Попадюк О.О

Бойко І.А., Моніч Г.А.

Буковинська державна фінансова академія,

м .Чернівці

РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ ЯК ІНТЕГРОВАНИЙ ПРОЦЕС УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

В статті досліджені теоретичні і практичні питання застосування ризик-менеджменту на підприємствах. Розглянуто необхідність впровадження ризик-менеджменту та основні етапи процесу управління ризиками.

Постановка проблеми. Управління ризиками є особливо актуальним питанням для вітчизняних підприємств, більшість з яких зазнають значних збитків внаслідок нестабільності зовнішнього середовища, застарілих технологій виробництва та техніки, власної капіталомісткості, енергомісткості та фондомісткості, світової економічної кризи, що є основними джерелами виникнення економічних ризиків.

Різні автори дають власне визначення змісту категорії ризику. Але в суті своїй ці визначення зводяться до розуміння ризику як ситуації невизначеності, неоднозначності, яка може привести як до позитивного, так і до негативного результату тієї або іншої економічної дії [8].

На сьогоднішній день недостатньо дослідженими залишаються питання організації саме стратегічного ризик-менеджменту та механізму його реалізації, про що свідчить неготовність вітчизняних підприємств до фінансової кризи, відсутність диверсифікації їх діяльності, збитковість. Крім того, трансформація кон’юнктури ринків, зміни у поведінці відомих і поява нових факторів ризику, ускладнення підприємницької діяльності створюють передумови для розвитку теорії ризик-менеджменту і його стратегічної складової зокрема. Зазначене вище вказує на актуальність теми дослідження, її важливе теоретичне та практичне значення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблематикою ризик-менеджменту займається низка вітчизняних та іноземних науковців. Деякий внесок здійснений у розроблення проблем управління ризиком такими науковцями: К.В. Багмет [1], М.І. Диба [2], Кравченко [7], Пасерба [8], В.Л. Кльоба [5], Головач Т. В [3], В.В. Коваленко [4] та багато інших.

Мета статті. Розкрити сутнісну характеристику ризику та необхідність організації ризик-менеджменту на підприємствах України.

Основні результати дослідження. В економічній теорії і практиці доведено, що підприємництво і ризик – поняття невіддільні, а відповідна доля ризику є необхідною умовою отримання прибутку. Більше того, чим вищий рівень ризику, тим більша величина можливого доходу [8].

Ризик – це економічна категорія, що відображає характерні особливості сприйняття зацікавленими суб’єктами економічних відносин об’єктивно наявних невизначеності і конфліктності, іманентних процесам цілепокладання, управління, прийняття рішень, оцінювання, що обмежені можливими загрозами і невикористаними можливостями [1].

Особливість управління ризику в ринкових умовах полягає в тому, що суб’єкт ринку повинен усвідомлено йти на ризик, не уникаючи його, якщо він прагне реалізувати власні цілі діяльності. Кожне уникнення та мінімізація ризиків знижує ефективність діяльності підприємства, оскільки управління ризиками вимагає додаткових витрат та виконання дій із певним рівнем резервування ресурсів, але недооцінка чи нехтування ними можуть спричинити значні втрати та довгострокові негативні наслідки у діяльності суб’єкта господарювання.

Багато концепцій і підходів до управління ризиками, розроблених вітчизняною і зарубіжною наукою і практикою, актуальні і практично застосовуються, незважаючи на зміни в процесах виробництва, реалізації, управління, що сталися за останні десятиліття.

Управління ризиками нині залишається ще недостатньо вивченою сферою управлінської діяльності, про що свідчить і відсутність єдиної точки зору щодо трактування сутності цього поняття.

Мета ризик-менеджменту – забезпечення максимальної ефективності управління з урахуванням чинників невизначеності, які можуть як негативно, так і позитивно вплинути на досягнення підприємством своїх цілей. Пріоритетом при цьому є забезпечення фінансової стійкості і стабільності підприємства; створення, захист і збільшення багатства підприємців.

Основними завданнями ризик-менеджменту як науки є:

– пояснення природи управлінської праці в області ризикології;

– встановлення причинно-наслідкових зв’язків в управлінських процесах;

– виявлення умов, за яких спільна праця виявляється найефективнішою.

Управління ризиками має бути інтегроване в загальний процес управління компанією, доцільно аби служба ризик-менеджменту була організаційно незалежна від інших функціональних підрозділів, тобто безпосередньо підкорялася вищому керівництву. Річ у тому, що тоді як функціональні підрозділи так чи інакше займаються створенням додаткової вартості, завдання служби ризик-менеджменту полягає в забезпеченні стійкості цього процесу, в чому керівники інших підрозділів безпосередньо не зацікавлені. Тому підготовка рішень, що регламентують процеси управління ризиками, організація і інформаційно-методичне забезпечення цих процесів, а головне контроль за їх виконанням мають бути прерогативами служби ризик-менеджменту.

В зарубіжній науковій літературі визначено цілий ряд моделей стратегічного ризик-менеджменту, до яких, зокрема, відносяться реакційна, активна спеціальна та активна систематична моделі [5]. У загальному вигляді моделі ризик-менеджменту, оптимальні умови їх реалізації та характер корпоративного управління, визначений двояким типом змін зовнішнього середовища – поступових, або періодичних, систематизовано у таблиці1.

Таблиця 1

Моделі стратегічного ризик-менеджменту

Модель менедж-менту	Типи змін		Оптимальні умови реалізації моделі
	Поступовий	Періодичний
Реакційна	Метод спроб та помилок	Панічний пошук виходу з кризової ситуації	Найбільш ефективна в умовах стабільного зовнішнього середовища, коли зміни повторюються і є можливість для використання традиційно сильних сторін компанії
Активна спеціальна	Ідеї змін рухаються знизу вверх, епізодичні, логічні, поступові. Ініціаторами є відділи досліджень та маркетингових розробок	Пошук методом спроб та помилок. Реакція на перервні зміни. Очікування епізодичних змін	Вважається пріоритетною у пожвавленому середовищі, що поступово розвивається, а швидкість змін ринкового середовища не буде випереджати реакцію фірми
Активна система-тична	Періодична екстраполяція в масштабі банку тенденцій діяльності	Періодична та систематична екстраполяція в масштабі банку логіки майбутнього розвитку	1) Довгострокове планування необхідне, коли швидкість змін починає перевищувати швидкість реакції фірми. 2) Стратегічний менеджмент необхідний тоді, коли зовнішнє середовище вимагає від фірми розвитку нових можливостей

На практиці успішно використовуються всі зазначені моделі стратегічного розвитку. Вибір тієї чи іншої моделі залежить від типу компанії, специфіки її діяльності та очікуваних умов, у яких вона здійснюватиме свою діяльність у відповідний період часу.

Механізм стратегічного ризик-менеджменту можна представити у вигляді послідовності наступних етапів [4]:

– визначення філософії та місії підприємства у сфері реалізації ризиків;

– консолідований аналіз внутрішніх та зовнішніх ризик-факторів;

– стратегічне планування та прогнозування допустимих ризикових позицій;

– вибір ризикової стратегії та визначення етапів її реалізації;

– контроль, коригування та координація дій.

Як вважають експерти міжнародних рейтингових агентств, на сьогодні існують три головні елементи, за допомогою яких можна суттєво підвищити ефективність процесу управління ризиками: раціональне використання інформації про ризики, систематизація ризик-менеджменту, централізація зазначеного процесу [5].

Висновки. Ризик-менеджмент можна представити як управлінський

комплекс, який включає ризик-менеджмент торговельних операцій, ризик-менеджмент фінансових операцій, ризик-менеджмент інвестиційних операцій, ризик-менеджмент окремих видів операцій.

На сучасному етапі стає очевидним, що оптимізувати рівень ризику можна лише спільними зусиллями усіх підрозділів підприємства, застосовуючи увесь комплекс методів ризик-менеджменту. Це зумовлює необхідність реалізації системних принципів і системного мислення щодо підприємства і управління.

Відсутність професійних кваліфікованих фахівців з ризик-менеджменту на вітчизняних підприємствах також є важливою проблемою формування ефективної системи управління економічним ризиком.

Список використаної літератури

1. К.В. Багмет Функціональна підсистема у структурі ризик-менеджменту організації / ДВНЗ «Українська академія банківської справи НБУ». – 2010. – УДК 330.131.7

2. М.І. Диба Суть та види фінансових ризиків у системі ризик-менеджменту підприємства / Фінанси України. – К.: Преса України, 2010. – № 3. – С. 22 – 28 .

3. Головач Т. В., Грушевицька А. Б., Швид В. В. Ризик-менеджмент: зміст і організація на підприємст Вісник Хмельницького національного університету 2009, № 3, T. 1. –С. 157- 162.

4. В.В. Коваленко Ризик-менеджмент в системі стратегічного управління фінансовою стійкістю банківської системи / ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України». – 2010. – УДК 338.24:336.71

5. В.Л. Кльоба Вдосконалення ризик менеджменту комерційного банку / Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19.3. – С. 187-196.