Економічні науки / 9. Економіка промисловості.

Магістрант Дємєнтьєва К. В.

Науковий керівник: к.е.н. Самофатова В. А.

Одеська національна академія харчових технологій

ПРОБЛЕМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ У М`ЯСОПЕРЕРОБНІЙ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

Держава не може вважатися розвиненою і багатою, якщо населення в ній недостатньо забезпечене основними продуктами харчування. М’ясопереробна галузь становить базис продовольчого комплексу України, але нині знаходиться в досить складних умовах. Гостра проблема сьогодення – недовиробництво, дефіцит м'ясної продукції, хоча через низьку купівельну спроможність населення створюється видимість її перевиробництва.

Низький попит на м'ясну продукцію призводить до адекватного рівня попиту на м'ясну сировину, пропозиція якої, через високу збитковість, постійно знижується. Водночас, закордонний досвід показує можливості високої ефективності скотарства. Зокрема, одним із показників, що характеризує розвиток м’ясопереробної галузі, є виробництво м'яса у розрахунку на душу населення. Для прикладу, у Польщі цей показник становить 90,9 кг, а в Україні, на жаль, він у 4 рази менший [1].

Для ринку продукції м’ясопереробної промисловості України характерним є високий рівень конкуренції. Провідними виробниками є ТОВ «Глобінський м`ясокомбинат», ПП «Фірма Гармаш», ТД Єрємєєвський, ВАТ «Кременчугм’ясо», ВАТ «Ніжинський м`ясокомбинат», ЗАТ «Горлівський м`ясокомбинат», СП ТОВ «Векка». Зазначені та деякі інші підприємства-виробники можуть ефективно працювати, забезпечивши конкурентоспроможність за рахунок впровадження у виробництво техніко-технологічних інновацій та нових видів продукції.

На Одеському ринку лідером по виробництву і реалізації продукції м’ясопереробної галузі є ПП «Фірма Гармаш». Втім, поруч із підприємствами, що мають оснащення на сучасному рівні, частина підприємств працює на застарілому обладнанні, яке має високий ступінь зносу.

Тому, функціонування м’ясопереробних підприємств у конкурентному, ринковому середовищі потребує постійного контролю за рівнем економічної ефективності їх діяльності та виявлення резервів її підвищення.

У цьому зв’язку необхідно відповісти на наступні питання:

- яка ефективність українських підприємств м’ясопереробної галузі?

- які фактори її визначають і чи є потенціал зростання?

- як використати цей потенціал, щоб досягти світового рівня?

Пошук відповіді на поставлені питання здійснюється у такому порядку:

1) виявлення найефективніших підприємств;

2) визначення впливу головних факторів на діяльність підприємств;

3) вияв резервів зниження витрат і підвищення обсягів виробництва та ефективності діяльності м’ясопереробних підприємств;

4) визначення основних шляхів підвищення ефективності підприємств м’ясопереробної галузі до світового рівня.

У даний час тваринництво України не в змозі забезпечити м’ясопереробні підприємства власною сировиною в достатній кількості. Саме тому вітчизняний ринок насичується імпортним м’ясом та м’ясною продукцією, яка не завжди відповідає вимогам якості та безпеки. Виробники м’ясної продукції проводять заміну м’яса не тільки продуктами рослинного походження, а і фальсифікатами - низькосортним м’ясом, субпродуктами птиці тощо. Конкурентна боротьба на ринку напівфабрикатів змушує виробників знижувати собівартість продукції; для зниження собівартості м’ясної продукції найчастіше використовують соєвий білок, проте його корисність для підтримання здоров’я населення є сумнівною. Водночас, майже у кожного третього українця виявляється зниження рівня гемоглобіну, а найважливішим джерелом його поповнення є якісні м’ясопродукти.

Тому, для підвищення ефективності виробництва в м`ясопереробній галузі передусім необхідно створювати чи розширювати власну сировинну базу, яка зробить продукцію більш якісною і дешевою. Завоювання нових ринків збуту можливо за допомогою створення власних торгових мереж. Сучасні енергозберігаючі технології та технології комплексної переробки сировини допоможуть зменшити собівартість продукції і збільшити обсяги виробництва, а значить - і прибуток. Звісно, неможливе покращення виробництва і без кваліфікованого персоналу.

В даній ситуації важливою є також підтримка держави, яка натомість не здійснює дієвих заходів у даній сфері. Підвищення мита на імпорт м’ясної продукції, встановлення квот на ввезення дало б змогу підприємствам ефективніше працювати. Також необхідна державна підтримка у сфері організації об’єднань підприємств м’ясопереробної промисловості з сільським господарством у формі кооперативів, товариств та ін., розширення засіяних площ кормових культур, що буде сприяти збільшенню поголів’я худоби та птахівництва [2].

Україна як один з головних виробників зерна у світі має усі передумови стати експортером м’яса у найближчому майбутньому. Тому стратегія розвитку підприємств мясопереробної промисловості, повинна базуватися, в першу чергу, на урахуванні купівельної спроможності населення, а також на можливостях зміцнення вітчизняного сільськогосподарського виробництва, розвитку системи маркетингу, різноманітного стимулювання експорту і обмеження імпорту, розширення державного регулювання ринкових відносин у сфері АПК.

Література:

1. Бойко В.І., Мамчур Л.В. Ринок м’яса: світові тенденції регіонального розвитку виробництва // Економіка АПК. - № 1. – 2011. – С. 145 – 148.

2. Крисанов Д.Ф. Інноваційний фактор розвитку харчової промисловості України // Економіка України. - № 4. – 2007. – С. 4 – 13.