Євстафієва Ю.І., Лісовенкова І.М.

Національний гірничий університет, Україна

Розгляд проблемних питань щодо функціонування космічної галузі України

Космічна діяльність людства має піввікову історію, яка стала невід’ємною частиною сучасної цивілізації. Україна, як одна з провідних космічних держав світу, активно розвиває національну космічну галузь. Її пріоритетним напрямком у цій сфері є формування такої ракетно-космічної промисловості та інфраструктури, що відповідає національним інтересам держави і гарантує зростання частки вітчизняної продукції на світовому ринку космічних послуг.

З-поміж особливостей утворення національної космічної галузі важливим є той факт, що Україна успадкувала третину промислово-космічного потенціалу колишнього СРСР. Для подальшого її розвитку було створене Національне космічне агентство України, завдання якого полягало у контролі і спостереженні за більш ніж за 30 установами, серед яких найбільш відомими на міжнародній арені є  дніпропетровські підприємства ДП "КБ «Південне» і ВО «Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова». Нині Україна вважається однією з 6 провідних країн у космічній галузі, яка володіє технологіями як у виробництві пускових установок і супутників, так і їх запуску та управлінні,^[1] та є членом низки міжнародних організацій, які координують космічну діяльність.

Космічна діяльність в Україні здійснюється на підставі Загальнодержавної (національної) космічної програми України, що розробляється на п'ять років і затверджується Верховною Радою України по представленню Кабінету Міністрів України. На даний момент Національне космічне агентство України здійснює діяльність відповідно IV Національної космічної програми України відповідно до ЗУ Про затвердження Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України на 2008 - 2012 роки.

Враховуючи те, що розвиток космічних технологій, передбачених цією Програмою, є важливим засобом виконання загальнодержавних завдань для забезпечення її сталого розвитку, безпеки, а також вагомим чинником міжнародної співпраці, держава фінансує ці заходи з бюджету.

Однак, згідно висновку Колегії Рахункової палати, протягом останніх років з причин системного недофінансування розвиток ракетно-космічної техніки в Україні значно загальмувався у порівнянні з іншими країнами. Аудитори зазначають, що переважна частина існуючого виробничого обладнання є морально застарілою і фізично зношеною, а відсутність у державі цільової підготовки висококваліфікованих кадрів призвела до їх гострого дефіциту. В результаті підприємства космічної галузі втрачають можливість випуску конкурентоспроможної ракетно-технічної продукції світового рівня.^[2]

Отже, уряд України, фінансуючи заходи Національної космічної програми на 2003-2007 роки несвоєчасно та не в повному обсязі, не забезпечив структурну перебудову та інноваційний розвиток космічної галузі. Як результат – ряду важливих цілей космічної програми досягнуто не було.

Виправити ситуацію має на меті затверджена у вересні 2008 року Загальнодержавна цільова науково-технічна космічна програма України на 2008-2012 роки, згадана вище. ЇЇ головним пріоритетом має стати питання: які фактори перешкоджали досягненню усіх запланованих цілей та розвитку космічної галузі?

З метою з’ясування причин наявності проблем розвитку космічної галузі можна виділити кілька основних гіпотез:

Гіпотеза 1. Недостатність та недосконалість нормативно-правової бази щодо розвитку вітчизняної космічної галузі не сприяє успішній реалізації поставлених цілей та ефективному використанню бюджетних коштів.

За висновками провідних фахівців галузі та науковців, на сьогодні значну частину нормативної бази складають вже неактуальні стандарти колишньго СРСР, які не супроводжуються держстандартом України. Окремі положення Закону України «Про космічну діяльність», прийнятого в 1996 році, недостатньо враховують зміни в космічній галузі, що відбулися за останні 15 років. Такі недоліки нормативно-законодавчих актів в певній мірі призводять до збільшення витрат при розробці та затвердженні документації на нові зразки ракетно-космічної техніки, значної затримки з фінансування науково-дослідних робіт та порушення виконання їх термінів.

Гіпотеза 2. Недостатність обсягів фінансування галузі з боку держави та прогалини в якості системи управління державними та позиковими ресурсами не сприяють своєчасному виконанню запланованих робіт.

Фінансування робіт НКАУ здійснюється за рахунок загального та спеціального фондів Державного бюджету України і за рахунок коштів цільового кредиту, отриманого ДП «КБ «Південне». Однак, протягом останніх років спостерігалася стійка тенденція щодо щорічного зростання дебіторської заборгованості. Таким чином, з урахуванням прорахунків у системі управління фінансовими ресурсами, зокрема позиковими, одержаними під гарантії уряду від іноземних банків, терміни виконання робіт за проектами на підставі додаткових угод постійно продовжуються.

Враховуючи загальносвітові тенденції до підвищення ролі й значення космосу для суспільства, економіки та забезпечення обороноздатності, НКАУ постійно займається розвитком вітчизняної космічної галузі. Левова частка проектів Космічних програм не досягнута, тому доречними мають стати пропозиції щодо поліпшення функціонування галузі як на державному рівні, так і на рівні НКАУ та вітчизняних підприємств.

На рівні Кабінету Міністрів України має стати чинним:

1. Забезпечення стовідсоткового фінансування Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України

2. Розробка стратегії розвитку космічної галузі України.

3. Розробка поправки у Законі України «Про космічну діяльність» відповідно до сучасних проблем роботи підприємств космічної галузі.

4. Зосередження коштів на фінансування науково-дослідницької діяльності.

На рівні НКАУ та вітчизняних підприємств у сфері космічної галузі має стати чинним:

1. Проведення науково-дослідних космічних експериментів з метою більш ефективної інтеграції вітчизняної продукції на міжнародний ринок.

2. Посилення контролю за несанкціонованим використанням державних ресурсів на виконання Комплексних програм.

3. Проведення реорганізації виробництва та системи забезпечення заробітної платні у зв’язку з надмірними темпами скорочення чисельності працівників на підприємствах космічної галузі.

4. Розглядання можливості додаткового фінансування підготовки виробництва за рахунок інших джерел, у тому числі за рахунок додаткових кредитних коштів та коштів держбюджету.

5. Вживання заходів щодо забезпечення підприємств замовленнями на виготовлення продукції з метою навантаження виробничих потужностей.

6. Вживання заходів щодо запобігання реалізації продукції за цінами, нижчими її собівартості.

Література:

1. Космічна промисловість [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Космічна_промисловість

2. Постанова Колегії Рахункової палати України від 25.03.2008 «Україна втрачає космічну галузь» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua