Економічні науки/2.Фінанси і банківська справа
Шевчук Л.П., Драчишина Ю.М. та
Янківська Я.О.
Вінницький торговельно –
економічний інститут КНТЕУ
Контроль за використанням
грошових потоків на підприємствах
Проведення в Україні економічної
реформи, спрямованої на застосування ринкових принципів регулювання
господарської діяльності торкнулось і розрахункових операцій в сучасних умовах
господарювання. Здійснення підприємствами господарської діяльності
супроводжується виникненням та формуванням значних обсягів дебіторської
заборгованості суб’єктами господарювання. Тому на підприємствах досить важливим
і актуальним є завдання формування системи ефективного нарахування резервування
дебіторської заборгованості та її оптимізація.
Отже, питання обліку та контролю
грошових потоків на підприємствах є
актуальним, тому потребує наукових
розробок та удосконалення.
Питання дебіторської
заборгованості розглянуто і досліджено, як українськими, так і зарубіжними
вченими. Насамперед, це такими, як Л. Некрасенко[5], І. Боярко[4],
О. Бондарева[3] та інші. При цьому не достатньо опрацьованими залишаються
науково – методичні підходи щодо оптимізації, резервування дебіторської
заборгованості та факторингу.
Метою даної статті є обґрунтування
економічної сутності, призначення,
систематизації та розвитку наукових поглядів щодо обґрунтування оптимізації
дебіторської заборгованості шляхом резервування.
Резервування та
фактори створюються для уточнення оцінки окремих статей бухгалтерського обліку
та покриття майбутніх витрат і платежів. Боярко виокремив у бухгалтерському обліку чотири види резервів: резерви під зниження вартості
матеріальних цінностей, резерви по сумнівних боргах, резерви під знецінення
вкладень у цінні папери, резерви майбутніх витрат[4].
На
нашу думку , одним із важливих видів резервування на підприємствах ресторанного
господарства є резерв по сумнівних
боргах.
Сумнівним боргом може бути визнана
дебіторська заборгованість підприємства, яка, пo - перше, не погашена в термін
(встановлений договором або законодавством, а якщо він не встановлений –
протягом нормального необхідного для цього часу) і, по-друге, не забезпечена
відповідними гарантіями.
Як зазначає О.М. Бондарева розрахунок
суми резерву сумнівних боргів здійснюють тільки щодо тієї частини дебіторської
заборгованості, яка: є фінансовим активом, є поточною дебіторською
заборгованістю, тобто виникає під час нормального операційного циклу або буде
погашена протягом 12 місяців з дати балансу, не є безнадійною заборгованістю.
Безнадійною є заборгованість, щодо якої існує впевненість в її неповерненні
боржником або за якою закінчився строк позовної давності[3].
Відповідно до П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» на сьогодні існує
два методи нарахування резерву сумнівних боргів: метод застосування абсолютної
суми сумнівної заборгованості і метод застосування коефіцієнта сумнівності[2].
Метод нарахування резерву сумнівних боргів, а також спосіб розрахунку
коефіцієнта сумнівності підприємство обирає самостійно і зазначає в наказі про
облікову політику.
Суть методу застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості
полягає в «поіменованому» аналізі поточної дебіторської заборгованості на
предмет виявленої там сумнівної. Для цього на дату балансу виконують проводку
Дт 944 «Сумнівні та безнадійні борги» Кт 38 «Резерв сумнівних боргів» на суму
створюваного резерву.
Суть методу коефіцієнта сумнівності полягає
у тому, що під час його застосування величина резерву сумнівних боргів
розраховується шляхом множення суми залишку дебіторської заборгованості на
початок періоду на коефіцієнт сумнівності. Коефіцієнт сумнівності можна
розрахувати 3 способами: визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому
доході, класифікація дебіторської заборгованості за строками непогашення, визначення
середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості в
сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні
3-5 років.
