Бочарова Г.Г.

НТУУ “КПІ”, ФММ, УЕ-61м

МЕТОДИ ОБЛІКУ ВИТРАТ І КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ

На сьогодні зростає потреба товаровиробників в інформації про витрати на виготовлення виробів ті їх реалізацію, не викревлених в результаті розподілу непрямих витрат. Таку інформацію у вигляді даних про калькулювання собівартості продукції на основі змінних витрат надає система управлінського обліку директ-костинг.

Директ-костинг (калькулювання змінних витрат)- це система обчислення собівартості тільки на основі прямих виробничих витрат.

Метод директ-костинг базується на тому, що всі витрати поділяються на прямі та непрямі. Прямі витрати безпосередньо відносяться на той чи інший вид виробу. Непрямі витрати є накладними по відношенню до виробу (див. рис.1.).

Сформулюємо основні ознаки директ-костингу:

- собівартість калькулюється тільки на основі окремих змінних виробничих витрат, решта витрат- постійних виробничих і невиробничих, покривається за рахунок загального доходу фірми;

- управлінський ті фінансовий облік інтегровані;

- в процесі калькулювання визначається маржинальний дохід.

ВИ Т Р А Т И

Виробничі Невиробничі

Матеріальні Трудові Накладні Адміністративні Витрати на збут Інші

операційні

витрати

змінні постійні змінні постійні змінні постійні

Собівартість продукції Прибуток

Рис. 1. Організація обліку витрат за системою директ-костинг

Отже, застосовуючи директ-костинг можна оперативно вивчати взаємозв’язки та залежності між обсягами виробництва, витратами (собівартістю та виручкою (прибутком, маржинальним доходом). Цей взаємозв’язок можна вивчати як аналітично, так і за допомогою графічного методу.

Виробнича собівартість виготовленої та реалізованої продукції формується лише зі змінних виробничих витрат, що знаходяться у прямій залежності від технологічного процесу та організації виробництва. За способом віднесення на собівартість продукції вони в основному є прямими, тому легко поддаються нормуванню на одиницю продукції, що випускається.

Тому в наш час увага акцентується на калькулюванні собівартості в системі директ-костингу. При використанні якого не всі витрати включаються до собівартості продукції звітного періоду.Як вже зазначалось, постійні витрати не утворюють елементів собівартості. Вони як витрати даного періоду списуються за рахунок отриманого прибутку протягом того періоду, в якому були понесені.

Основна перевага цієї системи полягає в тому, що на основі інформації, яка в ній одержується, можна приймати оперативні управлінські рішення. В першу чергу це стосується можливості зниження цін.

Стандарт-кост є самостійним методом калькулювання собівартості одиниці продукції, в основі якого лежить облік стандартних витрат.Зміст даної системи полягає в тому, що обліковується лише те, що повинно відбутися, не те, що відбулося, враховується не раніше, а належне і обґрунтовано відображається відхилення, які виникли. В основі лежить чітке, тверде запровадження норм витрат матеріалів, енергії, робочого часу, праці, заробітної плати та інших витрат пов’язаних з виготовленням будь-якої продукції або напівфабрикатів. До того ж встановлені норми не можна недовиконати. Перевищення норми над фактом означає, що вона була встановлена помилково.

В основі ситеми стандарт-кост лежить попереднє (до початку виробничого процесу) нормування витрат за статтями витрат:

- основні матеріали;

- оплата праці основних виробничих робітників;

- виробничі накладні витрати;

- комерційні витрати.

Заздалегідь визначені норми розглядаються як твердо встановлені ставки, для того щоб привести фактичні витрати у відповідність до стандартів шляхом умілого керування підприємством.

Стандарт-кост забезпечує керівництво підприємством даними про витрати, які можуть бути використані з різною метою. Так, наприклад, для оцінки запасів, плануванню, контролю за витратими, при прийнятті рішення та оцінці результатів виконання робіт, інформацією про відхилення, оскільки вона сигналізує про недоліки на підприємстві, про необхідність термінового втручання в роботу підприємства з метою виявлення причин і винуватців відхилень та уникнення цих відхилень.

Таким чином, стандарт-кост - це система оперативного управління і контролю за ходом виробничого процесу і витратами на виробництво, а також система аналізу причин, в силу яких утворилася різниця між стандартною та фактичною собівартістю продукції та прибутком від її реалізації.

На сьогодні перед калькулюванням стоїть завдання не просто забезпечити визначення фактичної собівартості, а розрахувати таку собівартість, яка в сучасних умовах роботи підприємства на ринку могла б забезпечити йому певний прибуток. Виходячи з цього розрахункового рівня собівартості потрібно організувати виробництво таким чином, щоб забезпечити цей прийнятний рівень собівартості, а також можливість його постійного зниження.

Література:

1. Бутинець Ф.Ф. ,,Бухгалтерський управлінський облік: Підручник,, Житомир: ПП ,,Рута,, 2007. – 480 с.

2. Штангрет А.М., Копилюк О.І. ,,Антикризове управління підприємством: Навч.Посіб.- К.: Знання, 2007. – 335 с.