Громов І. Л., Шешур О. Я.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Інвестиційна привабливість різних галузей в Україні (на прикладі легкої промисловості)

В умовах наслідків фінансової кризи залучення іноземного капіталу розглядається як один із шляхів її подолання. Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю переведення національної економіки на інноваційну модель розвитку шляхом підвищення інвестиційної привабливості підприємств різних форм власності в різних галузях.

Фінансова криза значно погіршила показники інвестиційної привабливості галузей народного господарства. Тому з метою оцінки імовірних шляхів залучення іноземного капіталу необхідно здійснювати аналіз привабливості галузей з боку інвестора, щоб створити сприятливі передумови для інвестування шляхом встановлення пільгових режимів, вигідних умов оподаткування для іноземного капіталу. Для України важливим є розвиток легкої промисловості як однієї з найбільш соціально значимих галузей народного господарства. Для досягнення нового інноваційного рівня дана галузь потребує значних капіталовкладень, єдиним джерелом яких можуть стати кошти іноземних інвесторів.

Метою дослідження є аналітичне обґрунтування інвестиційної привабливості підприємств України, в тому числі галузі легкої промисловості.

Проблеми, пов’язані зі впливом інвестиційного середовища на інвестиції в легку промисловість і її розвиток, розглядалися в наукових працях А.П. Гречан, І.В. Колос, І.М. Кулініч, О.А. Луговського, Л.Я. Ляхович, Ю.В. Махнорилова, Г.Г. Савінової, В.Ф. Столярова, Ю.В. Чорного, Ю.Ю. Ямко. В роботах цих авторів у рамках поставлених ними завдань розглядались питання інвестиційної привабливості, інвестиційної активності, інвестиційного клімату та інших складових інвестиційного середовища. Але для прийняття рішень щодо виведення галузі, яка перебуває в катастрофічному становищі, необхідно дати оцінку потенційним можливостям розвитку зі сторони фінансового аналізу, сформувати рейтинг інвестиційної привабливості регіонів за можливостями та потребами.

Стан галузі. Потенціал української легкої промисловості не відповідає суспільним потребам ні в кількісному виразі, ні з точки зору якості продукції, що виробляється. У 2010 р. обсяг реалізованої продукції легкої промисловості становив лише 1% усієї продукції промисловості. До того ж відбувається подальше зниження обсягів випуску найбільш необхідної продукції легкої промисловості – одягу. Якщо промисловими товарами власного виробництва Україна забезпечується лише на 60–65%, а інноваційною продукцією – на 25–30%, то забезпеченість продукцією легкої промисловості, в тому числі інноваційною, на порядок менша [6].

Показники ефективності української легкої промисловості значно нижчі рівня аналогічних показників розвинутих країн Європи. За рахунок імпорту покриваються потреби не тільки в самій продукції легкої промисловості, а й ресурси забезпечення високотехнологічного виробництва: механічного обладнання, машин та механізмів, текстилю і виробів з нього (71,3%) тощо.

За інноваційністю, технологічним рівнем і конкурентоспроможністю вітчизняна продукція легкої промисловості ще суттєво поступається розвинутим країнам. Легка промисловість має найнижчий серед інших галузей промисловості рівень кадрової та вартісної наукоємності. Понад 90% продукції легкої промисловості, що виробляється в Україні, не має сучасного наукового забезпечення. В останні роки скорочується підготовка для цієї галузі висококваліфікованих кадрів, в тому числі наукових. Скорочується також і кількість підприємств цієї галузі [6].

Ще в гіршому стані, ніж легка промисловість, знаходиться в Україні виробництво низки найбільш необхідних населенню видів середньо- і високотехнологічної продукції широкого вжитку. Зокрема, це стосується в першу чергу таких товарів, як пилососи, телевізори, велосипеди та ін. Так, українських пилососів в 2010 році випущено в 900 разів менше, ніж в 1990 році, велосипедів в 5 разів менше, телевізорів в 2010 році випущено менше, ніж в 1965 р.

Майже повна залежність української економіки від імпорту середньо- і високотехнологічних побутових товарів, як і від широкого асортименту продукції легкої промисловості, свідчить про вкрай низький рівень вітчизняного науково-технічного та виробничого потенціалу в цих галузях, що потребує пріоритетної уваги і підтримки держави, підприємств і організаторів науки.

