Савченко Н. Фин-06 Г

ВНУТРІШНІЙ АУДИТ В ОРГАНАХ

ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

В сучасних умовах розвитку вытчизняної економіки постає все більша необхідність подальшого розвитку і впровадження внутрішнього аудиту в органах державного сектору. Оскільки застосування внутрішнього аудиту дозволяє завчасно виявляти порушення, що призводять до втрат фінансових і матеріальних ресурсів, його важливість є безумовною для інтересів держави.

Нажаль в Україні недооцінюється значення внутрішнього аудиту як самостійного виду контролю. Це пов’язано з відсутністю в достатньому обсязі необхідної інформації з методики створення, значення, функцій, об’єктів, прийомів та засобів внутрішнього аудиту, що й визначає актуальність теми дослідження. Разом з тим, внутрішній аудит в світовому масштабі стрімко розвивається, і його функції давно вийшли за межі механічної перевірки достовірності звітності та дотримання чинного законодавства. З'явилися такі нові напрямки та види діяльності внутрішніх аудиторів як оцінка ризиків та системи прийняття управлінських рішень, які є відносно новими не лише для України, але й для розвинених країн, оцінка ефективності діяльності, як в цілому компанії, так і її підрозділів, оцінка виконання розпоряджень керівництва.

Метою даної статті єдослідження сутності внутрішнього аудиту в органах державного сектору та нормативно-правової бази його регулювання в рамках реформування державного внутрішнього фінансового контролю.

Внутрішній аудит – це незалежна експертна діяльність аудиторської служби (відділу внутрішнього аудиту, аудитора) суб’єкта господарювання для перевірки і оцінки адекватності, ефективності системи внутрішнього контролю та якості виконання призначених обов’язків працівниками [1].

Внутрішній аудит є частиною системи внутрішнього контролю, метою якого є забезпечення достатньої впевненості щодо досягнення наступних базових цілей:

– достовірність та правдивість інформації;

– виконання правил, планів, процедур, законів, положень та контрактів;

– економне та ефективне використання ресурсів;

– досягнення поставлених цілей діяльності та окремих програм.

Відмінності внутрішнього контролю від внутрішнього аудиту полягають в тому, що до першочергових обов’язків контролерів належить запобігання та виявлення помилок, розкрадань тощо. Тоді як метою внутрішнього аудиту є вдосконалення організації діяльності в цілому. А це означає, що перед внутрішнім аудитором ставляться ширші цілі та завдання, ніж перед контролюючим суб’єктом.

Внутрішній аудит як одна з форм внутрішнього контролю існує в міжнародній практиці більше половини століття. У вітчизняній літературі приділяється значна увага дослідженню внутрішнього аудиту. В працях М.В. Бариніної, А.В. Мамишева, О.А. Петрик, О.Ю. Редько, В.С. Рудницький, М.І. Сивульського, І.Я. Чугунова, В.М. Федосова та інших вчених і практиків досліджуються теоретичні і практичні проблеми внутрішнього аудиту в органах державного сектору. Але чинна система державного внутрішнього фінансового контролю в державному секторі потребує реформування з вивченням і використанням зарубіжного досвіду його організації.

Важливим інструментом державного управління, що дає змогу досягти підвищення ефективності використання державних ресурсів, яке має вирішальне значення для економічного розвитку України, є державний внутрішній фінансовий контроль.

Метою внутрішнього аудиту є надання рекомендацій з удосконалення діяльності органу державного сектора, підвищення ефективності процесів управління, що сприяє підвищенню результативності прийняття управлінських рішень, досягненню мети діяльності. В рамках реформування системи ДВФК Головним контрольно-ревізійним управлінням України (ГоловКРУ) запропоновано Концепцію розвитку державного внутрішнього фінансового контролю та план заходів з її реалізації, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.05.2005 № 158-р.

Нині в структурі ГоловКРУ функціонує самостійне Управління гармонізації державного внутрішнього фінансового контролю, яке на період реформування виконує роль Центрального підрозділу гармонізації. В його склад входять два структурних підрозділи – Відділ гармонізації внутрішнього аудиту та Відділ гармонізації внутрішнього контролю.

