Науковий керівник: Літовська І.М.

Паскар В.В., Шихман О.М.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Сучасний стан та шляхи подолання рейдерства в Україні

Постановка проблеми. На сучасному етапі, коли українська економіка поступово починає виходити із кризи, об’єктивною необхідністю з боку держави є встановлення чесних та прозорих «правил гри» на ринку. Вкрай важливими сьогодні є залучення іноземних інвестицій і підняття рівня підприємницької активності у нашому суспільстві. Однією із головних проблем, яка унеможливлює втілення таких завдань є рейдерство, яке в Україні набуло загрозливих масштабів. Станом на сьогодні в країні діє понад 50 спеціалізованих рейдерських груп, які здійснюють в середньому до 3 тисяч захоплень в рік. Результативність таких поглинань становить понад 90%, що за експертною оцінкою складає понад 3 млрд. доларів США. Середньостатистична норма прибутку рейдера в Україні коливається в межах від 500% до 2000% [1]. Саме тому вирішення даної проблеми гостро стоїть на порядку денному.

Огляд публікацій. Проблему рейдерства досліджує досить велике коло вчених, однак вона не втрачає своєї актуальності. Зокрема суть, механізми дії та способи захисту від рейдерства у своїх працях досліджували В. Стадник, Т.Бабич, О. Бєлікова, М. Лящунко та інші.

Основні результати досліджень. Рейдерство не є новим явищем, своїм корінням воно сягає ще кінця XIX століття, а в більш сучасному розумінні воно розвивалося у США у 1960-х – 1970-х роках.

Історію українського рейдерства можна поділити на два періоди. Перший – це початок 90-х років до 2000 року (підприємства захоплювали відверто кримінальним шляхом, досить часто із застосуванням фізичного насильства). Другий період, започаткований 2000 року, триває донині і характеризується напівзаконним загарбанням підприємств, більш легальними методами боротьби та активним протистоянням рейдерству [2].

Ще кілька років тому в Російській Федерації досить активно діяли рейдери, які завдавали досить великої шкоди розвитку російської економіки, однак владою було прийнято ряд радикальних заходів, які суттєво ускладнили існування такого явища. Тому більшість професійних рейдерів «мігрували» в Україну, і тепер за оцінками експертів близько 50% рейдерського ринку України складають російські рейдери.

Рейдери – це висококваліфіковані групи осіб, які спеціалізуються на, як правило, напівзаконному захопленні суб’єктів господарювання, їх поглинанні фінансово-промисловими групами або перехопленні управління підприємством, яке вони обрали для атаки.

Об’єктами рейдерських атак можуть стати високоприбуткові підприємства, акціонерні товариства із розпорошеними пакетами акцій, підприємства із заниженою вартістю активів, підприємства які володіють багатьма об’єктами нерухомого майна та інші.

Рейдери, в процесі своїх дій застосовують прогалини в чинному законодавстві, корумпованість виконавчої та судової гілок влади, засоби масової інформації в яких проводиться чорний пі-ар об’єкта атаки та його керівництва. Використовуються також наймані силові структури, підкуп або тиск на керівництво, блокування роботи підприємства тощо.

В цілому причинами такого бурхливого розвитку рейдерського бізнесу в Україні є:

- недосконала нормативно-правова база;

- корумпованість та забюрократизованість судової та виконавчої гілок влади;

- низька правова культура та свідомість у суспільстві;

- недостатня юридична обізнаність менеджерів підприємства.

Проблема рейдерства безпосередньо зачіпає інтереси підприємств, тому вони з свого боку повинні робити все можливе для недопущення рейдерської атаки. Універсального способу захисту від агресорів такого типу немає, однак вчинення підприємством певних превентивних дій суттєво зменшує ризик стати об’єктом протиправного поглинання чи захоплення.

За підрахунками експертів, загальна собівартість із захоплення підприємства становить від 100 тисяч до одного мільйона доларів США [2]. Отже вчинення дій, які підвищують затрати на захоплення підприємства можуть зробити захоплення підприємства нерентабельним, а отже і недоцільним. Тому превентивними заходами підприємства можуть бути:

- юридично правильне оформлення установчих документів;

- заміна акціонерів, що не беруть участі в управлінні товариством на більш активних (шляхом викупу та подальшого перепродажу пакетів акцій, що належать таким акціонерам);

- організація надійного зберігання акцій шляхом залучення ліцензованих депозитаріїв;

- постійне прослідковування змін у складі акціонерів. В рамках даного заходу можна укласти договір із депозитарієм згідно із яким він буде зобов’язаний повідомляти підприємство про всі операції щодо зміни власників акцій;

- недопущення утворення великих сум кредиторської заборгованості, особливо простроченої;

- удосконалення роботи менеджменту;

- підтримання власної ділової репутації;

- проведення на підприємствах юридичного аудиту;

- у випадку рейдерської атаки, активне залучення громадськості та засобів масової інформації.