Не менш актуальною є проблема інноваційного розвитку вітчизняної фармацевтичної галузі, яка в світі є найбільш наукоємною і прибутковою галуззю економіки. У вітчизняній фармакології останні п’ять років намітилися деякі позитивні зрушення. Зокрема, зростає кількість випуску нових для України лікарських засобів, розширюються географія і обсяги експорту ліків, здійснено деякі кроки переходу до європейських стандартів. Проте нехтування розвитком української фармацевтичної науки (її фінансування за останні 10 років зменшилось на 46% у порівняльних цінах) призвело до того, що вітчизняна фармацевтична галузь фактично повністю перейшла на виробництво «генериків» – повторення застарілих і тому неконкурентних лікарських засобів. Ринок фармпрепаратів в Україні заполонила надзвичайно дорога продукція зарубіжних фірм, недоступна значній частини населення. Це має вкрай негативні соціальні наслідки і є причиною величезних економічних втрат: фактично населення України вимушене інвестувати в зарубіжну фармацевтичну науку для підтримання її конкурентоздатності більше коштів, ніж вкладається в усю вітчизняну науку.

Наведена характеристика стану інноваційного розвитку економіки України свідчить про існування широкого кола гострих проблем, подолання яких неможливе без ретельного визначення тих потенційних можливостей, які присутні в національній економіці і які мають стати опорними точками для переходу України на інноваційно-інвестиційну модель розвитку.

Успіх у реалізації інвестиційної політики держави є неможливим, коли при цьому не враховується реальний фінансово-економічний стан окремих об’єктів інвестиційної діяльності. Іншими словами, жодні зусилля держави не заохотять інвесторів вкладати капітали в збиткові підприємства, а навіть і такі, фінансовий стан яких близький до кризи й не поліпшиться протягом аналізованого періоду. Тому фінансово-економічний аналіз підприємств, які є потенційними об’єктами інвестиційної діяльності, проводиться в двох випадках:

Фінансово-економічний аналіз діючих підприємств проводиться інвесторами з метою визначення доцільності реалізації інвестиційних проектів.

Фінансово-економічний аналіз проводиться на найхарактерніших підприємствах галузі органами державної влади з метою визначення найефективніших заходів для активізації інвестиційних процесів.

Базовий підхід до аналізу промисловості повинен бути скорегований відповідно до характеристик кожної окремої галузі та індивідуально до кожного підприємства. При проведенні аналізу інвестиційної привабливості діяльність будь-якого підприємства та його структурних підрозділів слід аналізувати індивідуально [3, c. 141].

Оскільки в тих галузях, в яких велика швидкість обороту капіталу, можна отримати велику віддачу на вкладений капітал, маючи невисокий рівень рентабельності продукції. У свою ж чергу, галузі в яких повільно обертається капітал, повинні мати високий рівень рентабельності продукції, для того, щоб мати змогу забезпечити необхідну норму доходу на авансований капітал.

Так, виходячи з цілей аналізу інвестиційної привабливості галузей промисловості України їх можна об’єднати в дві групи [4, c. 25]:

Перша група — це галузь з високим рівнем рентабельності, низькою капіталоспроможністю та, відповідно, швидкою окупністю інвестицій. Передусім це стосується харчової та легкої промисловості.

До другої групи належать галузі, що мають відносно меншу рентабельність, більшу капіталомісткість, але характеризуються місткими внутрішнім та зовнішнім ринками збуту продукції: кольорова та чорна металургія, електро- та теплоенергетика, нафтодобувна та нафтопереробна промисловість, газодобувна. Це також промисловість стінових будівельних матеріалів, цементна промисловість.

З метою дослідження основних тенденцій інвестування розглянемо динаміку іноземних інвестицій в галузі легкої промисловості України за 2008-2010 роки (табл. 1)[7].

Таблиця 1

Динаміка прямих іноземних інвестицій в промисловість України

за 2008-2010 роки

Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік (станом на 30.09)	Відхилення 2010 року від
				2008 року		2009 року
				сума	приріст,%	сума	приріст,%
Промисловість усього, млн.дол. США	8055,7	13274,8	13487,5	5431,8	67,4	212,7	1,6
Легка промиловість, млн. дол. США.	141,3	141	138,7	-2,6	-1,8	-2,3	-1,6
частка ПІІ, %	1,70%	1%	1%	-0,7%	х	0,0%	х
Рентабельність операційної діяльності підприємств легкої промисловості	1,90%	3,40%	4,10%	2,2%	х	0,7%	х

Як видно з табл. 1 частка прямих іноземних інвестицій в легку промисловість коливається в межах 1-1,5% від загальних вкладень. Звичайно рівень рентабельності в межах 3-4% не є привабливим для інвесторів. Проте рівень рентабельності можна змінити шляхом введення інноваційних технологій у виробництво і таким чином зменшити витрати та собівартість продукції. Тому з метою аналізу інвестиційної привабливості галузі легкої промисловості необхідно визначити основні переваги в організації та протікання фінансово-господарської діяльності таких підприємств.