Основною метою діяльності підрозділу внутрішнього аудиту в органах державного і комунального секторів є забезпечення керівника організації гарантіями адекватності та результативності системи внутрішнього контролю. Для досягнення цієї мети працівники підрозділу внутрішнього аудиту повинні:

– розуміти діяльність організації, аналізувати систему внутрішнього контролю, запровадити стратегічне, річне та періодичне планування аудиту;

– виявляти та оцінювати існуючі контрольні заходи у найбільш економний та ефективний спосіб;

– відображати в аудиторських звітах знахідки, висновки та, по можливості, рекомендації з удосконалення;

– відображати судження про надійність заходів контролю для загальної системи, функції чи локальної системи/підсистеми, що досліджується;

– забезпечувати гарантії, які базуватимуться на оцінці системи внутрішнього контролю в організації в цілому.

Внутрішній аудит не повинен підміняти лінійне керівництво, яке відповідає за систему внутрішнього контролю і повинно забезпечити вжиття належних заходів незалежно від аудиторських дій. Приймати рішення про те, чи погоджуватися з аудиторськими знахідками та чи впроваджувати рекомендації, повинні керівники відповідного рівня. В кінцевому рахунку, саме керівник організації повинен забезпечити реалізацію швидких та ефективних заходів, якщо вважає у них потребу, або відмовитися від рекомендацій у випадку усвідомлення та прийняття потенційних ризиків.

Внутрішній аудит допомагає керівникам виконувати обов’язки з фінансового управління і контролю, оцінюючи, чи належно працюють системи контролю з боку керівника, і, якщо оцінка незадовільна, вказує, які заходи слід впровадити для покращення ситуації.

На стадії завершення знаходиться прийняття законопроекту “Про державний внутрішній фінансовий контроль”, а також проекту постанови Кабінету Міністрів України “Про забезпечення внутрішнього контролю та функціонування служб внутрішнього аудиту в органах державного сектора”, якою буде затверджено пакет документів, зокрема стандарти внутрішнього контролю, стандарти внутрішнього аудиту.

Основною метою розвитку централізованого внутрішнього аудиту є підвищення його дієвості як інструменту оцінки законного та раціонального використання державних ресурсів, ефективного виконання державних і бюджетних програм та місцевих бюджетів.

Відповідна мета передбачає приведення процедур централізованого внутрішнього аудиту до вимог міжнародних стандартів; чітке визначення підстав для проведення централізованого внутрішнього аудиту в плановому порядку; законодавче визначення суб’єктів, у яких проведення централізованого внутрішнього аудиту є обов’язковим; підвищення ефективності реалізації матеріалів аудиту та подолання проблем при впровадженні рекомендацій аудиторських досліджень.

Таким чином, система державного внутрішнього фінансового контролю, що функціонує на сьогодні в Україні, лише частково враховує основні принципи систем державного внутрішнього фінансового контролю країн ЄС. Складовими систем державного внутрішнього фінансового контролю країн ЄС є внутрішній контроль, внутрішній аудит та гармонізація на центральному рівні внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту. На даний час в Україні внутрішній аудит виходячи з суті його поняття здійснюється лише ГоловКРУ та підпорядкованими йому територіальними органами.

Механічне визначення державного фінансового контролю без урахування його економічної природи та місця у фінансовій системі не дає змоги здійснити якісне його реформування.

Якими ж бачаться головні засади реформування державного фінансового контролю? Головною об'єктивною причиною, яка не дала можливості підготувати якісний законопроект, був брак чіткої концепції щодо проведення цієї роботи. Тому законодавчій роботі у цій сфері має передувати розроблення відповідної концепції, яка б визначала правові й організаційні засади створення цілісної системи державного фінансового контролю, систему контрольних органів, сфери їхньої діяльності, основні завдання й повноваження та порядок взаємодії.

У нормативних актах не приділено належної уваги юридичному статусу працівників контрольних служб, який би гарантував незалежність від втручання органів влади, захист і гарантії у випадках протиправних дій, спрямованих протии них. Єдине, що об'єднує практично всі законопроекти, це неприховане намагання їхніх авторів вирішити вузьковідомчі інтереси, тобто посилити повноваження одних контрольних органів і принизити повноваження "конкурентів", розв'язати на власну користь інші питання, які стосуються завдань, повноважень та функцій. [2].

Список використаної літератури:

1. Давидов Г.М. Аудит: [Підручник] / Г.М. Давидов. – К.: Знання, 2004. – 511 с.

2. Звіт про результати роботи державної контрольно-ревізійної служби України за 2008 рік. – Київ: Головне контрольно-ревізійне управління, 2009.

3. Закон України “Про державний внутрішній фінансовий контроль” (проект).

4. Концепція розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2015 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.05.2005 № 158-р // Офіційний вісник України. – 2005. – № 22. – 1224