Проблеми розвитку малого та середнього бізнесу в Україні

Виконала: студентка групи ОА 52-10 Трипольська Світлана, Вікторівна, науковий керівник доцент кафедри Маркіна Леся Юріївна.

У статті розглядаються питання визначення ролі та функцій малого бізнесу в Україні, аналізуються показники його діяльності. Визначаються напрямки та форми державної підтримки малого бізнесу:

- роль, функції,

- показники діяльності,

- державна підтримка малого бізнесу

Незважаючи на наявність великої кількості робіт щодо розвитку малого бізнесу в Україні, можна з упевненістю відмітити, що питання визначення реального його внеску в економіку та суспільний розвиток нашої країни залишається мало дослідженим. Більшість авторів розглядають питання, спрямовані на вивчення тенденцій розвитку малого й середнього бізнесу або на застосування різних методів його державної підтримки. При цьому теоретичні обґрунтування суті конкретного внеску малого та середнього бізнесу в економіку України детально не досліджені. Як наслідок, недостатньо розроблена методична база принципів і методів державної підтримки, яка необхідна для підвищення ефективності створюваних і діючих підприємств малого та середнього бізнесу.

Часто, коли мова йде про малий бізнес в Україні, особливо про його підтримку, використовують поняття «малий та середній бізнес». На наш погляд методологічно це не вірно. Необхідно розділити суб’єкти малого та середнього бізнесу, тому що у них дуже різна природа створення, динаміка розвитку, функції і статус в економіці та суспільстві країни. Не вдаючись до детального аналізу цих факторів, відмітимо, що показники діяльності цих господарських утворень дуже відрізняються.

В той же час, показники, що характеризують діяльність малого бізнесу в Україні, не дуже вражаючі. Доля обсягу продукції малого бізнесу (малих підприємств та фізичних - осіб підприємців) в загальному обсязі реалізації продукції склала всього 4,5 %. Але ні дані про внесок малого та середнього бізнесу, ні внесок малого бізнесу окремо в загальний обсяг реалізації продукції в Україні не можна порівнювати з аналогічними показниками розвинутих країн, тому що у них різна база порівнянь. Для того, щоб мати можливість порівнювати діяльність малого чи середнього бізнесу в Україні з іншими країнами, необхідно мати єдину, або близьку порівняльну базу. Тому треба чітко визначитись з структуруванням в Україні малого та середнього бізнесу у відповідності до економічних критеріїв розвинутих країн, а потім вже вирішувати питання про форми та способи надання державної підтримки тому чи іншому бізнесу.

Якщо сьогодні розглядати державну підтримку одночасно малого та середнього бізнесу, то можна констатувати, що наша держава не в змозі надати належну підтримку такій кількості підприємств. Тому на сьогодні не можливо виділити які-небудь конструктивні кроки по підтримці середнього бізнесу з боку держави. Як показує світова практика, підтримка з боку держави необхідна усім видам бізнесу. Але механізми підтримки при цьому будуть різними в залежності від виду бізнесу. Розглянемо питання необхідності державної підтримки розвитку саме малого бізнесу та створення належних умов для будь-якого підприємництва з боку держави.

Перше, що необхідно зробити в державі, це переглянути нормативи показників, за якими визначаються віднесення суб’єктів до малого бізнесу. Тобто, необхідно розширити межі для підприємств малого бізнесу як за чисельністю працюючих, так і за обсягами реалізації продукції. В першу чергу, це пов’язано с самою природою створення невеликих середніх підприємств, обсяг реалізації продукції яких складає від 500 тис. євро до 1 млн. євро. Це, як правило, підприємства, які були створені або за рахунок коштів засновників, або шляхом приватизації збанкрутілих невеликих державних підприємств. Тобто, вони мають ті ж самі проблеми свого розвитку, що і малі підприємства.

Що стосується державної підтримки та створення належних умов для роботи малого бізнесу в Україні на сьогодні можна відмітити позитивний вплив на розвиток малого бізнесу введення для нього спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

В Указі Президента України N 746/99 від 28 червня 1999 року “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва“ встановлюється, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких юридичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності будь - якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень [2]. Таким чином, не тільки середні підприємства, а навіть велика частка малих підприємств не одержала можливість використовувати спрощену систему оподаткування. Як наслідок, багато хто з них був змушений або розділити одне підприємство на два, або не показувати реального обсягу виручки, що є одним із факторів «тінізації» економіки.

Відносно підприємництва без створення юридичної особи, тобто бізнесу

фізичної особи-підприємця, то його розмір ніде не обумовлений. Але для переходу на спрощену систему оподаткування для фізичної особи-підприємця необхідно, щоб протягом року у трудових відносинах з нею перебувало не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції за рік не перевищував 500 тис. гривень.