Для розрахунку коефіцієнта сумнівності нам найкраще користуватись першим
способом, його ми і розглянемо на умовному прикладі. Відповідно до даного
способу підприємству необхідно проаналізувати, яку частину доходів, нарахованих
у попередніх періодах, не було оплачено покупцем. Для цього бухгалтерові
потрібно обрати період для проведення відповідних спостережень, а також
визначити суму «чистого доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг
на умовах наступної оплати за відповідний період» та суму дебіторської заборгованості, яка була визначена
безнадійною у відповідному
розрахунковому періоді.
Таблиця 1.
Дані для розрахунку коефіцієнта
сумнівності.
|
Розрахун- ковий період |
Чистий дохід від реалізації про- дукції, товарів, робіт, послуг на
умовах наступної оплати за відповідний період, грн. |
Сума дебіторської заборгованості, яка була визначена безнадійною |
|
2008 |
300000 |
1500 |
|
2009 |
50000 |
3000 |
|
2010 |
70000 |
2500 |
|
Разом |
420000 |
7000 |
Далі розраховуємо коефіцієнт сумнівності:
Кс
= загальна сума списаних за період спостереження боргів/ загал. Сума чистого
доходу від реалізації = 7000 грн.: 420000грн.=0,017, або 1,7%. Наступним етапом
є множення коефіцієнта на суму чистого доходу, або суму залишку дебіторської
заборгованості. На отриману суму виконують проводку за Дт 944 «Сумнівні та
безнадійні борги» і Кт 38 «Резерв сумнівних боргів»,це дає можливість
розподілити витрати. Відповідно до проведених результатів, на нашу думку, даний
спосіб є найбільш оптимальним і простим у розрахунку.
Слід зазначити, що створення
резерву сумнівних боргів не відображається в податковому обліку (не впливає на
валові витрати підприємства). Але до внесення змін до Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" від 01.07.04 р. № 1957-ІУ при списанні
дебіторської заборгованості за рахунок резерву сумнівних боргів після
закінчення строку позовної давнини підприємство мало право збільшувати свої
валові витрати[1].
На нашу думку не рекомендовано застосовувати
підхід, коли при наявності нарахованого резерву сумнівних боргів на практиці
списувалася безнадійна дебіторська заборгованість в звітному році не за рахунок
резерву, а шляхом списання на поточні витрати по даті їх виникнення. Таким
чином, постійний контроль за станом дебіторської заборгованості та застосування
відповідних заходів щодо стягнення боргів з боку керівництва і бухгалтерії
підприємства дозволяє оптимізувати неплатежі дебіторів в податковому аспекті.
В Україні актуальним є застосування факторингу. Факторинг — це продаж
дебіторської заборгованості на користь фінансового посередника. Важливість
факторингу полягає у тому, що він
покриває ризик неповернення кредиторської заборгованості, що переходить до
фактора та управляє дебіторською
заборгованістю, оскільки вся робота зі стягнення заборгованості переходить до
компетенції фактора.
Ми вважаємо, що для
покращення контролю за грошовими потоками на підприємстві доцільно відображати
в податковому обліку резерв сумнівних боргів та широко застосовувати факторинг.
Оптимізація резервування дебіторської заборгованості повинна бути спрямована на
розв’язання конкретних фінансово – економічних проблем підприємства, зокрема,
забезпечення належної поточної і перспективної платоспроможності, нарощення
власного обороту капіталу, поступового відновлення та накопичення запасів
високоліквідних активів.
Література:
1.
Закон
України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 01.07.04 р. №
1957-ІУ. http://zakon1.rada.gov.ua
2. П(С)БО №10 «Дебіторська заборгованість».
3.
Бондарева
О.М. Резерв сумнівних боргів : зміни
без змін [текст]/ О.М. Бондарєва// Бухгалтерія . –
2007.-№10.-С.55-59.
4.
Боярко І.М. Оптимізація дебіторської
заборгованості підприємства [текст]/ І.М. Боярко// Економіка, фінанси, право.-2010.-№9.-С.19-24.
5.
Некрасенко Л.А. Шляхи оптимізації дебіторської
заборгованості підприємств[текст] /Л.А. Некрасенко//Економічний
простір.-2008.-№12\2.-С.27-34.