Також дуже важливим для підприємця є прозоре ведення бізнесу, адже будь-яка незаконна дія, чи то неправомірне звільнення працівника, чи то ведення подвійної бухгалтерії є полем для активних дій агресора. Незаконні дії вчинені підприємством в подальшому при рейдерській атаці також не дають можливості звернутися за допомогою до державних органів, які при перевірці можуть виявити такі правопорушення.

Майже кожна рейдерська атака супроводжується обговоренням її у засобах масової інформації, іноді місцевого, а іноді всеукраїнського значення. Щодо ролі ЗМІ у боротьбі проти рейдерських атак, то тут думка експертів різниться: одні вважають що висвітлення корупційних схем за допомогою яких здійснюється рейдерська атака у засобах масової інформації може суттєво допомогти підприємству-жертві, інші ж вважать, що на сьогодні в Україні добре навчилися маніпулювати громадською думкою, а також ігнорувати її. Так, наприклад, бувають випадки коли рейдери також використовують ЗМІ у власних цілях і, шляхом опублікування недостовірної інформації схиляють думку громадськості на свій бік.

Держава в боротьбі проти рейдерства, свої зусилля повинна спрямовувати на вдосконалення правового поля, посилення відповідальності за вчинення рейдерських дій, на підняття правової культури українського суспільства шляхом ведення пропагандистської та масово-роз’яснювальних робіт, а також на боротьбу із корупцією.

З усіх перерахованих завдань певні зрушення є лише у законодавчому полі. Так, 17 листопада 2009 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії протиправному поглинанню за захопленню підприємств». Даний закон вніс зміни до Господарського та Цивільного процесуальних кодексів України, до законів України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців» та «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» [4].

Окремі норми Закону України «Про акціонерні товариства» також мають антирейдерське спрямування. Зокрема, згідно із нормами даного закону, будь-який акціонер, який має бажання утримувати пакет акцій акціонерного товариства у розмірі понад 10% загальної кількості таких акцій, зобов’язаний попередньо публічно заявити про свої наміри. Така процедура дозволить підприємству – жертві завчасно дізнатися про імовірність рейдерської атаки та добре підготуватися до неї. Однак досі в чинному українському законодавстві не визначено поняття рейдера та рейдерства що ускладнює процедуру притягнення таких осіб до відповідальності.

Встановлення ефективного механізму протидії рейдерству може викликати конфлікт інтересів у межах владних структур. Так, віце-президент Центру досліджень корпоративних відносин В’ячеслав Бутко основними чинниками, що негативно впливають на інвестиційний клімат України, вважає неякісну законодавчу базу, високий рівень корупції та незацікавленість як влади, так і багатьох представників бізнесу, у встановленні нормального ділового клімату. «Багато з тих, хто причетний до підприємницької діяльності, ті, хто створює правила й стежить за їх виконанням, зацікавлені в тому, щоб ці правила були максимально складні, максимально нелогічні, а також мали можливість двояко трактуватися», - заявив експерт. Він вважає, що рейдерство є лише наслідком ігнорування законів представниками влади, судової системи, правоохоронних органів і бізнесу [3].

Не зважаючи на це, в Україні сьогодні діє система органів із протидії рейдерству, до неї належать:

- громадська організація «Антирейдерський союз України»;

- Український Національний комітет міжнародної торгової палати;

- Бюро протидії комерційним злочинам та рейдерству створене в межах Національного комітету;

- Міжвідомча комісія з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств при Кабінеті міністрів України;

- робочі групи з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств при облдержадміністраціях.

Дана система органів безпосередньо спрямовує свою діяльність на боротьбу з рейдерством і будемо сподіватися, що їхня співпраця вже у найближчому майбутньому принесе очікувані результати.

Висновки. Рейдерство – явище не нове, а його поява в Україні пов'язана із переходом до ринкової економіки та зміною прав власності на засоби виробництва. Це високоприбутковий нелегальний бізнес, левову частку якого на українському ринку утримують російські рейдерські групи. На сьогодні розроблено досить велика кількість різноманітних рейдерських схем, тому не існує універсального способу захисту. Існування рейдерсва в Україні обумовлено корумпованістю судової та виконавчої гілок влади, недосконалістю вітчизняного законодавства, низькою правовою культурою у суспільстві та незаконною діяльністю самих підприємств, тому дана проблема може бути вирішена лише спільними зусиллями підприємств, держави та суспільства.

Література:

1. Стадник В. В Україні діє понад 50 спеціалізованих рейдерських груп, які на рік здійснюють три тисячі захоплень / В. Стадник [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту: http://zik.com.ua/ua/news/2010/07/21/237988

2. Бабич Т. Рейдерство в Україні – загроза національній безпеці / Т. Бабич [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту: http://www.viche.info/journal/2105/

3. Іноземні інвестори бояться рейдерства в Україні, - експерти [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту: http://zaxid.net/newsua/2010/11/15/193711/

4. Фоміна К. Боротоба з рейдерсвом в Україні: чи є перспективи? / К. Фоміна // «Правовий тиждень». - № 17(195). – 2010 [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту: http://www.legalweekly.com.ua /article/?uid=1921