Полятикіна Л.І. - к.е.к. доцент

Білокопитова Г.М. - бакалавр

Сумський національний аграрний університет

Форми і системи оплати праці

З метою задоволення матеріальних й духовних потреб, повинні бути необхідні матеріальні кошти. Переважна більшість людей одержують винагороду, наймаючись на роботу як робітники та службовці, тобто отримують плату за свою працю.

Оплата праці - це винагорода, що встановлюється попередньо в державно-нормативному порядку або за угодою сторін трудового договору.

Ефективна оплата праці є однією з багатьох проблем сьогодення, які турбують як керівників підприємств, так і робітників, що на них працюють. Тому питання оплати праці є завжди актуальним. Так як саме оплата праці є основним інструментом підвищення ефективності праці працівників.

Застосування неефективної або несправедливої системи оплати праці призводить до зниження продуктивної праці, якості продукції, порушень трудової дисципліни, виникнення соціально-трудових конфліктів між працівниками і роботодавцем, негативно відображається на кінцевих результатах діяльності підприємства.

Відповідно до ст. 97 КЗпП, оплата праці працівникам здійснюється за відрядною, погодинною та іншими формами і системами залежно від того, що є критерієм визначення розміру заробітку. В кожному конкретному випадку застосовувати необхідно ту форму оплати праці, яка найбільше відповідає умовам виробництва і сприяє росту виробітку та поліпшення якості продукції, зниженню їх собівартості та отриманню додаткового прибутку.

Вибираючи форму оплати праці для певної категорії робітників, на підприємстві необхідно враховувати конкретні умови їхньої праці, специфіку виробництва тощо. Найчастіше застосовують дві основні форми оплати праці - відрядну й погодинну. Кожна з них відповідає певній мірі кількості праці: перша— кількості виробленої продукції, друга — кількості відпрацьованого часу. Відрядну оплату праці найдоцільніше використовувати на ділянках і видах робіт, де можливе формування й облік індивідуального та колективного трудового вкладу і кінцевого його результату. Для того щоб відрядна форма оплати праці була ефективною, необхідно правильно вибирати систему оплати праці для окремих категорій працівників. Так для робітників основного виробництва доцільна відрядно-преміальна; не доцільні погодинна проста, відрядна колективна, погодинна преміальна та безтарифна; для робітників допоміжного виробництва доцільна погодинно-преміальна; менш доцільна погодинна проста; недоцільні акордна, відрядна (всі форми) та безтарифна; для службовців доцільна погодинна преміальна; менш доцільна погодинна проста; недоцільна відрядна (всі форми) та безтарифна; для професіоналів та фахівців та керівників доцільна погодинна преміальна; менш доцільна безтарифна; недоцільні всі інші.

Правильно організована відрядна оплата праці створює у робітників заінтересованість у збільшенні випуску продукції установленої якості, підвищенні кваліфікації, застосуванні передових методів і прийомів праці.

Використання погодинної системи оплати праці потребує дотримання певних вимог до організації погодинної оплати, з тим щоб її застосування не спричинило зниження ефективності роботи, що не бажано в умовах конкуренції на ринку праці. Обов'язковою умовою застосування погодинної оплати праці має бути облік фактично відпрацьованих робочих годин та систематичний контроль за виконанням нормованих завдань.

До переваг погодинної оплати праці можна віднести: підвищення ефективності використання робочого часу; сприяння запровадженню нових форм зайнятості в сучасних умовах господарювання; врегулювання сфери зайнятості та оплати праці тих осіб, які не укладали колективних договорів, а також забезпечення однакового для всіх працюючих соціального захисту. Значно доступнішим стає контроль за дотриманням трудового законодавства.

Недоліками може бути скорочення робочого часу, зайнятість на не повний робочий день, наслідком чого може стати неповний робочий стаж і скорочення пенсійних виплат. Але така форма заробітної плати не забезпечує достатньої напруженості та інтенсивності праці, якщо це не зумовлено самим виробничим процесом. Тому існує об'єктивна необхідність щодо вдосконалення існуючих форм і систем оплати праці, створення нових моделей оплати праці, які дали б можливість позбутися негативних і поєднати позитивні елементи погодинної та відрядної форм оплати праці. Зокрема, це стосується поширення моделей безтарифної системи оплати праці, які базуються на частковому розподілі зароблених коштів, призначених для винагороди працівників за певними критеріями.

Для вдосконалення існуючої системи оплати праці необхідно забезпечити тісний зв'язок між рівнем оплати праці, продуктивністю та ефективністю; ввести застосування системи участі у прибутках, що дозволить покращити систему оплати праці та підвищити зацікавленість працівників в результатах праці. Основним напрямком удосконалення всієї системи організації оплати праці є забезпечення прямої і твердої залежності оплати праці від кінцевих результатів господарської діяльності трудових колективів. У рішенні цієї задачі важливу роль відіграє правильний вибір і раціональне використання форм і систем оплати праці.

Таким чином, можна зробити висновок , що форми і системи оплати праці - це спосіб встановлення залежності між величиною заробітної плати працівника і кількістю та якістю праці, тобто між мірою праці та її оплатою. Форми і системи оплати праці постійно вдосконалюються, але вони будуть ефективними лише в тому випадку, якщо вони відповідають організаційно-технічним умовам виробництва.

Отже, вибираючи форму оплати праці на підприємстві необхідно враховувати конкретні умови їхньої праці, специфіку виробництва тощо.