiнили б ринок капiталу в Українi, перетворивши його iз спекулятивного в iнвестицiйний. Для цього держава має не примушувати компанiї платити дивiденди, а стимулювати виплати.
Оскільки дивідендна політика це тільки одна сторона корпоративного управління, то крім цих проблем існують ряд інших:

1) українські акціонерні товариства на етапі свого становлення не в повній мірі сприймають сучасні тенденції розвитку корпоративного управління, засновані на побудові якісно нових взаємин суб'єктів корпоративного управління;

2) акціонерні товариства слабко сприймають так звану «соціальну функцію» як необхідний елемент існування корпорацій;

3) акціонерний капітал не став основним джерелом росту загальноукраїнського організованого фондового ринку;

4) сучасний рівень українського законодавства в сфері корпоративного управління не повністю відповідає міжнародним стандартам. У ньому немає ефективно діючих норм, регулюючих відповідальність керівників корпорацій за свої дії на шкоду акціонерному товариству,  закріплюючих відповідальність за зловживання акціонерів тощо [2].

Сформована система корпоративного управління в Україні особливо в сучасних умовах потребує значного доопрацювання та вдосконалення. Пріоритетним напрямом розвитку цієї системи має бути обов’язкове запровадження загальноприйнятих та національних принципів корпоративного управління у практичну діяльність акціонерних товариств. В процесі розробки та впровадження національного кодексу корпоративного управління необхідно узагальнити світовий досвід у цій галузі для того, щоб національні принципи корпоративного управління відповідали найкращим світовим традиціям та враховували загальноприйняті норми корпоративного управління, а також враховували специфічні особливості та сучасні проблеми управління компаніями в Україні. Кодекс корпоративного управління повинен стати реальним дієвим механізмом у системі забезпечення ефективного управління компаніями в Україні [5].

Також потрібно удосконалити систему обліку прав власності на цінні папери та порядок виплати дивідендів; внести зміни до системи оподаткування операцій з купівлі-продажу цінних паперів на фондовому ринку; створити сприятливий інвестиційний клімат в країні; відновити довіру до цінних паперів вітчизняних підприємств; позбутися подвійної бухгалтерії та не допускати захоплення контрольного пакета акцій одним акціонером.

Важливим є також погодження інтересів учасників корпоративних відносин, що сприятиме запровадженню в практику діяльності українських компаній принципів корпоративного управління, посиленню державного контролю за додержанням акціонерними товариствами прав акціонерів та взаємодії з судовими органами щодо судових справ із захисту прав інвесторів[5].

Отже, удосконалення і розвиток корпоративного управління дасть змогу українським підприємствам узгоджувати проблеми пов’язані з розподілом прибутку, управління персоналом, і зможе стати потужним механізмом впливу на економічний розвиток країни.

Література:

1. Річний звіт Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку за 2009р.[Електронний ресурс]. - Режим доступу:  http://avalon.ssmsc.gov.ua/UserFiles/File/annual_report/2009/Annual%20Report.pdf.

2. Грабко Є.В. Особливості сучасного етапу розвитку корпоративного управління в Україні /Є.В. Грабко// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// rusnauka.com.

3. Дулиба Н. Г. Особливості розвитку корпоративного управління в Україні за умов фінансової нестабільності/Н.Г. Дулиба// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.economy-confer.com.ua/full_article/613/.

4. Дєєва Н.Е Дивідендна політика як складова корпоративного управління / Н.Е. Дєєва.//[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// rusnauka.com.

5. Кравченко О.М. Виплата дивідендів в 2010 році / О.М. Кравченко//[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://profit-consul.com/ua/blog/14-06-2010/.

6. Лапан О.В. Особливості корпоративного управління /О.В. Лапан// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// rusnauka.com.