Для цілей обґрунтування застосування тих чи інших методів інвестиційної політики обмежимося лише основними напрямками аналізу (рис. 1).

Рис. 1. Основні напрямки фінансового аналізу інвестиційної привабливості галузі [3, c. 146]

Окресливши вище зазначені напрямки фінансового аналізу інвестиційної привабливості галузі, розрахуємо дані показники для підприємств легкої промисловості за 2008-2010 роки (табл. 2.2).

Таблиця 2

Основні показники фінансового аналізу

для оцінки інвестиційної привабливості галузі

Показники	2007 рік		2008 рік		2009 рік		Станом на 30.09.2010 року
	усього	легка промисло-вість	усього	легка промисло-вість	усього	легка промисло-вість	усього	легка промисло-вість
Фінансова залежність	1,303	1,237	1,635	1,509	0,811	0,762	1,835	1,717
Фінансова незалежність	0,767	0,808	0,612	0,663	1,234	1,312	0,545	0,583
Коефіцієнт загальної ліквідності	1,187	1,075	1,163	0,969	1,087	0,925	1,116	0,950
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,100	0,100	0,091	0,091	0,064	0,064	0,069	0,069
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,698	0,598	0,706	0,605	0,703	0,603	0,724	0,621
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, раз	4	5	3	4	3	5	2	3
Коефіцієнт оборотності запасів, раз	8	9	9	10	10	11	6	7
Коефіцієнт оборотності кредиторська заборгованість, раз	20	32	14	22	16	26	12	19
Тривалість обороту дебіторської заборгованості, дні	89	66	111	83	107	80	180	135
Тривалість обороту запасів, дні	45	39	40	35	37	33	62	54
Тривалість обороту кредиторська заборгованість, дні	18	11	26	16	22	14	31	19
Операційний цикл, дні	133	106	151	118	144	113	242	189
Фінансовий цикл, дні	-116	-95	-125	-102	-122	-99	-211	-170

Як видно з табл. 2 показники ліквідності в галузі легкої промисловості є нижчими за середні в Україні, проте показники фінансової незалежності є вищими від середніх, що пояснюється обмеженням у використанні довгострокового кредитування. Крім того, тривалість обороту активів в легкій промисловості є меншим, що може стати одним з основним фактором для залучення іноземного капіталу. Оскільки інвестори надають перевагу короткостроковим інвестиціям, щоб знизити ризик неповернення вкладеної суми коштів із фіксованим відсотком, який становить прибуток інвестора. Інвесторам вигідніше надавати кошти на незначний проміжок часу, щоб отримавши їх, вкласти знову в більш вигідніші проекти. Переважна кількість галузей потребують довгострокового інвестування, проте легка промисловість характеризується прискореним обертанням капіталу, що пояснюється виробництвом соціально необхідних товарів для народного споживання та незначної у порівнянні їх вартості.

Отже, інвестиційна привабливість підприємств легкої промисловості у розміщенні капіталу (у вигляді фінансів, обладнання, сировини) полягає в швидкій окупності вкладень, завдяки незначним строкам виробництва і реалізації продукції, в швидкому переформуванні асортименту, наявності місцевих сировинних ресурсів (вовна, льон, шкірсировина) і потенціальній ємності ринку України. В таких умовах державі необхідно створити пільгові податкові режими в тих галузях легкої промисловості, що потребують інноваційного переоснащення та в подальшому забезпечать вихід на іноземні ринки.

Список використаних джерел

1. Власюк Т. М.. Оцінка інвестиційної привабливості підприємств легкої промисловості (територіально-галузевий підхід) : дис... канд. екон. наук: 08.07.01 / Київський національний ун-т технологій та дизайну. — К., 2006. — 244арк. — Бібліогр.: арк. 173-184.

2. Никифоров А. Є. Промислова політика: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2003. — 179 с.

3. Подольська В.О. Фінансовий аналіз: навчальний посібник / В.О. Подольська,О.В. Яріш – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 488 с.

4. Попельнюхов Р.В. Інвестиційна привабливість економіки України (інвестиційний клімат) // Інвестиції: практика та досвід. - № 21. –2009.– C.24–28;

5. Шосталь С.О. Джерела та напрями залучення інвестицій в економіку України // Економіка та держава. - № 9. – 2009. – C. 89 – 91.

6. Офіційний сайт державної підтримки українського експорту//[http://ukrexport.gov.ua/ukr/prom/ukr/9.html].

7. Офіційний сайт Державної статистики України// [http://www.ukrstat.gov.ua].