На наш погляд, необхідно розробити диференційовані нормативи податків

спрощеної системи за обсягом випуску продукції та за роками існування малого підприємства. Найнижчі ставки податків необхідно встановити для малого бізнесу в перші три роки роботи підприємства, потім поступово збільшувати по роках та обсягах випуску продукції. Необхідно також підняти планку рівня обсягу реалізації хоча б до 3,5 млн. грн., при якій мале підприємство має право використати спрощену систему оподаткування. Наприклад, в Росії ця межа встановлена на рівні 15 млн. руб., що за

курсом НБУ відповідає приблизно 4 млн. грн. Окрім того, зазначена гранична величина обсягів реалізації в Росії підлягає щорічній індексації. В Україні також необхідно ввести щорічну індексацію цього показника, що відповідатиме тенденціям ринкової економіки.

Чисельність працюючих, що встановлена в Україні малому бізнесу для одержання права використовувати спрощену систему оподаткування, можна залишити в тих же розмірах, це дасть можливість підприємцям підвищувати продуктивність праці та розмір заробітної плати. Тоді можна мати надію на інтенсивний розвиток малого бізнесу.

Стосовно функцій, які виконує малий бізнес в Україні, та реального внеску в розвиток країни, то тут на сьогодні є, практично, дві точки зору.

Перша точка зору, це – малий бізнес є каталізатором розвитку економіки

України, фактором, що сприяє демократизації ринкових відносин, впливає на створення конкуруючого середовища, створює додаткові робочі місця для населення, є головним джерелом інновацій, забезпечує гнучкість і адаптацію національної економіки до кон'юнктури зовнішнього та внутрішнього ринків, робить рентабельним дрібносерійне виробництво, заповняє ненасичені сегменти внутрішнього і зовнішнього ринків. До позитивних сторін малого і середнього бізнесу ряд авторів відносять швидку окупність витрат, свободу ринкового вибору, орієнтацію на виготовлення товарів і послуг повсякденного попиту, реалізацію інновацій, високу мобільність та раціональність форм управління тощо [5].

При цьому також виділяється соціальний ефект, який полягає в самоорганізації найбільш активної частини населення і включення її в процес суспільного відтворення, що суттєво впливає на зниження бідності та соціальної напруженості в суспільстві.

Підприємництво залучає до активної трудової діяльності, до прояву лідерських якостей та прояву творчого підходу в вирішенні проблем своєї сім’ї, своїх близьких. Воно покликане сформувати у суспільстві середній клас, який може бути головною силою у проведені соціально-економічних перетворень в Україні.[9].

Водночас виділяються і негативні аспекти розвитку малого бізнесу в Україні. Це, порушення умов праці на значній кількості фірм малого бізнесу, використання застарілих технології та обладнання внаслідок недостатності коштів для їх оновлення, ненормована тривалість робочого дня, відсутність соціальних гарантій тощо.

Друга точку зору – малі підприємства не є ефективною формою

господарювання, вони є перехідною фазою до середніх та великих. Віддаючи данину малим і середнім підприємствам автори зазначають, що вони функціонують ефективно, коли співпрацюють з великими підприємствами, які здатні профінансувати розробку нових технологій і забезпечити інноваційний розвиток свого сегмента економіки.

Самостійні малі підприємства не зможуть забезпечити високотехнологічний

інноваційний розвиток . Ряд авторів в якості значних недоліків відмічають також збитковість великої кількості малих підприємств. До негативних сторін відносять також той факт, що велика кількість малих підприємств не веде виробничої діяльності.

Список використаних джерел

1. Господарський кодекс України. (Відомості Верховної Ради, 2003, N 18-22).

2. Указ Президента України N 746/99 від 28 червня 1999 року., "Галицькі контракти" - №28, липень 1999р.

3. Демченко С. Всеукраїнська нарада з проблем розвитку малого і середнього підприємництва// Право України. – 2002. – № 9. – С.140 -142.

4. Малий і середній бізнес у пошуках місця в стратегії економічного зростання в Україні: Зб. ст. за ред. Я. А. Жаліла. К.: 2002. - (Сер. "Безпека економічних трансформацій"; Вип. 19).

5. Маневрування малого та середнього бізнесу. Тижневик “Слово просвіти“, ч. 30 (355) 27.07.-2.08.2006р.

6. Негативні тенденції розвитку малого підприємництва в Україні. Дрига С.Г.(http://ufpp.kiev.ua. 6

грудня 2007 р.).

7. Нелли Вернер. Как развивается малый бизнес в Украине. Контракты, 27.02.07.

8. Статистичний збірник “Діяльність малих підприємств” 2006, За редакцією Жук І. М., Державний комітет статистики України, К.: 2007.

9. Статистичний збірник “Діяльність підприємств – суб’єктів підприємницької діяльнос За редакцією Жук І.М., Державний комітет статистики України, К.:2007.

10.Стародубцев. А.В. , асист. Кіровоградский нац. Університет. Ст.2009р.